Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Промисловість Іспанії

Індустріалізаційні процеси в Іспанії протікали з різною швидкістю у різні періоди розвитку господарства країни. Основні два етапи швидкого промислового розвитку припадали на 19 століття та на др.пол. 20 століття. Регіонами-фокусами промислового зростання спочатку виступали Каталонія та Країна Басків. Каталонія спеціалізувалась на розвитку текстильної промисловості, в той час як Країна Басків стала центром чорної металургії завдяки наявності покладів залізної руди.

Третім полюсом промислового росту у 19 столітті була Астурія завдяки покладам кам'яного вугілля, що стимулювало розвиток гірничо-видобувної промисловості та чорної металургії із залученням іспанського, французького і англійського капіталу. У Андалусії зачатки промислового виробництва спостерігались у околицях Малаги, але суттєвої ваги промисловість цього регіону набула лише на поч. 20 століття.

До 1923 року індустріалізація країни відбувалась повільно. У решті регіонів Іспанії промислове зростання розпочалось лише під час другого періоду індустріалізації, у епоху десарроллізму (ісп. "desarrollo" - розвиток) у останніх декадах існування режиму Франко згідно "Стабілізаційного Плану" 1959 року, і триває до нашого часу. Серед нових центрів індустрії варто виокремити Мадрид.

Якщо ще до сер. 20 століття виробництво чавуну, сталі та суднобудівна галузь були домінантами промислового розвитку, то на даному етапі розвитку набули практично усі галузі промисловості, із поступовим переходом від домінування важкого машинобудування, легкої та харчової галузей до посилення ролі автомобілебудування, суднобудування, виробництва швидкісного залізничного транспорту, аерокосмічної промисловості, електроніки (телевізори, холодильники, пральні машини тощо), технологій зв'язку та біотехнологій. Важливе значення залишається за хімічною, деревообробною галузями.

На початку 21 століття Мадрид, Каталонія та Країна Басків продовжують домінувати у металургії, хімії та важкій промисловості, але виробництво різноманітних галузей поширилось до нових регіонів - Наварри, Рйохи, Арагону та Валенсії. Уряд заохочує промислові підприємства Іспанії до інноваційної активності та широкого внутрішнього і зовнішнього інвестування у промислові об'єкти. Приблизно 75% промислової продукції виробляється обробною промисловістю, тоді як гірничодобувна промисловість та будівництво дають останню чверть.

За числом зайнятих в Іспанії виділяються такі галузі промисловості, як харчова і тютюнова (16% зайнятих); металургія і машинобудування (11%); текстильна і швейна (10%); виробництво транспортного устаткування (9%). Іспанія входить в першу десятку світових виробників автомобілів, судів, верстатів, нафтопродуктів і хімічних товарів.

У просторовому розміщенні промисловості Іспанії є тенденція до деконцентрації як трудових ресурсів, так і виробленої продукції: індустріальні райони, які раніше концентрувалися в містах, наразі все більше виносяться на периферію через екологічні проблеми та розвиток транспортної мережі, формуючи 2 великі промислові роззосереджені пояси: у долині Ебро та на середземноморському узбережжі.

Зв'язки підприємств Мадрида розширюються за транспортними магістралями у бік Ла-Манчі. Промислові підприємства Іспанії та промислові райони стають все більше взаємоінтегрованими. Сформувались 3 моделі розміщення промисловості відповідно до ступеня вираженості просторової концентрації або дифузії:

1. Райони давньої індустріалізації, з високим рівнем просторової та виробничої концентрації, високим рівнем виробничої спеціалізації - Каталонія з центром у Барселоні, Країна Басків з центром у Більбао та Мадрид;

2. Індустріальні зони, інтегровані між собою просторовими промисловими поясами, які виникли у 1970-80-их роках і включають пояси долини Ебро та Жерона-Картахена, промислові центри поєднані густою мережею автошляхів;

3. Райони анклавного розвитку промисловості і значного її просторового роззосередження (за умов концентрації в окремих центрах) формуються у Кастилії, Естремадурі, Андалусії, острівних архіпелагах в умовах великого споживчого ринку у провінційних столицях, наявності дешевої робочої сили та покладів мінеральної сировини. Найбільш індустріалізованими регіонами сучасної Іспанії є Каталонія, Країна Басків, Валенсія, Наварра і Рйоха. За ними слідують Астурія, Арагон, Кантабрія і Мадрид.

