Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

ПРП Іспанії: клімат, гідрографія, грунти

Клімат Іспанії

Клімат Іспанії можна вважати одним із найважливіших її природних ресурсів. За кількістю сонячних днів у році ця країна займає 1-е місце в Європі разом з Італією та Грецією. Майже вся Іспанія розташована в субтропічному кліматичному поясі та своїми природними умовами близька до інших середземноморських держав, але відрізняється своєрідністю, пов'язаною із обособленістю Піренейського півострова від решти Європи, близькістю Африки а також впливом гірського рельєфу і обширних прилеглих акваторій Атлантичного океану та Середземного моря.

Існує ряд загальних особливостей клімату, які можуть бути зведені до наступного:
1. Температура поступово зменшується від берегів углиб країни. Наприклад, середня температура повітря у долині Гвадалквівіра становить близько 17-18°C, у долині Ебро близько 14°C.
2. У внутрішній частині Іспанії значення температур падають із заходу на схід.
3. Температура збільшується з півночі на південь. Для північної частина Месети характерні значення в межах від 10°C до 15,5°С, а на півдні від 12,5°C до 15°C.
4. Січень є місяцем з найнижчою середньою температурою, а серпень - з найбільшою.
5. Температура води Середземного моря вище, ніж Біскайської затоки. У першому випадку температура в середньому становить від 15°C до 18°C, в той час яку  другому близько 14°C.
6. Річні амплітуди середніх місячних температур найбільші у внутрішній частині Месети, де вони іноді досягають 20 ° C, в той час як на Канарських амплітуда нижча і не перевищує 5 ° C.

Розподіл середньорічних температур на території Іспанії:

- менше 10°C: на дуже обмеженій, підвищеній частині країни - в центрі Піренеїв, частині узбережжя Кантабрії, Центральній Кордильєрі;
- 10 - 14°C: в північній частині Іберійського півострова, а також у Іберійських горах, чинниками є широта і ступінь континентальності;
- 14 - 17°C: найбільш поширені і відносяться до центральної та південної частини країни, сходу Андалусії, більшої частини північного Середземномор'я і невеликої смуги в Галісії та гирла Гвадіани.
- 17 - 19°C: в гирлі річки Гвадалквівір, в межах центральної та південної частин середземноморського узбережжя. Найбільш впливовими факторами є широта та близькість до моря;
- понад 19ºC: невелика частина долини річки Гвадалквівір, в районах Кордова, Хаен і Севілья. Така ситуація пов'язана із утворенням теплих повітряних мас, що стабілізуються над даною місцевістю.

За кількістю опадів розрізняютьтакі частини країни:

1. Волога Іспанія (понад 800 мм/рік): сухий сезон відсутній. Вона простягається на півночі і північному заході від Іберійського півострові та у Кантабрійських горах. Найбільша кількість опадів у Країні Басків і Галісії. Це пов'язано з вторгненнями атлантичних повітряних мас і частими феновими явищами.
2. Напівволога Іспанія (від 600 до 800 мм/рік): охоплює область вологої Іспанії та займає середньовисотні гори (Монтес-де-Толедо, Сьєрра-Морена), опади пов'язані із проходженням холодних фронтів.
3. Суха Іспанія (від 300 до 600 мм/рік): долини Ебро, Дуеро, велика частина південної Месети. Часті посухи влітку, опади випадають взимку і восени, частота опадів та їх кількість зростає з півдня на північ.
4 Посушлива Іспанія (менше 300 мм/рік): на півдні країни - Альмерія, Мурсія та райони з підвітряного боку від хребтів Бетіки: долина Ебро, Аліканте, Альбасете. Кількість дощових днів становить близько 40 -70 днів на рік.

Іберійському півострові притаманні три основні кліматичні типи — континентальний, океанічний і середземноморський. Додатково виділяють 3 кліматичні зони — гірську, альпійську і субтропічну.

Континентальний клімат охоплює більшу, центральну Іберійського півострова, він формується завдяки унікальному розташуванню самого півострова та природньо-кліматичних особливостей Месети, прилеглих до цього плато гір (на півночі, сході та півдні, що забезпечує бар'єрний ефект), і властивостей території басейну ріки Ебро. Континентальний клімат характеризується широкою амплітудою добових і сезонних змін в температурі, низькою кількістю та нерегулярністю опадів з високим рівнем випаровування, що спричиняє високу посушливість. Середньорічна кількість опадів в цілому складає від 300 до 640 мм в рік (більшість провінцій регіону Месети отримує близько 500 мм в рік).

