Сучасне населення Іспанії визнане єдиною нацією, але сформованою на основі різних етнічних груп та представників різних історико-географічних областей. Спочатку Піренейський півострів був заселений етноічними групами північно-африканського та західноєвропейського походження, включно із іберами, кельтами і басками.
На півдні півострова засновували свої колонії фінікійці, греки і вихідці з Карфагену. Пізніше територія Іспанії була завойована римлянами, що визначило шляхи формування мови, релігії та інших елементів культури народів Іспанії. Сильний вплив був здійснений і арабськими завойовниками.
Формування єдиної іспанської нації відбувалось від початку Реконкісти (8 ст), але найінтенсивніше - після її завершення і об'єднання усіх історичних провінцій країни під єдиною владою кастильської монархії після 1492 року. Основними етнічними групами сучасної Іспанії є каталонці (15,6%), андалусійці (15,6%), кастильці (11,1%), валенсійці (9,7%), галісійці (7,4%), баски (5,6%).
У зовнішньому вигляді іспанців і їхній культурі сильно виражені афро-семітські й арабські риси, що стало приводом для крилатої фрази "Африка починається на Піренеях". Однак багато жителів півночі країни успадкували кельтські та вестготські особливості - світлу шкіру, русяве волосся і блакитні очі. У південних районах переважають смугляві та темноокі брюнети.
Мови Іспанії
Офіційний статус на всій території Іспанії має іспанська мова, яка має також альтернативну назву кастильської. Перша назва вживається для вирізнення її серед інших мов світу та для підкреслення єдності іспанського народу.
Друга традиційно вживається у багатьох країнах Латинської Америки, а також у самій Іспанії представниками національних меншин, оскільки регіональні мови, згідно Конституції країни, є також "іспанськими" мовами. Це рідна мова для 89% населення Іспанії, нею вільно володіють 99% мешканців.
Іспанська мова є однією із 6-ти робочих мов ООН, друга найбільш вживана у якості рідної мова світу після китайської. За загальною кількістю носіїв займає 2 - 4 місце (450 - 500 млн.осіб) в світі в залежності від методики підрахунку після китайської, хінді та англійської мов. Іспанія має 4-е за чисельністю іспаномовне населення в світі після Мексики, США та Колумбії. Іспанська мова в межах самої Іспанії має ряд діалектів, які можна умовно об'єднати у 2 групи: північну та південну. Фонетичні відмінності між цими групами набагато виразніші та стійкіші, ніж лексичні.
Конституція Іспанії дозволяє використання домінуючих регіональних мов та діалектів як офіційних поряд з іспанською (кастильською) у відповідних адміністративно-територіальних одиницях. Такий статус наразі мають наступні мови: каталонська (9% населення) у Каталонії, на Балеарських островах та у Валенсії (під назвою валенсійської), галісійська (5% населення) у Галісії, баскська, або еускера (1% населення) у Країні Басків та частині Наварри, окситанська (провансальська) у Каталонії.
Окрім вказаних, без статусу офіційних вживаються арагонська, леонська, кантабрійська, естремадурська та португальська мови. Всі мови Іспанії, окрім еускери, є романськими, тобто продуктами взаємодії місцевих мовних субстратів та латинського суперстрату. Мова басків не має жодного стосунку до індоєвропейської мовної сім'ї (це так звана мова-ізолят), її походження до кінця не з'ясоване.
Релігія
Римо-католицизм став офіційною релігією Іспанії у 589 року і з тих пір тісно асоціюється із цією країною. У 2010 році 75% населення визнали себе римо-католиками. Окрім періоду Другої Республіки (1931-1936) та останного періоду після 1978 року католицизм був державною релігією Іспанії.
Політичний лібералізм із поч. 19 століття призводив до кількох серйозних конфліктів між державною владою та церквою. Із 1978 року офіційно релігія відділена від церкви, хоча остання продовжує отримувати фінансову допомогу від держави.
Таким чином більша частина мешканців є католиками, хоча для народжених після 1950-их ця приналежність зазвичай не означає більше, як хрещення, одруження та поховання за церковним обрядом. В середині 1990-х років у країні було 11 архиєпископств і 52 єпископства.
У Іспанії також нараховується декілька сотень тисяч віруючих таких напрямків, як Свідки Єгови (104 тис.осіб), мормони (20 тис.осіб), адвентисти Сьомого дня та інші протестантські групи (разом понад 1,2 млн.осіб), діяльність останніх релігійних напрямків активізувалась з 1970-их. Також є 800 тис. прибічників ісламу, кількість яких стрімко зросла внаслідок імміграційних процесів.
На поч. 21 століття у Іспанії проживає біля 15 тис. євреїв, які сповідують іудаїзм. Понад 21% населення вважають себе атеїстами.