Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

ПРП Іспанії: тектоніка, рельєф, геологічна будова, корисні копалини

Тектоніка і рельєф Іспанії

Рельєф Іспанії є різноманітним, що пов'язано із складною тектонічною будовою. Центральна частина Піренейського півострова зайнята герцинськими складчастими спорудами та епігерцинськими платформами, в той час як північний схід, схід та південь представлені областями альпійської складчатості. Докембрійські стабільні платформені ділянки практично відсутні. Активна тектонічна діяльність призвела до переважання у рельєфі нерівностей гірського характеру.

Плоскогір'я та гори займають до 90% поверхні країни, за що Іспанію називають найбільш високогірною країною Європи (після Швейцарії) - майже 25% її території знаходиться на висоті вище 700 м над рівнем моря, а середня висота території перевищує 650 м.

Майже половину поверхні країни займає найбільше в Європі високогірне плоскогір'я — Месета (з ісп. - стіл) з середньою висотою 660 м над рівнем моря. На північному заході її висота доходить до 800 - 1000 м (Стара Кастилія) та на південному сході до 500 - 600 м (Нова Кастилія). Месета відрізняється чергуванням плато, висотних брилових хребтів і гірських улоговин. Центральна Кордильєра (2592 м, гора Альмансор) поділяє Месету на дві частини: північну і південну. Елементами Центральної Кордильєри являються ряд окремих хребтів - сьєрр: Айльйон, Сомос'єрра, Гуадаррама, Малагон, Парамера, Серрота, Вільяфранка, Гредос, Бехар, Франсья, Гата, Естрела (перелічені із заходу на схід). На південь розташовані Толедські гори із максимальною відміткою в межах хребта Гуадалупе (1603 м).

Піренеї - найпотужніша гірська система Іспанії - являють собою кілька паралельних хребтів, що простягається з заходу на схід на 450 км. Це один із найбільш важкодоступних гірських районів Європи. Хоча середня їх висота не надто велика (трохи більше 2500 м), але вони не мають потрібної кількості зручно розташованих та доступних перевалів. Всі ці перевали знаходяться на висоті 1500-2000 м, тому залізниці, що йдуть з Іспанії в інші країни, обходять Піренеї з заходу і сходу. Найбільш широка і висока центральна частина гір, тут знаходиться головна їх вершина — пік Ането, що досягає 3404 м. Інші важливі вершини Піренеїв - Піко Посетс (Льярдана) - 3375 м, та Піка-д'Етатс - 3115 м. Тут же зустрічаються льодовикові форми рельєфу, озера і сніжники. Різко обриваючись у північному напрямку, Піренейський масив східчастими терасами спускається переходить в долину річки Ебро.

На заході система Піренеїв продовжується Кантабрійськими горами, які простяглися вздовж узбережжя Біскайської затоки на 600 км, ізолюючи внутрішні райони країни від впливу моря. У їх центральній частині знаходиться гірський масив Пікос-де-Еуропа (з ісп. — Піки Європи) з висотами до 2648 м. Найвища ж точка тут - гора Пенья-В'єха (2815 м). Ці гори належать до альпійського типу і обрамляють Месету з півночі. На північному заході Іспанії розташовані гори Леон та Галісійський масив.

Ланцюг Іберійських гір замикає Месету з північного сходу. Максимальна висота (пік Мон-Кайо) — 2313 м. Іберійські гори включають наступні хребти: Ока, Деманда, Камерос, Себольйєра, Пікос де Урбйон, Монкайо. Між східними Піренеями і Іберійськими горами простягаються невисокі (середні висоти 900-1200 м, найбільша вершина — гора Каро, 1447 м) Каталонські гори, південні схили яких уступами обриваються майже перед Середземним морем. Каталонські гори слідують впродовж 400 км майже паралельно берегу Середземного моря і фактично відокремлюють від нього Арагонське плато - рівнину, сформовану навколо долини річки Ебро і замкнену між Іберійськими горами, Піренеями та Каталонськими горами.

Весь південний схід Піренейського півострова зайнятий Кордильєрою-Бетіка (Андалузькі гори), що є системою гірських масивів і хребтів альпійського віку. Кристалічної віссю її стали гори Сьєрра-Невади. За висотою вони поступаються в Європі тільки Альпам. Їх вершина, гора Муласен, що досягає 3478 м, — найвища точка материкової Іспанії. Інші хребти Бетіки - Сьєрра-де-лас Ньєвес, Сьєрра-де-Гразалема, Сьєрра-де-Альміхара, Сьєрра-де-Техеда, Сьєрра-де-лос-Філабрес (де-Баса), Сьєрра-де-Гадор та Сьєрра-Аламілья.

