Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Португалія

Португалія - держава на крайньому південному заході Європи. Розташована в західній частині Піренейського п-ова, має сухопутний кордон лише з однією державою - Іспанією. В Португалії розташована крайня західна точка Європи і всього євразійського материка - мис Рока. В минулому Португалія - велика метрополія, сьогодні розвинута держава ЄС, член ООН, Нато, ОЕСР та ін.


 

Паспорт країни
1. Офіційна назва: Португальська Республіка

2. Площа: 92,4 тис. км2

3. Кількість населення: 10,8 млн. осіб (2014)

4. Густота населення: 117 осіб/км2

5. Етнічний склад населення: португальці – 95%, інші – 5%

6. Домінуюча релігія: католицизм. Релігійний склад населення: римо-католики - 81%, інші християни - 3,3%, атеїсти - 7%, інші – 9,3%

7. Офіційна мова: португальська

8. Державний устрій: унітарний

9. Форма державного правління: парламентська республіка

10. Адміністративно-територіальний устрій: 18 адміністративних округів (поділяються на райони, а ті в свою чергу - на парафії) та 2 автономні регіони: Азорські острови та Архіпелаг Мадейра

11. Столиця: Ліссабон (545 тис. осіб, 2006)

12. Рівень урбанізації: 61%. Найбільші міста: Ліссабон (545 тис. осіб; агломерація - 2,6 млн. осіб), Порту (240 тис. осіб)

13. ВВП (2013):

- офіційний: 222,4 млрд. дол. США

- за паритетом купівельної спроможності (ПКС): 243,3 млрд. дол. США

14. ВВП на душу населення (за ПКС): 22900 дол. США

15. Грошова одиниця: євро

16. Місце в світі за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП): 41 (2014)

17. Членство в міжнародних організаціях: ООН, ЄС, НАТО, СОТ

18. Державні свята: День Португалії — 10 червня, День Республіки - 5 жовтня (річниця проголошення в 1910 році Республіки Португалія), День Незалежності - 1 грудня (річниця проголошення незалежності від Іспанії в 1640 році).  Рік здобуття незалежності: 1640

19. Походження назви: від лат. "Portus Cale" - "теплий порт"

Суспільно-географічне положення
Португалія – держава на Півдні Західної Європи, у західній частині Піренейського півострова. Володіє також Азорськими островами та островом Мадейра. На Півночі і Сході межує з Іспанією. На Півдні і Заході омивається Атлантичним океаном. Площа 92,1 тис. км2 (в тому числі материкової частини 89 тис. км2). Периферійне положення Португалії стосовно основної частини європейського материка вплинуло на етнічний склад населення, його культурні особливості, спричинило відносно невисоку тісноту зв'язків Португалії з іншими європейськими країнами та стимулювало раннє створення колоніальної імперії шляхом здійснення морських подорожей. Особливо тісні зв'язки сьогоднішня Португалія формує з Іспанією (своїм єдиним сухопутним сусідом, партнером, але і економічним конкурентом у багатьох традиційних галузях), а також іншими країнами Західної Європи.
Природні умови та ресурси

Рельєф

На півночі країни із заходом на схід знаходиться плоскогір'я Месета, основна частина якого належить Іспанії. Переважають висоти 1000-1200 м над рівнем моря, найвища точка - 1991 м (у хребті Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південніше річки Тежу розташована Португальська низовина, на сході облямована плато з окр. кряжами висотою 600-1000 м. На крайньому півдні розташовані низькогір'я Серра-де-Алгарве (вис. до 902 м), південні схили яких круто обриваються до прибережної низовини. Рельєф провінцій Мінью на заході і Траз-уш-Монтиш та Алту-Дору на сході, на північ від річки Дору, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'я річки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У її центральній частині знаходиться вища точка Португалії - гора Ештрела (1993 м). Відносно широка рівнина розташована в низов'я річки Тежу. Прибережна зона на північ і південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве (Португальська низовина). Західне убережжя на всій своїй протяжності рівнинне та піщане.

Тектоніка і геологічна будова

Більша частина території Португалії розташована в межах так званої Іберійської Месети, що представляє виступ герцинської складчастої області Центральної і Західної Європи, в основі розрізу якої залягають гірські породи пізнього кембрію – метаморфічні сланці і гнейси з прошарками мармурів, кварцитів і ефузивів. Вище залягають нижньо- і середньопалеозойські (до середнього карбону включно) утворення, переважно теригенні (з участю вулканітів). Вони зім'яті в складки і прорвані інтрузіями гранітоїдів верхнього палеозою. Вздовж західного і південного узбережжя Португалії простягається смуга слабкодислокованих мезозой-кайнозойських порід. Тут же відомі кільцеві інтрузії лужних порід кінця крейди початку палеогену.