На півночі Месети, Центрального плато і в басейні Ебро, є два сезони дощів, один навесні (квітень-червень), а інший восени (жовтень-листопад). На півдні Месети, вологі сезони — весна (головним чином березень) та осінь, а осінній період загалом посередньо-вологий, але навіть у ці вологі сезони дощі тут нерегулярні і нетривалі. Зими прохолодні в межах -1°C, з сильним вітром і високою вологістю, незважаючи на незначні кількості опадів. За винятком гірських районів північного передгір'я Іберійських гір, в холодні періоди морози та приморозки є поширеним явищем.

Літо тепле, часто дуже тепле, безхмарне, середня денна температура складає 21 °C на півночі Месети і з 24 °C до 27 °C на півдні, а нічні температури коливаються від 7 °C до 10 °C. В басейні ріки Ебро (який знаходиться на нижчому висотному рівні) є дещо відмінні особливості — дуже спекотно влітку і температура може перевищувати 40 °C внаслідок застою перегрітого повітря. Влітку загалом на Центральному плато і Месеті та в басейні Ебро вологість найнижча, за винятком району річки Ебро.

Океанічний клімат переважає в північній частині країни (її часто називають "Зелена Іспанія" за буйний розвиток рослинності), від Піренеїв до північно-західних районів півострова, і характеризується відносно м'якою зимою, теплим, але не спекотним літом та рясними опадами — близько 1000 мм на рік, причому в найпосушливі місяці випадає більше 30 мм.

Добові та температурні коливання незначні, в середньому у діапазоні від +9 °C у січні до 21 °C в липні. Із заглибленням в гори півночі Іберійського півострова температурні коливання стають інтенсивнішими. Близькість до Атлантичного океану також впливає на кількість опадів, тому на сході їх менше, ніж на океанічному західному узбережжі (яке належить до найбільш зволожених територій в Європі). Осінь (з жовтня по грудень) - найтриваліший дощовий сезон, липень - найпосушливий місяць.

Висока вологість і переважаючі фронтальні морські вітри сприяють формуванню туману, який є загально прийнятою нормою вздовж всього північно-західного узбережжя. Кантабрійські гори, які власне й спричиняють інтенсивні всхідні потоки повітря та значне зволоження, виконують роль орографічної перепони для просування океанічного типу клімату вглиб країни.

Середземноморський клімат охоплює територію, яка простягається від Андалузьких рівнин уздовж усього південного і східного узбережжя країни аж до Піренеїв. Зона його поширення обмежується гірськими хребтами, що тягнуться паралельно узбережжю Середземного моря. Період опадів у цьому регіоні зосереджений, в основному, в кінці осінньо-зимового циклу та весняну пору року. Дощі тут нерегулярні, тому часто виникають тривалі посушливі періоди.

Температура в середземноморській кліматичній зоні вища ніж у внутрішньому районі Месети, сезонні і добові зміни температури не мають значної амплітуди коливань. Температура повітря в січні, зазвичай, у середньому від 10 °C до 13 ° у більшості районів середземноморської зони, і лише трішки прохолодніше на північно-східному узбережжі (на північ від Барселони). Середня температура в липні і серпні від +22 °C до 27 °C на узбережжі, і від 29 °C до 31 °C в глиб півострова, цей же період відзначається пониженою вологістю. В цілому температури вище 25 °C тримаються у цій частині Іспанії до 200 днів на рік.

Кількість опадів тут не перевищує 500 мм на рік, а у найбільш посушливих ареалах - 250-300 мм. Дуже сухий тип, практично майже схожий на пустельний, з низькою кількістю опадів до (150 мм на рік) спостерігається в Кабо-де-Гата, це одне з найсухіших місць в Європі. Взимку на Середземномор'я дмуть сірокко (левече) - сухі жаркі вітри із пустель Північної Африки, насичені пилом та піском. Відностна вологість при такому вітрі знижується до 5-8%, іноді до 2%, у повітрі тримається пилова димка.

Над Середземним морем сірокко насичується вологою, тому у північно-східній частині Іспанії перетворюється на болхорно - теплий та вологий вітер, що приносить дощову погоду та задуху і вважається одним із найнеприємніший явищ природи.