На північ від Кордильєри-Бетіки за долиною Гвадалквівіра паралельно простягається Сьєрра-Морена (з ісп. - Чорні гори) з висотами до 1300 м, яка замикає Месету з півдня. Найвища точка Сьєрра-Морени - Сьєрра-Мадрона, 1323 м.

На південному заході розташована єдина велика низовина - Андалусійська, з середніми висотами 50 - 200 м. Вузькою смугою низовини також тягнуться вздовж середземноморського узбережжя Іспанії. Всього низовини, долини та міжгірні котловини займають до 11% площі країни.

Рельєф Балеарських островів переважно рівнинний, найвища точка розташована на прибережному хребті на півночі Мальорки. У рельєфі острова Мальорка представлені підвищення Сьєрра-де-Трамунтана на півночі (Пуіг Майор, 1445 м), Пуіг-де-Массанелья (1348 м), Пуіг-дель-Тоссалс-Вердс  (1115 м), Пуіг-де-са-Ратета, Пуіг-Томір (1103 м),  Пуіг-де-л'Офре та Пуіг-Тейш, на південному сході - Леванте Сьєрра з вершиною Са Талайя (561 м). Острів Менорка майже плаский у південній частині, а на півночі  висоти досягають лише 300 м, найвища точка - Ель-Торо (355 м). У рельєфі острова Ібіци представлені м'які форми, найвищі точки тут - Са-Талайаса, Пуіг-Грос та Пуіг-Форнас.

Натомість Канарські острови мають вулканічне походження і гористий рельєф. Найвища гірська вершина Іспанії знаходиться на канарському острові Тенеріфе — це вулкан Тейде, висота якого досягає 3718 м. Інші важливі вершини острова Тенеріфе - Піко Вьєхо (3135 м), Монтанья Бланка (2750 м), Альто-де-Гуахара (2718 м), Роке-де-ла-Грієта (2576 м). На Ла-Пальмі найвища вершина - пік Роке-де-Мучачос (2426 м), на Гран-Канарії - Піко-де-лас-Нієвес (1949 м) та Роке Нубло (1300 м).

Геологічна будова Іспанії

В Іспанії представлені як найдавніші, так і найновіші геологічні породи в Європі. Головне місце в геологічній будові Іспанії займають протерозойські і палеозойські складчасті комплекси Іберійської Месети, перекриті на сході мезо-кайнозойським платформеним чохлом. На півночі Іберійська Месета обрамляється південним краєм Піренеїв, на півдні — ланцюгом Андалузьких гір (Кордильєра-Бетіка).

Загалом Месета поділяється на кристалічну західну частину, складену гранітами і гнейсами, і осадову східну, де домінують глини і пісковики. В Іберійській Месеті виділяються три тектонічні зони. Північна тектонічна зона охоплює Кантабрійські і Іберійські гори, виникла на місці геосинклінального прогину, виконаного потужними терігенними осіданнями раннього палеозою, карбонатно-терігенними відкладами середнього палеозою і (в Астурійському басейні) вугленосною товщею карбону.

Основна складчастість відноситися до кінця карбону (астурійська фаза). Галісійський масив складений гранітними породами. Центральна зона, що простягається через Галісію та Кастилію, відповідає стародавньому геоантіклінальному підняттю, пронизаному гранітами. Велике значення мала тут кембрійська (сардинська) складчастість.

Південна (геосинклінальна) зона Сьєрри-Морени складена переважно продуктами підводного вулканізму основного складу і граувакками, вона сформувалась як складчаста структура в середині девона. Мезокайнозойський платформенний чохол утворений карбонатними осадами; у басейн ріки Ебро спостерігаються флішеві і молассові товщі, що піддалися впливу в олігоцені (піренейська фаза) інтенсивної складчастості. Кордильєра-Бетіка складається з серії тектонічних покривів, переміщених на північ. Внутрішні покриви складені метаморфічним палеозоєм, зовнішні — карбонатними і уламковими породами мезозою, палеогену і нижнього міоцену.