З карбонатними породами докембрію асоціюють пластові родовища руд заліза осадово-вулканогенного генезису, а також родовища руд марганцю. З інтрузивними масивами тоналітового ряду пов'язані утворення скарнових родовищ залізних руд. Максимальна інтенсивність зруденіння відмічається в гірських породах пізнього карбону - ранньої пермі. Завершальні фази становлення інтрузії представлені малими тілами гранітів і граніт-порфірів, з якими асоціює олово-вольфрамова мінералізація. До цих же районів тяжіють і родовища уранових руд епітермального типу, пов'язані з жилами халцедоновидного кварцу, проте їх утворення зумовлене альпійським орогенезом. Руди локалізуються в зонах дроблення. До альпійського віку на території Португалії належать також поліметалічні родовища і деякі рудопрояви стибію і бариту. Ці родовища приурочені звичайно до зон молодих розломів в гранітах і докембрійських метаморфічних сланцях. В кінці ХХ століття в Португалії для охорони живописних виходів ордовикських порід, насичених викопною фауною створюється природний геологічний парк Валонго. Тут же розташовуються сліди древніх розробок жильних родовищ золота та сурми.

На території Португалії виділяють кілька сейсмічно-активних зон, найбільші з них розташовані в Алгарві, Мінью та поблизу Лісабона.

Корисні копалини

Найважливіші корисні копалини Португалії – вольфрамові, уранові, мідні і залізні руди, відкрито ряд комплексних сульфідних родовищ, що містять мідь, свинець, цинк, срібло, золото. Переважають невеликі родовища.
Вугільні родовища представлені антрацитами стефанського віку в басейні річки Дору (родовища Пежан, Сан-Педру-да-Кова), суббітумінозним вугіллям мезозою (родовище Позуш) і кайнозою (Ріу-Майор).
Родовища торфу сформувалися в основному в постльодовикову (фландрську) епоху. Найбільш сприятливі умови для утворення торфовищ існували в зоні узбережжя. Ряд родовищ був розвіданий і експлуатувався. Є можливість відкриття нових родовищ з потужністю торфових покладів 1-6 м.
За підтвердженими запасами урану країна займає 5-е місце серед країн Західної і Східної Європи (після України, Росії, Франції, Болгарії, 1999). Відомо понад 150 родовищ руд урану, більша частина яких розташована в межах Іберійської Месети. Родовища в основному жильні (гідротермальні) і пов'язані з герцинськими порфіровидними гранітами монцонітового і біотит-мусковітового складу. Зруденіння обмежується системами крайових розривів, що розділяють тектонічні блоки. Рудна мінералізація представлена настураном, урановими чернями, кофінітом, уранофаном, отенітом і торбернітом. Зрідка зустрічаються родов. осадового типу. Рудні тіла пластові з уранофосфатною мінералізацією локалізуються в каолінізованих і хлоритизованих пісковиках та алевролітах. Пегматитова уранова мінералізація відкрита в районі Вілар-Формозу. Основні уранорудні райони – округи Візеу (Уржейріса) і Гуарда (Вілар-Формозу), провінція Алту-Алентежу (родовища Ніза і Каштелу-де-Віді). Близько 80% всіх запасів урану зосереджено на 15 родовищах, найбільше з яких — Ніза (27,7% загальних запасів).

Основні запаси залізняку зосереджені на півночі країни, в округах Віла-Реал і Браганса (родовище Торре-де-Монкорву). Рудні тіла, складені переважно гематитом, місцями мартитом і магнетитом, приурочені до метаморфізованих сланців і кварцитів ордовика, що створюють синклінальну складку субширотного простягання. Середній вміст в рудах: Fe 36,5%, Si02 34%, Аl2O3 7%, Р 0,46%. Руди низької якості (значні домішки кремнію і фосфору і невеликий вміст заліза). Інші запаси зосереджені в родов. Марун, Вале-де-Пайш, Гуадраміл, Орада і інші. Осн. частина залізорудних родовищ Португалії приурочена до палеозойських формацій. За генезисом виділяють: гідротермальні родов. (системи жил сидериту, район Серкал), контактово-метасоматичні магнетитові родовища на контакті герцинських гранітів і нижньокембрійських вапняків (Алагода); вулканогенні магнетитові родовища на півдні країни (Монтемор-у-Нову, Алвіту, Вале-де-Пайш, Орада); морські осадові родовища залізистих кварцитів на півночі країни (Торре-де-Монкорву, Гуадраміл і інші).

За запасами вольфрамових руд Португалія входить до п'ятірки перших країн в Європі (1999 рік). Вольфрамове зруденіння зосереджене в основному у північній і центральній частині країни, в провінції Мінью (Брага), Траз-уш-Монтеш і Алту-Дору (Борралья, Баралейра, Валпасуш), Бейра-Байша (Панашкейра). Тут в герцинських структурах виділяють ряд тектонічних блоків, розділених зонами насувів. Велика частина олово-вольфрамових родовищ розташована вздовж північної межі блоку Оса-Марено і генетично пов'язана з інтрузіями герцинських гранітоїдів. Родов. жильного типу пневматоліто-гідротермального генезису, в основному кварц-вольфрамітової формації. Найбільше родовище – Панашкейра.