Для найвищих точок Піренеїв і Сьєрра-Невади (що понад 3000 м) характерні альпійські кліматичні особливості. Канарські острови знаходяться в субтропічному кліматичному поясі. Температура стабільна (від 18 °C до 24 °C) протягом року. Східні підвітряні острови є напівпосушливими, західні навітряні - вологими.

Кліматичні екстремуми Іспанії:
- максимальна температура: 47,2°C в Мурсії 4 липня 1994 року, 46,6°C у аеропортах Кордови і Севільї. У дев'ятнадцятому столітті фіксувались й більш високі температури, такі як 51,0°C в Севільї 30 липня 1876 року, але існуєть сумніви щодо коректності тих вимірів;
- мінімальна температура: -32 ° C в озері Естанхенто (Леріда) 2 лютого 1956 року, у Каламочі (Теруель) -30,0°C 17 грудня 1963 року;
- максимальна річна кількість опадів: 4346 мм, в Грасалема (Кадіс), 1963 рік;
- максимальна кількість опадів за одну добу: 817 мм, Олива (Валенсія), 3 листопада 1987 року, Пуебла-дель Дюк (Валенсія), 790 мм, 3 листопада 1987року;
- максимальна кількість опадів протягом однієї години була зафіксована вї Санта-Крус-де-Тенеріфе 31 березня 2002 року - 129,9 мм.

Гідрографія Іспанії

Як і в будь-якій країні, гідрографія Іспанії визначається двома видами факторів: кліматом та геологією (рельєф і грунти). Рельєф визначає конфігурацію іспанської гідрографічної мережі. Месета є найважливішою домінантою рельєфу за площею, а інші гірські хребти та западини узгоджуються з її межами. Через загальний похил Месети у західному напрямку три великі річки (Дуеро, Тахо і Гвадіана) впадають в Атлантичний океан. Гвадалквівір, долина якого приурочена до відповідної тектонічної депресії, також впадає в Атлантичний океан, і лише Ебро є єдиною великою річкою, що впадає в Середземне море. Незважаючи на незначні відмінності довжин узбережь Атлантичного океану та Середземного моря, до басейну Атлантики належить 69% площі країни, а до середземноморського -тільки 31%. Вододіл між цими двома басейнами проходить набагато ближче до середземноморського узбережжя і описує широку дугу.

Територія Іспанії характеризується розвинутою гідрографічною мережею, чому сприяє гірський та напівгірський рельєф. Гідрологічний режим річок визначається, головним чином, кліматичними умовами.

За режимом стоку та типом живлення виділяються річки "Зеленої Іспанії" та "Сухої Іспанії". Перші беруть початок на північних та західних схилах Кантабрійських гір і Галісійського масиву, мають незначну довжину (найкрупніші - Міньо - 220 км, Навія, Нарсеа), але повноводні протягом всього року, мають переважно дощове живлення. Ці річки належать до басейну Атлантичного океану, зокрема - Біскайської затоки.

Річки, що формуються в межах континентального та середземноморського типів клімату, мають різкі сезонні коливання рівнів та стоку: взимку розвивається бурхлива повінь, влітку рівні сильно спадають, а найдрібніші водотоки зовсім пересихають.

При детальному розгляді виділяють такі типи живлення річок Іспанії:

1. Сніговий режим обмежений областями основних гірських хребтів, на висотах вище 2500 метрів. У чистому вигляді такий режим присутній в Піренеях, у верхній течії річки Кальдарес, притоки Гальего, з єдиним максимумом та розтягнутою повінню між травнем і липнем, таким чином, літній мінімум практично відсутній. Багато інших річок в Піренеях (Тер, Сегре тощо) демонструють ослаблений вплив снігового живлення на режим, тому з'являється виражений літній мінімум.

2. Снігово-дощовий режим властивий гірським річкам на висотах 2000-2500 м залежно від широти місцевості. Фіксується один потужний річний максимум, зумовлений таненням снігу, та ряд додаткових максимумів, викликаних випаданням рясних дощів. До даного типу можна віднести деякі піренейські річки (Арагон), річки Кантабрійських гір (Селья, Налон, Нарсеа) та Центральної Кордильєри (Тормес у Барко-де-Авіла, тощо).