Канарський архіпелаг знаходиться в межах океанічної кори африканської літосферної плити та має вулканічне походження. Існує кілька недосконалих теорій, які намагаються пояснити утворення архіпелагу. На найдавніших, східних островах, присутні породи осадового, зокрема коралового походження, в той час як на західних островах дуже поширені прояви вулканізму. Деякі вершини Канарського архіпелагу мають висоту понад 6000 м, якщо вести відлік від дна океану.

Корисні копалини Іспанії

Іспанія має значні поклади рудних корисних копалин, родовища яких пов'язують з палеозойськими комплексами і гранітами (на півночі і півдні Іспанії). Найбільш помітний південний рудний пояс, притаманний середнепалеозойським ефузійно-терригенним товщам і герцинським гранітам Сьєрри-Морени та Уельви. До нього належать колчеданові поклади міді, гідротермальні родовища ртуті, руди свинцю і цинку.

Великі родовища залізняків в Галісії, Астурії, Леоні, Біскайї, Сантандері, Ґранаді, піритів — в Уельві, Севільї, менш значні — в Мурсії і Астурії. Ці пірити містять до 10% міді. Багатющі в світі запаси ртуті зосереджені в Альмадені (розроблялись ще за часів Римської імперії). Родовища свинцево-цинкових руд відомі в провінціях Хаен (Лінарес, Ла-Кароліна) і Мурсія (Картахена, Масаррон), а також в Сантандері (Реосин і Рейноса) і ін. Значні запаси уранових руд, за якими Іспанія займає 10-у позицію в світі і 2-е місце в Європі.

Основні уранові родовища знаходяться в провінціях Саламанка і Касерес. В Іспанії є поклади золота, срібла, миш'яку, марганцю. З нерудних копалин в Іспанії відомі калійні солі (карналіт і сильвініт), що залягають в долині річки Ебро, каолін і апатит.

Місцеві енергетичні ресурси складаються в основному із запасів кам'яного вугілля. Вугільні басейни містять невелике число пластів малої потужності з великими ухилами та сильно дислоковані, що утрудняє механізацію їх видобутку і робить їх малорентабельними. Близько 90% видобутку вугілля припадає на басейни Астурії і Леона.

Інші статті про Іспанію

Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півосторова. Окрім основної материкової частини країни,...
Тектоніка і рельєф Іспанії Рельєф Іспанії є різноманітним, що пов'язано із складною тектонічною будовою. Центральна частина Піренейського півострова...
Клімат Іспанії Клімат Іспанії можна вважати одним із найважливіших її природних ресурсів. За кількістю сонячних днів у році ця країна займає 1-е місце в...
Приблизно половина території Іспанії покрита природною рослинністю, але лише невелика її частина, переважно в горах, являє собою ліси. На півночі та...
На 1 січня 2010 року населення Іспанії оцінювалось у 46,95 млн. осіб (на 1 січня 2009 року ця цифра складала 46,74 млн.осіб). Із них 41,2 млн. осіб є...
Система розселення Іспанії Багато міст Іспанії має античне походження: вони виростали як кельтиберські поселення (Сорія), як фінікійські колонії (Кадіс),...
Сучасне населення Іспанії визнане єдиною нацією, але сформованою на основі різних етнічних груп та представників різних історико-географічних областей....
Економіка Іспанії за обсягами ВВП є 12-ою за розмірами у світі і 5-ою в ЄС. У 2009 році ВВП Іспанії становив 1368 млрд. дол. США, а за паритетом...
Індустріалізаційні процеси в Іспанії протікали з різною швидкістю у різні періоди розвитку господарства країни. Основні два етапи швидкого промислового...
До 40-их років 20 століття більше половини населення Іспанії була зайнята у аграрному секторі, а його продукція складала основну частину економіки. Проте...
Порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, сфера послуг Іспанії розвинута дещо слабше (не враховуючи туризм), але вона є потужною частиною...
У галузі транспорту створюється 12% валової доданої вартості в третинній сфері економіки, зайнято понад 7% працівників. Внутрішня транспортна система...
Туризм є однією з основних галузей господарства Іспанії. У 2004 році доходи від туризму склали 37,5 млн. євро. Щорічний обсяг туристичних потоків складає...
Торгівля Іспанії з іншими державами швидко зростала протягом др. пол. 20 століття. Проте й досі баланс зовнішньої торгівлі товарами Іспанії зводиться з...

Географічна наука