Комплексні металічні руди. Родовища колчеданих руд є на південному-заході Іберійського п-ова і приурочені до металогенічної провінції верхнього девону – нижнього кам'яновугільного періоду. Колчеданний пояс простягається на 230 км з півночі на північний захід при ширині 30 км. Генезис родовищ ексгаляційно-вулканогенний. Найважливіші родовища колчеданів зосереджені на східному березі річки Гуадіана: Алжуштрел (запаси оцінюються в 100 млн. т, потужність окремих рудних тіл до 100 м), Невеш-Корву (запаси сульфідних руд 130 млн. т), Міна-де-Сан-Домінгуш і інші. Локалізуються, як правило, в евгеосинклінальних серіях вулканогенно-осадових порід верхнього візе. Рудні тіла залягають узгоджено з вмісними породами. Характерна особливість колчеданих родовищ Португалії – їх комплексний склад. Руди в середньому містять (%): S 49,4; Fe до 45; Zn+Pb до 4; Cu до 1; As до 0,7; Sb 0,03-0,07; Au 0,3-0,8; Ag 16-40 (до 80) г/т. Крім того, в рудах присутні Ni, Co, Cd, Se, Hg, Sn. Поліметалічні руди представлені родовищем Каштру-Верде із запасами близько 50 млн. т руди, при цьому близько 30% цієї руди містить 5,76% Cu і 29 г/т Ag, 70% руди містить 1,05% Cu; 0,8% Pb; 4,30 Zn і 5,2 г/т Ag. У Португалії відомі дрібні альбітизовані пегматитові родовища, що містять берилій, ніобій і тантал. На межі ХХ-ХХІ столітть в Португалії видані ліцензії на видобуток платини.

Португалія має значні запасами неметалічних корисних копалин: вапняків, гранітів, габро, нефелінових сієнітів, доломіту, гіпсу, каоліну, мармуру. Основні родовища розташовані в районі Віла-Вісоза, Борба, Ештремош. Родовища граніту – Брага-Порту, Порталегре, Евора; нефелінових сієнітів – Фару, серпентинітів – Браганса.

Клімат

Клімат — субтропічний, пом'ягшений впливом Атлантичного океану, у південній частині країни виразно середземноморського типу (м'яка й волога зима та жарке й сухе літо). Середні температури січня коливаються на узбережжі з півдня на північ від +8 до +11°С, липня — від +20 до +27°С. У внутрішніх районах країни взимку відповідно на 3-6°С прохолодніше, влітку на 3-6°С тепліше. Середньорічна температура на північ від річки Дору — близько +10, у регіоні між річками Дору і Тежу — близько +16, у долині річки Гвадіана — близько +18 °С. У столиці середня температура січня +11°С, липня +22°С. На рівнинах річна кількість опадів становить від 400 мм на півдні до 800-1000 мм на півночі, у горах — до 2000-3000 мм.  Річно випадає 686 мм дощів.

Гідрографія

На території Португалії знаходяться нижні течії рік Дору (Дуеро), Тежу (Тахо), Гвадіана. Початок вони беруть в Іспанії. Менші за довжиною річки Мондегу і Саду цілком розташовані у межах Португалії. Напрям течії основних річок - зі сходу на захід, з відхиленням у нижній течії на південний захід (Тежу) та південь (Гвадіана). Судноплавні тільки дві перші в нижній течії на відстані 200 км від гирла. Долини рік Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо) верхніх течіях вузькі і глибоко розрізані, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять в плоскі низовини.

Грунти

Грунти Португалії переважно піщаного механіного складу, кислі, сформовані на вулканогенних породах: для північної частини країни характерні гірсько-лісові бурі та гірські підзолисті грунти, для південної - бурі гірські грунти. Виключення становлять родючі суглинисті грунти алювіальної рівнини в нижній течії річки Тежу.

Рослинність і тваринний світ

Рослинність Португалії середземноморського типу. Незважаючи на сильний антропогенний вплив, кліматичні особливості території досі виражені у територіальному розповсюдженні флори і фауни. Приблизно 20% площі країни вкрита лісом, як природного походження, так і штучними насадженнями. Приблизно 50% лісових насаджень складають хвойні породи: вздовж узбережжя домінує сосна, у північній та центральній частині країни до неї приєднуються португальський дуб та різноманітні чагарники. У посушливих місцевостях ростуть кам'яний та корковий дуби (останній на площі понад 607 тис.га). Зростають штучні плантації евкаліптів. Поширені і чагарникові та напівчагарникові формації, традиційні для Середземномор'я - маквіс та гарига. У горах значні площі під лучною рослинністю.  

Фауна Португалії поєднує як центральноєвропейські види тварин (рисі, вовки, лисиці, дикі лісові коти, кабани, ведмеді, різноманітні гризуни), так і пінічноафриканські (генетта, хамелеон тощо). У зв'язку із розташуванням Португалії на одному з найголовніших шляхів міграцій перелітних птахів, у приморській частині країни (особливо на півдні) можна зустріти безліч їх видів. У прибережний океанічних та середземноморських водах мешкає біля 200 видів риб, зокрема сардини, анчоуси, тунці тощо.