3. Дощово-сніговий режим, з ослабленим значенням снігового живлення завдяки нижчому положенню над рівнем моря (1600-1800 м). Для таких річок характерний максимум з квітня по березень, літня межень та другий, вторинний максимум восени. Це річки Піренеїв (Арба, Льобрегат, Флювія, Кондонер тощо), Центральної Кордильєри (Енарес, Харам, Тьєтар, Алагон, Тормес, Адаха, Ересма, Альберче тощо), Іберійських гір (Нахерілья, Ірегуа, Сідакос, Арланса, Гваделупа, Хукар, Турія, і т.д.), Кантабрійських гір (Пісуерга, Есла, Леа тощо), та Кордильєри-Бетіки (Гуадалфео).

4. Дощовий режим об'єднує кілька підтипів:
- середземноморський левантійський, з двома гострими весняними максимумами (з лютого по березень і з травня по червень), літнім мінімумом, що триває до липня-серпня, та осіннім максимумом, ступінь вираженості якого варіюється залежно від території і часто викликає катастрофічні повені. Приклади: Сегура, Туг в Калатаюді, Гуадалопе біля Альканьіса, Міхарес у її гирла в Вільярреалі, тощо.
- середземноморський бетійський, який відрізняється від попереднього одним весняним максимумом, з піком на початку даного сезону, незначним зимовим мінімумом і набагато вираженішим і довшим літнім мінімумом стоку (три-чотири місяці). Пикладами можуть бути Гуадьяро в Кольменарі та Гуадалорсе в Чорро.
- субтропічний, або середземноморський перехідний, характерний для річок більшої частини Месети, подібний до середземноморського левантійського, але з яскравіше вираженою літньою меженню тривалістю 3-4 місяці та основним максимумом восени. Приклади: Зухар (Пуебла-де-Алькосер), Сігуела (Вільярубья-де-лос-Охос).
- атлантичний режим, типовий для північних районів Іспанії, з вологим морським кліматом, але в низинних басейнах. Прикладами можуть служити річки Галісії (Улла, Тамбре), проте на режим більшості інших річок даного регіону значною мірою впливає снігове живлення у верхів'ях.

Найбільші річки Іспанії отримують живлення від приток з різним режимом, через що особливості їх річного стоку носять складний характер. Найпростішою є ситуація щодо Гвадіани:всі її притоки беруть початок у відносно низьких горах, снігове живлення практично відсутнє, і переважаючий тип режиму - субтропічний дощовий.

У інших великих річок Месети режими та джерела живлення є набагато складнішими. Тахо бере початок в горах Сьєрра-де Альбаррасіна на висоті близько 1800 м, тому має значне снігове живлення, і саме тому у верхній течії має типовий дощово-сніговий режим. Після впадіння приток Центральної Кордильєри з дощовим живленням (Тахунья, Енарес, Харам, Альберче, Тієтар, Алагон), дощовий режим річки в цілому наростає у напрямку до гирла. Подібне відбувається і з Дуеро, що витікає у підніжжя Пікус-де-Урбьйон і уверхній течії має явно виражений дощово-сніговий режим, але, перетнувши Месету, перетворюється на річку з типовим дощовим режимом.

Найбільш складним серед усіх великих артерій Іберійського півострова є, безсумнівно, режим Ебро. Його витік розташований у Кантабрійських горах, недалеко від карстового озера Фонтібре і уверхній течії має дощово-сніговий режим. У середній течії режим змінюється середземноморським дощовим. Але пізніше, після впадіння піренейських приток Арагону, Гальего і Сегре з притоками Сінко та Ногера, дощово-сніговий характер відновлюється і зберігається аж до гирла.

Гвадалквівір також має складний режим. У верхній частині, недалеко від місця злиття з Гвадіаною Менор, він має субтропічний дощовий режим завдяки незначній висоті гір. Але після впадіння Гвадіани Менор та Хеніла, що несуть свої води із засніжених гір Сьєрра-Невади, Гвадалквівір отримує дощово-сніговий характер режиму, що дещо пом'якшується вниз за течією до гирла через впадіння інших приток. Перший річний максимум стоку Гвадалквівіра зміщується з лютого на березень, що свідчить про вплив снігового живлення. У гирлі Гвадалквівіра його режим дуже схожий на режим нижньої течії Тахо.