Промислові райони можуть бути поділені на:

1. Ті, які зазнали спаду виробництва - Країна Басків, Каталонія, Астурія. Причиною є криза чорної металургії, невисока диверсифікація виробництва та низька підприємницька активність. У випадку з Астурією це ще й спад у харчовій промисловості під час світової економічної кризи 2009 року.

2. Зони росту - долина Ебро, валенсійське та мурсіанське узбережжя та провінції, сусідні з Країною Басків. Зростання охоплює традиційні харчову та меблеву галузі, а також машинобудування з іноземним капіталом - Ford у Валенсії і General Motors у Сарагосі.

3. Відсталі райони - обидві Кастилії та Естремадура, за виключенням своїх столичних міст, а також острівні території, окремі райони Галісії та пояс Севілья-Кадіс-Уельва.

Гірничо-видобувна промисловість Іспанії обмежена наявними покладами мінеральних ресурсів. Розвивається видобуток ртутних руд у Альмадені, цинку та піритів (залізорудна сировина) у Кантабрійських горах. Видобуток металічних руд ведеться також у Країні Басків, на Сьєрра-Морені, Кордильєрі-Бетиці, Сьєрра-Неваді та поблизу міста Картахена (срібло, вольфрам, золото, уран). Іспанія змушена покривати нестачу алюмінієвих та титанових руд імпортом відповідної сировини. Проте за видобутком металомісткої сировини Іспанія займає 1-е місце у Європі та 9-е в світі.

Іспанія - один з найбільших у ЄС виробників свинцю і міді. Потреба у нерудній сировині в цілому забезпечується. Мармур, граніт та вапняк видобуваються у Альмерії, причому два останніх види будівельних матеріалів ідуть на експорт. Магнезити видобуваються у Наваррі та поблизу Луго, поклади алюмосилікату марганцю - у Севільї та Касересі, поклади сірки розробляються у столичному окрузі Мадрида. Поташ для виробництва добрив та мила - у Сурії та Кардоні (Каталонія).

Паливно-енергетичний комплекс Іспанії набув сучасних форм у др. пол. 20 століття. Країна має обмежені запаси паливних ресурсів. Видобуток вугілля в Іспанії з 1921 року характеризувався залежністю від іноземних монополій та урядовим протекціонізмом, що врешті решт призвело до низького рівня капталовкладень у галузь та виснаження найбагатших родовищ.

Сьогодні Іспанія вже не здатна виступати вагомим гравцем на міжнародному ринку кам'яного вугілля. Власний видобуток вугілля (кам'яного і бурого) забезпечує лише 1/5 енергетичних потреб. Вугільні басейни важкі для освоєння, тому що розташовані переважно у гірській місцевості, а тонкі шари вугілля перемежовуються із пластами пустої породи. Це призводить до зростання собівартості видобутку, тому багато шахт працюють лише для задоволення соціальних потреб населення і дотуються з бюджету.

Із вступом Іспанії до ЄС деякі іспанські компанії, такі як UNESA, вважають за свою мету модернізацію галузі. Нафта є дефіцитом в Іспанії, її частка у балансі паливних ресурсів становить біля 1,1%. Варто зазначити лише родовище Касабланка біля Таррагони з нафтою дуже низької якості та високою собівартістю видобутку. Таким чином Іспанія є залежною від країн-експортерів нафти.

Переробка нафти проводиться на 10 нафтопереробних заводах, розташованих у своїй більшості у портових містах (винятком є лише завод в Пуертольяно завдяки доступу до портів Малаги та Кадісу через нафтопроводи). Нафтопереробка є потужною галуззю промисловості у Соморростро (Біскайя), Таррагоні, Санта-Крусі-де-Тенеріфе та Алхесірасі. Нафта переробляється у бензин та газойль, які споживаються зростаючим транспортним парком, а також керосин, бітум і мазут для нафтохімії. Природний газ Іспанія експортує із Лівії та Алжиру.

Розробляються також власні родовища у Серрабло (Піренеї, Арагон) та у долині Гвадалквівіра. Найважливішими продуктами переробки природного газу є бутан і пропан, а також смоли, які використовуються для потреб промисловості і для використання в побуті. Головним центром, звідки розходиться мережа газопроводів до решти міст Іспанії, є Барселона.