Населення

Кількість та густота населення

Населення Португалії (включно з Мадейрою та Азорськими островами) становить 10,5 млн.осіб, що відповідає середній густоті населення 114 осіб/км2. Проте розміщене населення по території нерівномірно. Населеність внутрішніх гірських та деяких південних районів у 5-10 разів менша, аніж приморських західних районів і островів. У приморській зоні з містами Лісабон, Порту та Сетубал зосереджено понад 70% від усього населення. Диспропорції в розміщенні населення посилює внутрішня міграція, пов'язана із сезонними сільськогосподарськими роботами та трудовими міграціями до великих міст.

Демографічна ситуація

Для демографічної ситуації Португалії властиві більшість ознак, характерних для країн, що пройшли усі стадії демографічного переходу. Так, народжуваність складає 10,82 новонароджених/1000 осіб, смертність - 10,43 смертей/1000 осіб населення. Як наслідок, природний приріст нульовий, із частим переходом до від'ємних показників. Коефіцієнт дитячої смертності — 5,05 смертей на 1000 новонароджених. Велика частка приросту населення здійснюється за рахунок мігрантів, у середовищі яких вищі показники народжуваності. Загальна фертильність низька - 1,36 новонароджених на 1 жінку фертильного віку. Для вікової структури населення властиве все більше його старіння: особи віком 10-14 років складають 16,6%, 15-64 років — 66,3%, 65 років і старші — 17,1%. На 100 жінок припадає 94 чоловіків. Очікувана тривалість життя — 77,53 років (для чоловіків — 74,25 років, для жінок — 81,03 років).

Зростання чисельності населення відбувається, здебільшого, в прибережних районах Сетубала, Порту , Авейру і Браги та передмістях Лісабона. На півночі природний приріст загалом вищий, ніж на півдні.

Урбанізація та система розселення

Статус міста (порт. cidade) в Португалії, як правило, визначається за наступними критеріями: кількість мешканців (від 2-2,5 тис.осіб), наявність інфраструктури (школи, транспорт, заклади охорони здоров'я, культура і спорт), а також історичне значення. Значне збільшення кількості міст у країні припадає на 1980-ті роки, коли відбувалося стрімке зростання загальної кількості населення Португалії. Станом на 2006 рік такий статус отримав 151 населений пункт.

Загальний рівень урбанізації в Португалії - біля 70%. Головною рисою португальських урбанізаційних процесів є зростання переважно двох міських агломерацій - Лісабона (біля 2,2 млн.осіб) і Порту (1,5 млн.осіб), де сконцентровано біля 50% мешканців країни. Зростання відбувається за рахунок злиття передмість та міст-супутників з основним містом. Натомість кількість населення невеликих міст залишається практично незмінною. Їх населення тісно пов'язане з сільськогосподарською діяльністю. Такі міста (з населенням 10-20 тис.осіб) є найбільш типовими для Португалії. Середні міста з чисельністю до 50 тис.осіб звичайно виконують адміністративні функції на рівні провінційних центрів.

Сільські поселення суттєво відрізняються у різних регіонах країни, що пов'язано із природними умовами та особливістю господарських відносин у конкретній місцевості. Для північних територій властиві розкидані хутірські поселення і невеликі села. Для обширної місцевості між Тежу та областю Альгараві типові великі села, а для крайнього півдня - невеликі компактні села з тісною забудовою.

Національний склад населення

Населення Португалії в національному відношенні виключно однорідне: 99% складають португальці (які історично є комбінацією кількох етнічних елементів, в основному іберійців, римлян і вестготів). Як вважають, етнічні португальці походять від народів пізнього палеоліту, які, можливо, прибули до Піренейського півострова 35-40 тис. років тому. Національними меншинами є африканці (близько 100 тис. осіб. - біженці з країн колишніх колоній Португалії), вихідці з країн східної Європи, зокрема і з України тощо.

Міграції

Чисельність населення Португалій здавна залежала від еміграційних процесів, які розвинулись з епохи Великих географічних відкриттів. В силу відносно слабкого розвитку економіки еміграція продовжувалась до останного часу. Так, за останні 60 років з Португалії виїхало понад 1,5 млн.осіб, щорічно виїжджає до 20 тис.осіб. Традиційно потік мігрантів направлявся у Південну Америку (Бразилію, Венесуелу, Аргентину) і США. З середини 1960-их головний потік мігрантів направився до розвинених країн Європи (Франція, ФРН). З 1970-их основними напрямами виїзду знову стали США, Канада, Бразилія. Сучасний показник міграції — 3,49 мігрантів на 1000 осіб населення.