Найбільші річки басейну Атлантичного океану — Тахо (порт. Тежу) - 1007 км, Дуеро (порт. Дору) - 895 км, Ґвадіана (818 км), Ґвадалквівір (657 км), вони ж є найбільшими річками Піренейського півострова (довжиною понад 350 км). До басейну Середземного моря відносяться річки Ебро (909 км) , Хукар, Гвадалавья, Сегура. Тут річкова система розвинута найгірше, оскільки клімат регіону надто посушливий.

Річки Іспанії порожисті, протікають у глибоких долинах чи навіть каньйонах тому судноплавним є лише Гвадалквівір у нижній течії, в межах Андалузької низовини, де формує велику дельту з обширними маршами. Стік річок Іспанії був дещо скорочений після проведення значних водно-іригаційних робіт та будівництва потужних ГЕС.

Підземний стік гарно розвинутий у регіонах з виходами вапняків. Великих озер в Іспанії немає, дрібних налічується доволі багато, вони мають тектонічне, вулканічне походження, льодовикове та карстове походження. Розташовані переважно в горах.

Грунти Іспанії

У районах, де випадає значна кількість опадів,тобто на північному заході та півночі Іспанії, домінують бурі лісові та гірсько-лісові бурі грунти. У більш посушливих районах розповсюджені коричневі та сіро-коричневі грунти. На вапнякових породах розвинулись родючі чорноземовидні грунти, а в горах - гірсько-лісові.

Алювіальні піщані та галечникові грунти розвинулись у річкових долинах та на узбережжях морів. Засолені грунти сформувались у басейні Ебро, на маршах дельти Гвадалквівіра та у посушливих районах Південної Месети. Виділяють також важкі ґрунти баррос на плоских стародавніх алювіальних рівнинах, які особливо сприятливі для вирощування рису.

Загроза деградації грунтового покриву та аридизації території уже понад 3000 років нависає над Іспанією. До розвитку цих процесів, якими охвачено понад 50% території, призвели ряд природних (посушливість клімату, велика розчленованість поверхні) та антропогенних (водно-іригаційне будівництво, інтенсивна сільськогосподарська діяльність) чинників.

Інші статті про Іспанію

Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півосторова. Окрім основної материкової частини країни,...
Тектоніка і рельєф Іспанії Рельєф Іспанії є різноманітним, що пов'язано із складною тектонічною будовою. Центральна частина Піренейського півострова...
Клімат Іспанії Клімат Іспанії можна вважати одним із найважливіших її природних ресурсів. За кількістю сонячних днів у році ця країна займає 1-е місце в...
Приблизно половина території Іспанії покрита природною рослинністю, але лише невелика її частина, переважно в горах, являє собою ліси. На півночі та...
На 1 січня 2010 року населення Іспанії оцінювалось у 46,95 млн. осіб (на 1 січня 2009 року ця цифра складала 46,74 млн.осіб). Із них 41,2 млн. осіб є...
Система розселення Іспанії Багато міст Іспанії має античне походження: вони виростали як кельтиберські поселення (Сорія), як фінікійські колонії (Кадіс),...
Сучасне населення Іспанії визнане єдиною нацією, але сформованою на основі різних етнічних груп та представників різних історико-географічних областей....
Економіка Іспанії за обсягами ВВП є 12-ою за розмірами у світі і 5-ою в ЄС. У 2009 році ВВП Іспанії становив 1368 млрд. дол. США, а за паритетом...
Індустріалізаційні процеси в Іспанії протікали з різною швидкістю у різні періоди розвитку господарства країни. Основні два етапи швидкого промислового...
До 40-их років 20 століття більше половини населення Іспанії була зайнята у аграрному секторі, а його продукція складала основну частину економіки. Проте...
Порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, сфера послуг Іспанії розвинута дещо слабше (не враховуючи туризм), але вона є потужною частиною...
У галузі транспорту створюється 12% валової доданої вартості в третинній сфері економіки, зайнято понад 7% працівників. Внутрішня транспортна система...
Туризм є однією з основних галузей господарства Іспанії. У 2004 році доходи від туризму склали 37,5 млн. євро. Щорічний обсяг туристичних потоків складає...
Торгівля Іспанії з іншими державами швидко зростала протягом др. пол. 20 століття. Проте й досі баланс зовнішньої торгівлі товарами Іспанії зводиться з...

Географічна наука