У виробництві електроенергії 56% припадає на теплоенергетику, 26% на гідроенергетику і 22% на атомну енергетику. У 2008 році було вироблено 300,5 млрд.кВт електроенергії (13 місце в світі) при споживанні 276,1 млрд. кВт, експортовано 16,9 млрд. кВт.

ТЕС здебільшого тяжіють до джерел сировини - покладів кам'яного вугілля та до портових міст (якщо використовують привізну нафту або вугілля). Енергія ГЕС дуже зручна для використання, так як країна багата на гірські річкові потоки із значним ухилом долин. Недоліками цього виду електростанцій є нерівномірність режиму більшості річок країни та необхідність будувати значні за об'ємом водосховища, що провокує соціальні конфлікти. Більшість ГЕС побудовано на Ебро, Дуеро, Тахо, Міньо та її притоці Сіл. Перша АЕС була збудована у 1969 році.

Використання АЕС як джерел електроенергії набуває все більшого поширення, хоча у 1983 через екологічні непорозуміння була введена заборона на будівництво нових АЕС в Іспанії. Альтернативна енергетика перебуває у фазі експериментального становлення. Принципове значення відводиться геотермальним явищам, енергії Сонця та вітроенергетиці. У 1986 році було оприлюднено план з розвитку відновлювальної енергетики, який виконувався із 1991 по 2000 рік.

Зараз близько 6% енергії у Іспанії виробляється із альтернативних джерел. Найбільші успіхи були здобуті у сфері геліоенергетики завдяки високій інсоляції території. Сонячні батареї на фотоелементах функціонують у південній частині Піренейського півострова із середземноморським жарким кліматом. Вітрова енергетика, зачатки якої бачимо уже в середні віки у вигляді вітряків, впроваджується у Фіністерре, Таріфа, Росас та у долині річки Ебро. Іспанія є світовим лідером у галузі вітроенергетики за часткою капіталовкладень та виробництвом на душу населення.

Геотермальна енергія використовується у Мурсії та Сан-Кугаті (Барселона) для обігріву теплиць і парників, а також у Оренсе та Сан-Себастьяні для опалення ферм та різних громадських установ. Технології виробництва і переробки біомаси не набули широкого вжитку через брак сільськогосподарських територій, яких вони потребують у значній кількості.

Головний осередок чорної металургії - Країна Басків з центром у Більбао, також Астурія, є підприємства у містах Сарагоса, Віго, Ферроль. Кольорова металургія тяжіє до родовищ сировини та енергетичних баз. Лідируюча галузь машинобудівної промисловості - автомобілебудування — почало розвиватися з 60— 70 pp. Воно представлене філіалами західноєвропейських та американських автомобільних концернів. Випуск автомобілів становить 1,7 млн одиниць.

Машинобудівні заводи країни випускають також промислове обладнання, трактори і сільськогосподарські машини, електро- і електронну техніку, судна. Головні автомобільні заводи знаходяться в Барселоні, Мадриді, Валенсії, Вальядоліді та Сараґосі, суднобудівні верфі - на півночному узбережжі країни. Електротехнічні та електронні заводи концентруються в Мадриді і Барселоні.

Хімічна промисловість концентрується найбільше у Країні Басків та на прилеглих територіях: у Бургосі, Картахені, Ла-Рйосі, Кастилії-і-Леоні, Андалусії, також на узбережжі Каталонії та в Мадриді. Нафтохімія розвинута в Уельві. За останні 30 років суттєво зросло виробництво побутової хімії, фарб, парфюмерії, косметичних засобів, продукції фармацевтичної галузі, натомість скоротилась частка основної хімії. Деревообробна промисловість представлена у великих містах, але найбільше - на півночі Іспанії (Країна Басків, Наварра, Каталонія), де є достатні лісові ресурси місцевого походження.

Заслужену славу здобули іспанські поліграфічні видання, ринком для яких є, крім самої Іспанії, більша частина Латинської Америки. Центри поліграфії - Мадрид і Барселона. У промисловості будівельних матеріалів виділяється видобуток будівельного та оздоблювального каменю (граніт, мармур, пісковик, вапняк тощо), виробництво цегли та цементу. Найбільший розвиток будівництва спостерігається у провінціях Валенсія, Канарські острови, Наварра, Рйоха та на Балеарських островах. Спад будівельної активності відбувся у Арагоні, Кастилії-ла-Манчі та Каталонії.