Імміграція до Португалії майже ніколи не набувала значної інтенсивності. Переважно це португальці, які повертаються на батьківщину, мешканці колишніх португальських колоній. Найбільшу хвилю реемігрантів ("реторнадуш") Португалія прийняла у 1970-их, коли після революції 1974 року до країни повернулось близько 500 тис.осіб. Протягом 1990-их до Португалії в'їхала значна кількість осіб із Східної Європи у пошуках роботи.

Демографічні наслідки міграційних процесів є достатньо серйозними, оскільки негативно впливають на приріст населення та його загальну кількість, а також деформують статево-вікову структуру (серед емігрантів переважали чоловіки працездатного віку).

Мови Португалії

Офіційна мова - португальська, яка походить від народної латині і належить до західно-іберійської гілки романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Виникла вона на території Галісії в Іспанії, звідки поширилась на територію сучасної Португалії. На латинський мовний суперстат сильно вплинув кельтський субстрат, що проявилось у рисах сучасної португальської мови, які і відрізняють її від іспанської (кастильської), як більш молодої та "інноваційної" у плані фонетики мови Піренейського півострова. Португальській мові властиві певні умовності орфографії, наявність назалізованих та дифтонгованих голосних звуків і шиплячих приголосних, випадання інтервокальних приголосних тощо.

В епоху Великих географічних відкриттів португальцям вдалося поширити свій вплив на числені народи та території світу, й тим самим поширити вплив своєї мови. У результаті цього, на даний час, португальська мова є також офіційною у Бразилії, Анголі, Мозамбіку, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Гвінеї-Бісау і Східному Тиморі та Макао. Звичайно, в цих країнах вживається не академічна португальська мова, а дещо змінені її діалекти. Всього португальською мовою спілкується понад 200 млн.осіб у всьому світі, з них найбільше - у Бразилії (170 млн.осіб). Наразі доволі сильним є зворотній вплив бразильського варіанта португальської мови на мовні явища у самій Португалії.

Хоча Португалія вважається мономовною країною, але в самій португальській виокремлюють декілька діалектів, якими послуговуються португальці в повсякденному вжитку (в основному вони прив'язані до історико-етнографічних районів). Окремішньо від португальської мови стоїть мірандска мова, яка, по великому рахунку, є мовним діалектом леонісійської мовної групи (що найширше представлена в Іспанії). Ця мова також визнається в якості регіональної мови в деяких муніципалітетах на північному сході Португалії, хоча офіційні цифри щодо її носіїв коливаються в межах 5000 осіб (тоді як неофіційно називаються цифри більше 12 тис. осіб) що мешкають в регіоні Міранда-ду-Дору.

Оскільки в Португалії проходили числені іміграційні процеси, в країні є місця компактного проживання національних меншин, котрі з часом формують свої суспільно-общинні групи та культурно-мовні заклади, де послуговуються поміж собою мовами своїх народів. Таким чином в Португалії з'явилися носії словянської мовної групи (зокрема, української мови). Також суттєвий вплив існує з боку іспанської мови (як мови сусіднього, демографічно переважаючого народу), а також англійської мови (що вживається як мова бізнесу та академічних кіл).

Релігія

Переважна більшість населення історично сповідувала католицизм. Після повалення монархії у 1910 році церква була відділена від держави, однак її вплив на всі сфери життєдіяльності залишився дуже великим. Наразі офіційно Португалія є світською державою. Окрім Конституції, існують два найбільш важливих документи, що стосуються релігійної свободи — Закон про свободу віросповідання 2001 року та "Concordata" від 1940 року (з поправками 1971 року) між Португалією та Святим Престолом у Ватикані.

Загалом, португальське суспільство є римо-католицьке - 84,5% населення, а 2,2% є послідовниками інших християнських конфесій. В країні є невеликі громади протестантів, мормонів, мусульман, індуїстів, сикхів, православних, бахаїстів, буддистів та гебреїв. Загалом цифри прихильників різних віровчень становлять:
Католики — 84,53%
Православні — 0,20%
Протестанти — 0,56%
Інші християнські релігії — 1,41%
Юдеї — 0,02%
Мусульмани — 0,14%
Інші не християнські релігії — 0,16%
Атеїсти — 3,84%

В Португалії є військовий ординаріат і 17 єпархій, причому згруповані вони у трьох церковних провінцій під головуванням патріархатів в Лісабоні, Бразі та Еворі. Незважаючи на зниження релігійності в молодшого і міського населення, католицька релігія, як і раніше знакова для португальців, укорінившись в їх культурі. Більшість мешканців країни й надалі декларують відданість своїм традиціям та звичаям, а тому й своїй церкві, а ця відданість виражається у ряді  побутових моментів, найменуванням своїх дітей на честь святих, щоденних молитов до святочної ходи, різноманітті фестивалів і форм релігійного паломництва. Широко почитають святого-покровителя країни "Санто-Антоніо-де-Лісбоа" (Св. Антонія Лісабонського), а з 1917 року по всій країні поширився культ Божої Матері в Фатімі.  Особливістю португальського суспільства є наявність в установах початкових і середніх державних шкіл дисциплін римо-католицького релігійного й морального виховання дітей, які є обов'язковими в усій країні. Зареєстровані релігійні громади можуть просити дозвіл на викладання цього курсу згідно своїх традицій, але для цього потрібна мінімальна кількість слухачів, тоді як для католицької церкви ця вимога не виникає.

