Суспільно-географічне положення Іспанії

Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півосторова. Окрім основної материкової частини країни, Іспанія володіє Балеарськими (о-ви Мальорка, Менорка) та Пітіузькими (о-ви Івіса, Форментера) островами і островом Альборан у Середземному морі, Канарськими островами (о-ви Тенеріфе, Гран-Канарія, Фуертевентура, Лансароте, Пальма, Гомера, Ферро) біля африканського узбережжя у Атлантичному океані, а також має окремі анклави на території Марокко - міста Сеута і Мелілья, півострови Велес-де-Гомера та Алусемас, і Франції - муніципалітет Льївія.

Загальна площа держави 503 тис.км².

За величиною території Іспанія є четвертою країною в Європі після Росії, України та Франції, та другою - в Європейському Союзі. Омивається на півночі, заході та південному заході Атлантичним океаном, на півдні та сході - Середземним морем. Від Африки територія Іспанії відокремлена Гібралтарською протокою.

Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. Довжина берегової лінії 4964 км. На суходолі Іспанія межує з Португалією на заході (1214 км), з Францією — по хребтах Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута — 6,3 км, м. Мелілья — 9,6 км). Відстань з півночі на південь Іспанії не перевищує 870 км, зі сходу на захід - 1000 км.

Крайні точки Іспанії: на півночі - Естака де Барес, Маньйон, Ла-Корунья; на півдні - Ла-Рестінга, Санта-Крус-де-Тенеріфе; на заході - Пунта-де-Орчілья, Санта-Крус-де-Тенеріфе; на сході - Пунта-де-ла-Мола, Маон, Балеарські острови.

Виразними рисами, які визначають унікальність суспільно-географічного положення Іспанії (разом з Португалією) в Європі, є максимальна віддаленість у південно-західному напрямку від умовного центра континенту, ускладненість сухопутного сполучення країни з рештою Європи (завдяки Піренейським горам), географічна близькість до Африки, а також велика протяжність морських кордонів.

Перелічені особливості позначились на: етнографо-генетичній ізоляції населення Іспанії відносно до інших народів Європи; високому етнічному, етнографічному, мовному та культурному впливі народів Північної Африки на населення країни, зокрема арабів-маврів із 7 по 13 ст. н.е.; ранньому позиціонуванні країни як морської держави та прагненні до пошуку заокеанських контактів більше, ніж з власне європейськими країнами, що призвело до утворення могутньої іспанської колоніальної імперії у Північній та Південній Америці, Африці та Азії.

Усе вищесказане стосується і Португалії, суспільно-географічне положення якої є схожим за вказаними ключовими рисами.