Легка промисловість (текстильна, шкіряна, трикотажна, взуттєва) представлена у традиційних регіонах поширення - присередземноморських провінціях. Текстильна промисловість (головним чином виробництво бавовняних тканин) Іспанії зосереджена в Каталонії, особливо в Барселоні (понад 4/5 текстилю, одягу і взуття). Іспанія дає близько 4% світового експорту взуття. Харчова промисловість локалізується загалом у зонах наявності сировинних ресурсів сільського господарського походження та риболовлі. Зазвичай її підприємства розташовані у периферійних зонах навколо центрів споживання продукції - великих міст і агломерацій.

В харчовій промисловості широко розвинені виноробна, олійна, плодоовочева і рибоконсервна, продукція яких значною мірою орієнтована на експорт. Іспанія займає 1-е мсце в світі за виробництвом чистої оливкової олії вищого гатунку та входить у десятку країн світу за обсягами переробки риби та рибопродуктів. Незважаючи на широке представництво у галузях харчової промисловості іноземного капіталу (Nestle, Coca-Cola, Unilever та Danone, серед інших), присутні такі іспанські компанії як Ebro Agricolas, Campofrio, Puleva, Leche Pascual та Pescanova.

Балеарські острови зберегли давню структуру промисловості з орієнтацією на трудомісткі галузі легкої промисловості - текстильна, взуттєво-шкіряна, трикотажна. канарські острови спеціалізуються на виробництві продуктів харчування і тютюну, під впливом туризму розвиваються також виробництво кераміки, обробка дерева та меблева промисловість, будівництво.

Нові інноваційно-активні підприємства здебільшого розташовуються у периферійних зонах великих промислових агломерацій, а також у менших містах, які мають гарні перспективи розвитку (як Малага і Сарагоса). Найбільша концентрація їх спостерігається все ж у Каталонії, Мадриді, Країні Басків, Кастилії-і-Леоні. Скупчення таких підприємств утворюють технопарки, які підтримуються урядом Іспанії та відповідних автономних провінцій. Серед технопарків найбільш значущими є Трес Кантос у Мадриді, Кампанілья у Малазі, Самудьйо у Біскайї, Патерна у Валенсії, Вальєс у Барселоні.

Інші статті про Іспанію

Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півосторова. Окрім основної материкової частини країни,...
Тектоніка і рельєф Іспанії Рельєф Іспанії є різноманітним, що пов'язано із складною тектонічною будовою. Центральна частина Піренейського півострова...
Клімат Іспанії Клімат Іспанії можна вважати одним із найважливіших її природних ресурсів. За кількістю сонячних днів у році ця країна займає 1-е місце в...
Приблизно половина території Іспанії покрита природною рослинністю, але лише невелика її частина, переважно в горах, являє собою ліси. На півночі та...
На 1 січня 2010 року населення Іспанії оцінювалось у 46,95 млн. осіб (на 1 січня 2009 року ця цифра складала 46,74 млн.осіб). Із них 41,2 млн. осіб є...
Система розселення Іспанії Багато міст Іспанії має античне походження: вони виростали як кельтиберські поселення (Сорія), як фінікійські колонії (Кадіс),...
Сучасне населення Іспанії визнане єдиною нацією, але сформованою на основі різних етнічних груп та представників різних історико-географічних областей....
Економіка Іспанії за обсягами ВВП є 12-ою за розмірами у світі і 5-ою в ЄС. У 2009 році ВВП Іспанії становив 1368 млрд. дол. США, а за паритетом...
Індустріалізаційні процеси в Іспанії протікали з різною швидкістю у різні періоди розвитку господарства країни. Основні два етапи швидкого промислового...
До 40-их років 20 століття більше половини населення Іспанії була зайнята у аграрному секторі, а його продукція складала основну частину економіки. Проте...
Порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, сфера послуг Іспанії розвинута дещо слабше (не враховуючи туризм), але вона є потужною частиною...
У галузі транспорту створюється 12% валової доданої вартості в третинній сфері економіки, зайнято понад 7% працівників. Внутрішня транспортна система...
Туризм є однією з основних галузей господарства Іспанії. У 2004 році доходи від туризму склали 37,5 млн. євро. Щорічний обсяг туристичних потоків складає...
Торгівля Іспанії з іншими державами швидко зростала протягом др. пол. 20 століття. Проте й досі баланс зовнішньої торгівлі товарами Іспанії зводиться з...

Географічна наука