Господарство

Загальна характеристика господарства

Португалія — індустріально-аграрна країна, з відносно невисоким за європейськими мірками рівнем економічного розвитку. У господарстві країни значну роль відіграє аграрний сектор, низька частка підприємств новітніх галузей, особливо у машинобудуванні. У пром-сті переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, бл. 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни.

Переваги португальської економіки криються у гнучкому ринку робочої сили, великих внутрішніх та іноземних інвестиціях, потенціалі для зростання туризму (у 2004 році - 6% ВВП, тобто найбільша величина в ЄС). У галузевій структурі економіки потроху зростає роль машинобудування. Поліпшується транспортна мережа.
Слабкі сторони: сильна залежність від імпорту нафти, двигуном зростання економіки виступає громадське партнерство, сільське господарство країни (4% ВВП, 13% робочих місць) найбільш неефективне серед країн ЄС через застарілі методи культивації, дрібні підприємства, низькі врожаї та цінову конкуренцію з боку іспанських конкурентів. спостерігається значний контроль промисловості і банківської системи з боку Іспанії. Вартість робочої сили зростає, тому іноземні інвестори все більше орієнтуються на країни Східної Європу, і Португалія втрачає одну з найбільших своїх переваг. Економічна політика спрямована на лібералізацію та модернізацію економіки, подальшу приватизацію державних компаній, структурну перебудову банківського і телекомунікаційного секторів.

Промисловість

Промисловість Португалії значною мірою залежить від імпорту нафти і нафтопродуктів. Вугілля, виробництво якого збільшилося з середини 1980-х років, йде на забезпечення потреб теплової енергетики. Електроенергією переважно забезпечують теплові електростанції. Третину електроенергії, яка виробляється в Португалії, отримують на гідроелектростанціях. Ведеться комерційний видобуток вольфраму, олова, хрому, причому вольфрам у значних обсягах експортується. Вугілля, що добувається в Монкорво, постачається на сталеливарний завод. Видобуток міді ведеться в Невес-Корво.
У промисловості зайнято 32% робочої сили. Традиційними галузями промисловості є текстильна (бавовняна, трикотажна та шерстяна), швейна, шкіряно-взуттєва, харчова (виноробство, виробництво оливкової олії, рибних консервів), деревообробна (обробка корку — провідне місце у світі, 50% світового випуску корку). Працюють підприємства чорної та кольорової металургії, машинобудівної (судноремонт, суднобудування, електротехніка, автомобілескладання тощо), хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної, цементної, будівельної, скляно-керамічної (виробництво побутової та харчової кераміки, синьої керамічної плитки) галузей промисловості. Три чверті всіх виробничих потужностей переробної промисловості Португалії зосереджені в двох промислових районах: Лісабон-Сетубал на півдні і Порто-Брага-Авейру на півночі країни. У районі Лісабон-Сетубаль діють підприємства нафтопереробної, хімічної, сталеливарної, автомобілебудівної, електронної, целюлозно-паперової, харчової промисловості, з виробництва будматеріалів. На півночі переважає легка промисловість: Порто виробляє текстиль, взуття, меблі, вино, Авейру - целюлозно-паперові вироби і вироби з дерева, Брага - одяг, електроніку, споживчі товари. Третя промислова область розташована за 140 км. на південь від Лісабона в місті-порту Синіше - тут зосереджена теплова енергетика.
Після вступу країни в ЄС ситуація в національній промисловості змінилася. Державі належать підприємства гірничовидобувної і важкої індустрії, приватному капіталу - підприємства легкої промисловості, філіали транснаціональних корпорацій - підприємства з високим рівнем нових технологій: електроніка, автомобілебудування, фармацевтична промисловість.

Сільське, лісове та рибне господарство

Сільське господарство Португалії за показниками відстає від аналогічних секторів країн ЄС, в значній мірі є малопродуктивним. Існує кілька причин: низький рівень інвестицій, слабка механізація ферм, обмежене застосування добрив, брак і розрізненість родючих земель. На півночі країни переважають невеликі ферми, дуже розрізнені і віддалені одна від одної, тому не йдеться про об'єднання земель і ефективний розподіл ресурсів. На півдні поширена система латифундій (великих землеволодінь). Тут розвиток агропромислового комплексу гальмувався екстенсивним типом господарювання: через великі площі, зайняті під зернові, і виноград власники не були зацікавлені в інвестуванні коштів і технологій - вони завжди могли отримати великі врожаї. У 1975 р. було проведено аграрну реформу: великі землеволодіння націоналізовані (з компенсацією) і передавалися у володіння кооперативам, скасовано орендну плату, проводилася іригація земель, заохочувався перехід до нових сільськогосподарських культур. Загалом було націоналізовано близько 1,3 млн. га. Поспішне проведення реформи та її соціалістична спрямованість викликали соціальне напруження в суспільстві і зниження виробництва продовольства. З 1976 р. політика земельного реформування була скоректована: землі стали передавати вже в приватну власність. У сільському господарстві зайнято біля 10% робочої сили.

