Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Відомі географи, географічні персоналії

Дізнайтесь про людей, без яких географічна наука втратила б свій зміст.

Брюн Жан

Жан Брюн (25 жовтня 1869, Тулуза, - 25 листопада 1930, Булонь-сюр-Сен) - французский географ, учень Відаля де ла Блаша. Закінчив університет в Парижі (1892). Викладав в університетах Фрібура та Лозанни (Швейцарія), професор Коллеж де Франс (после 1912). Один з перших теоретиків французької школи географії людини.

Жан Брюн не тільки поглибив ідеї Відаля щодо географії людини і сприяв їх утвердженню у Франції, з його ім'ям пов'язано також поширення цих ідей в інших країнах. Брюн створив класифікацію, яка полегшила сприйняття і засвоєння уявлень Відаля при їх вивченні. За словами Брюна, найбільше значення в розумінні географії людини мають дві світові карти: карта розподілу вод суші та карта розподілу населення.

Детальніше...

Мартонн Емманюель де

Емманюель де Мартонн (1 квітня 1873, Шабрі - 25 серпня 1955 року, Со), французький географ, представник французької школи "географії людини", кліматолог, член Паризької АН (1942). Професор Сорбонни (з 1909). У 1938-1952 роках - президент Міжнародного географічного союзу (з 1952 його почесний президент). Почесний член Географічного товариства СРСР (з 1933).

Проводив польові дослідження у Франції, Румунії та інших країнах Європи, а також у Північній Африці, Північній і Південній Америці. Вніс значний вклад у дослідження основ фізичної географії, геоморфології, класифікації кліматів, а також у фізико-географічне країнознавство. Основні праці із загальної та регіональної фізичної географії.

Мартонн - син архівіста, студент ліцею де Лаваль (Mayenne), де був однокласником як Карла Байона та Франсиско Делаісі. Вступив до Вищої нормальної школи в 1892 році, тоді ж, коли і Альберт Деманжон, Прослухав курс географії Відаля де ла Блаша. У 1895 році отримує титул старшого наукового співробітника у Вищій нормальній школі (1897-1899), і захищає дисертацію з географії Валахії в 1902 році, а також працю про Трансільванські Альпи у Південних Карпатах в 1907 році.

Детальніше...

Ведова делла, Джузеппе

Джузеппе Делла Ведова (Падуя, 29 січня, 1834 - Рим, 21 вересня, 1919) - італійський географ, вважається одним з основних розробників сучасної географії. Був сенатором Королівства Італія, президентом італійського географічного товариства з 1900 по 1906  рік та його секретарем у 1877 - 1896 роках.

Після отримання класичної освіти він розпочав викладання географії у Відні (на той час в межах курсу філософії) після Симоні Фрідріха. Він присвятив себе викладацькій роботі, почав видавати публікації, серед яких "Про походження і розвиток фізичної географії", 1868 рік, яка принесла йому популярність в наукових колах. У 1872 році був професором географії в університеті Падуї. Інавгураційна промова Ведови при затвердженні на цю посаду відома під назвою "Сьогоднішня географія".

У 1875 році він був призначений директором новоствореного Музею навчання і виховання в Римі, професором географії в Університеті Ла Сапієнца, а також завідуючим кафедрою географії, однієї з першої за межами Німеччини географічних кафедр. У 1895-1896 роках посідав пост ректора цього закладу.

Детальніше...

Волобуєв Михайло Симонович

Михайло Симонович Волобуєв (1903-1972) - географ, економіст, патріот України. Народився 1903 року у місті Миколаєві. Михайло вчився в гімназії, але після смерті батька у 1918 році став працювати, допомагаючи матері утримувати родину. Протягом 1921-1922 років Михайло працював заступником завідувача відділу політосвіти Миколаївського губкому, а у 1922-1923 роках - завідувачем Вінницького губернського відділу політосвіти. 

У 1923р. Волобуєва відкликають до тодішньої столиці Радянської України м. Харкова для роботи у Головполітосвіті. З 1927р. він був заступником голови. В цей же період він активно займався викладацькою роботою у фармацевтичному та фінансово-економічному технікумах. У 1927 році після закінчення екстерном економічного відділу Інституту профосвіти за спеціальністю "політична економія і економічна статистика" він працював викладачем в Інституті народної освіти. У 1930 році Волобуєв одержав наукову ступінь кандидата економічних наук за сукупністю опублікованих у 1927-1929 роках наукових праць: "Короткий курс політичної економії", "Теория Оппенгеймера и ее критика", "Курс політичної економії. Лекції". Протягом 1930-1933рр. він завідував кафедрою економічних наук Харківського механіко-машинобудівного інституту, тут же став професором.

Детальніше...

Топчієв Олександр Григорович

Топчієв Олександр Григорович – доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри економічної та соціальної географії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Є почесним професором Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. У 2005 р. йому присвоєно звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

Народився 22 липня 1939 року в сім'ї у робітничій родні в шахтарському селищі (сьогодні входить до складу міста Антрацит на Луганщині). У 1956 році після закінчення Михайлівської середньої школи с. Михайлівка, де оселилася сім'я після повернення батька з фронту, поступив до географічного факультету Львівського університету. Повсякденне спілкування з викладачами і надзвичайно широким за своєю географією студентським загалом, напружена самостійна робота у прекрасних бібліотеках Львова над професійною та науковою літературою сформували світогляд майбутнього географа.

Детальніше...

Географічна наука