Землеробство переважає над тваринництвом. Орні землі займають 50% сільськогосподарських угідь. Вирощують виноград, фрукти, помідори, оливки, цитрусові, для внутрішнього споживання — пшеницю, кукурудзу, жито, овес, ячмінь, квасолю, картоплю, овочі. Як виробник та експортер вина, томатної пасти, оливкової олії і оливок Португалія посідає одне із провідних місць у світі.  Доходи, отримані від продажу цих продуктів на світових ринках, відшкодовують вартість імпортованого м'яса і пшениці. У тваринництві представлені вирощування великої рогатої худоби, овець, свиней, кіз, віслюків, мулів, домашньої птиці.
Третина Португалії вкрита лісами з коркового дуба, евкаліпта і сосни. Ціни на деревину такого типу на світових ринках дуже високі. Уряд заохочує розвиток лісоводства в тих районах країни, де через бідність грунтів рослинництво є неможливим або малоприбутковим.
Довга берегова лінія Португалії і багатство рибних ресурсів у прибережних водах сприяли розвитку рибальства. Біля берегів країни ведеться вилов сардин (основний вид риби), анчоусів, тунця, а в Північній Атлантиці - тріски. Головні риболовецькі порти - Матозіньюш, Сетубал, Портіман. Навіть за такого значного розвитку рибного промислу країна змушена імпортувати рибу з Ісландії (в'ялена риба), Норвегії (сушена тріска) і Росії (сардини). Улов тримається на рівні 250 тис. метрич. тон/рік.

Транспорт
За європейськими стандартами транспортна система Португалії розвинута недостатньо. Поширені автомобільний, залізничний, морський, повітряний види транспорту. Залізниці Португалії мають довжину понад 3,6 тис.км. Залізниці з широкою колією (1668 мм) - 2603 км, (з них 1351 км - електрифіковані), з вузькою колією (1000 мм) - 183 км. Протяжність доріг у Португалії складає 78470 км (з твердим покриттям - 67484 км, включаючи 2002 км автотрас; без покриття - 10986 км.). Внутрішні водні шляхи становлять 210 км (по річці Дору від міста Порту вглиб країни). Головні морські порти — Лісабон, Порту, Сетубал. Торговий флот: 117 кораблів (1000 тонн і більше) з допустимою загальною масою 1,022,783 тонн. У їх числі: 10 суховантажів, 37 вантажних кораблів, 2 грузоперевозчик, 16 нафтоналивних суден, 6 контейнеровозів, 9 судів призначених для перевезення зрідженого газу, 10 пасажирських, 10 пассажірогрузових, 6
нафтових танкерів, 1 спеціальний танкер, 10 суховантажних суден. Кораблів, що належать іноземним державам - 80 (9 бельгійських, 3 данських, 22 німецьких, 4 грецьких, 11 італійських, 10 японських, 1 мальтійський, 1 мексиканський, 1 голландський, 3 норвезьких, 10 іспанських, 2 шведських, 2 швейцарських, 1 американський). Зареєстрованих в інших країнах - 15 (1 на Кіпрі, у Гонконгу, 3 на Мальті, 9 у Панамі, 1 в Сант-Вінсент і Гренадіни). У Португалії 66 аеропортів (станом на 2007 рік); міжнародні аеропорти — у столиці, Порту, Фаруна, Азорських островах і Мадейрі. Є газопровід довжиною в 1,098 км, нафтопровід - 11 км, очисний трубопровід - 188 км.
Туризм
Значним джерелом валютних надходжень є міжнародний туризм. Португалію Щороку відвідують близьке 10 млн осіб. В останні роки уряд приділяє пріоритетну увагу розвитку цієї сфери діяльності державних і комерційних структур. Поряд з прямими і непрямими інвестиціями як національних, так і іноземних інвесторів, проводилася велика робота з розробки та введення в дію з червня 1997 року нового "Закону про туризм". Останній чітко розмежовує права центральних і місцевих органів, дозволяє уникнути дублювання їх функцій і багатьох бюрократичних моментів у роботі.

Пік туристичного сезону припадає на липень-вересень. Зростання еагрузкі готелів наголошується також на початку-середині лютого (Карнавал) і третій декаді грудня (Різдво). У міжсезоння (зима, весна, осінь) готелі в місцях масового відпочинку завантажені на 20-30%. Виняток становить острів Мадейра, де
заповнюваність готелів не опускається нижче рівня 50%.
Найбільш туристично-привабливими об'єктами є національний парк Пенеда-Жериш, природні парки Аррабіда, Монтезінью, Серра-да-Ештрела, Серраш-ді-Айре-і-Кандейруш, пляжі міжнародного рівня — Алґарве, Куартейра, Віламора, Албуфейра, Армасан-ді-Пера, Карвоейру, Прайя-да-Роша, Алвор, Кашкаїш.

Міста Португалії багаті історико-культурними пам'ятками, сакральними спорудами, музеями. У Лісабоні — давній акведук із 35 арок заввишки 66 м, велика кількість церков, соборів, монастирів і палаців: замок Сан-Жорж (колишня арабська фортеця, IX-XIV ст.), кафедральний собор Се (1160-1186 pp.), Готичний монастир кармелітів (1389-1423 pp.), монастир Жеронімуш (1502-1520 pp.) із гробницями Васко да Ґами, Л. ді Камоенса, короля Мануела І, вежа-маяк Торрі де Белен (XVI ст.), церква Мадрі ді Деуш (XVI ст.), церква Сан-Вісенті де Фора (XVI ст.), Старий королівський палац (XVI ст.), палац Мітра (XVII ст.), базиліка Ла Ештрела (XVIII ст.), палац Ажуда (1802 p.), палац Національних зборів (1834 p.), Муніципальний палац, Морський арсенал; музеї: Етнографічний заморських територій, Археологічний, Національний природничої історії, Археології та етнографії, Геологічний, Морський, Нумізматики та філателії, Артилерії (Військовий), Муніципальний, Національний старовинного мистецтва, Сучасного мистецтва, Народного мистецтва, Декоративного мистецтва, Церковного мистецтва, Театральний, Костюмів, Карет, Кахлів, Електрики, Р. Б. Піньєйру, Тропічний сад-музей; зоопарк, акваріум, ботанічний сад. В околицях — палац Келуш (1747 — 1752 pp.), палацово-парковий ансамбль Сінтра, замок-монастир Мафра, містечко Баталья з монастирським ансамблем, побудованим на честь перемоги над Іспанією під Алжубарроте в 1385 p., де в капелі Фундадор знаходяться саркофаг короля Жуана І і гробниця його сина інфанта Енріке (Генріха) Мореплавця. У Бразі — кафедральний собор (XI — XII ст.) із гробницею першого португальського графа Генриха Бургундського, церква Бон Жезуш да Монті (1773—1827 pp.) — центр паломництва португальських католиків. В Еворі — руїни давньоримського храму Діани (НІ —II ст. до н. є.), собор (1186 p.), архієпископський палац. У Коїмбрі — королівський палац, Старий собор (XII ст.), Новий собор (XVI ст.), монастир Санта-Круш; Художній музей Машаду ді Каштру, Музей природничої історії, ботанічний сад. У Порту — кафедральний собор (1113 — 1136 pp.), церква Сан-Педру душ Клеригуш (1732—1763 pp.) із дзвіницею-маяком заввишки 75 м, Національний музей мистецтв Соареш душ Рейш. У місті Фатіма — найбільша національна католицька святиня — кафедральний собор Богородиці, місце паломництва і регулярних релігійних свят.
ЗЕД
Показники зовнішньоїторговельної діяльності Португалії: експорт - 25 млрд. дол. США, імпорт 34,9 млрд. дол. США.
Склад експорту: одяг (текстиль, шерстяні вироби) і продовольство (вина, фрукти, овочі та продукти їх переробки, оливкова олія), машини (автомобілі, судна, електрообладнання), продукція хімічної і целюлозно-паперової промисловості, шкіряні вироби. Країна посідає 1-е місце в світі з експорту корку і 2-е з експорту сардин. 30% вартості експорту припадає на готовий одяг. Географія експорту: країни ЄС - 81% (Німеччина - 20%, Іспанія - 15%, Франція - 14%, Великобританія - 12%, Нідерланди - 5%, Бельгія-Люксембург - 5%, Італія - 4%), США - 5%.
Склад імпорту: промислове і транспортне устаткування, нафта і нафтопродукти, продукція хімічної промисловості, текстиль, швейні вироби, продовольство, бавовник, каву тощо. Продовольство та фураж становлять понад 60% вартості імпорту.Географія імпорту: країни ЄС - 76% (Іспанія - 24%, Німеччина - 15%, Франція - 11%, Італія - 8%, Великобританія - 7%, Нідерланди - 5%), США - 3%, Японія - 2%.

Новини

01/10/2013
Американський синоптик Джо Бастарді і його німецький колега Домінік Юнг пообіцяли Європі найхолоднішу...
26/01/2013
Більше двох відсотків громадян Португалії виїхали з країни за останні два роки, після початку найгіршого...
10/01/2013
Один з міністрів португальського уряду закликав терміново розпочати дискусію про подальші заходи зі...
08/01/2013
Рівень безробіття в країнах єврозони побив новий рекорд. Згідно з даними за листопад минулого року,...
26/12/2012
Число робочих місць в російській промисловості за 11 місяців 2012 року скоротилось на 142 тисячі. Про це...

Географічна наука