Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Сфера послуг Японії

Для Японії характерні всі види діяльності у сфері послуг, характерні розвинених країн. Всесвітньо визнані її успіхи в галузях банківської сфери, освіти і охорони здоров'я. Сфери відпочинку і внутрішнього туризму також одержали значний розвиток. Японія — один з лідерів кіно- і телеіндустрії, видавничої справи.

Фінансова сфера

Фінансова система Японії складається з бюджету центрального уряду, місцевих бюджетів і спеціальних фондів та фінансів підприємств, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади. Особливість державних фінансів Японії полягає в тому, що показник частки державних витрат у ВВП є одним із найменших серед відповідних показників розвинених країн. Місцеві бюджети в Японії зводяться без дефіциту. Крім загального балансу року, враховується реальний баланс, що розраховується шляхом виключення з загального балансу залишку фінансових ресурсів попереднього року.

З метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнювання фінансового потенціалу префектур у Японії створена спеціальна установа — Фонд фінансового вирівнювання. Формується він у складі бюджету центрального уряду. З метою визначення територій, які мають право на одержання коштів з Фонду вирівнювання, розраховуються бюджети так званих стандартних територій. Стандартною вважається префектура з чисельністю населення 1,7 млн. чоловік і площею 6900 км2 і муніципалітет з такими показниками: 100 тис. осіб і 160 км2.

Бюджетна діяльність місцевих органів поділяється на б категорій: охорона громадського порядку, громадські роботи, освіта, соціальне забезпечення, сприяння ринку зайнятості і розвитку промисловості й економіки. Для кожної категорії визна­чається одиниця виміру втрат і загальні витрати. Сума витрат за всіма категоріями діяльності дає показник базових фінансових по­треб стандартної території.

Базові фінансові потреби стандартної території коригуються на коефіцієнти модифікацій для визначення базових фінансових потреб реальних територіальних органів влади. Використовується ціла система коефіцієнтів модифікацій: видові;економії за масштабами; густота населення; спеціальні; зонально-кліматичні; демографічні; буферні;коефіцієнти бюджетної прибутковості територій. Після розрахунку витрат за окремими категоріями з урахуванням коефіцієнтів модифікацій визначаються сумарні базові фінансові потреби кожної реальної території.

Базові фінансові потреби, розраховані таким способом, є основою для наділення територій базовими доходами. Префектурам за рахунок Фонду вирівнювання гарантується базовий дохід в обсязі 80%, а муніци­палітетам — в обсязі 75% від їх базових фінансових потреб. Фонд вирівнювання формується за рахунок таких відрахувань: 32% надходжень особистого податку на прибуток, податку на прибуток корпорацій і акцизу на алкогольні напої; 24% надходжень податку на товари і послуги; 25% надходжень від акцизу на тютюнові вироби.

Сучасна банківська система Японії виникла після Другої світової війни і побудована за американським зразком. Вона складається з приватних банків, кредитних асоціацій, урядових фінансових установ, а також філій іноземних банків; є однією з найбільш потужних і розвинених у світі в даний час. Серед провідних світових банків частка Японії в останні роки неухильно підвищується. Потужні фінансово-промислові групи на чолі з японськими банками здійснюють великомасштабні промислові інвестиції в США, в країнах Західної Європи, Азії та Австралії.

Кредитна діяльність японських банків за кордоном має тенденцію до посилення інтернаціоналізації: деякі з них стали центрами міжнародного кредитування. Розширюються і масштаби розміщення цінних паперів японськими банками на ринках США та країн Західної Європи. Японський банк розвитку здійснює пільгове короткострокове кредитування окремих галузей економіки, у підтримці яких не зацікавлені приватні банки. Освіта фінансово-промислових груп у післявоєнний період також є особливістюрозвитку банківської системи країни.

Банківську систему країни очолює Центральний Банк. Акціонери не беруть участь в управлінні діяльністю банку. Центральний банк очолюють його Президент і Директорат, що складається з ряду віце-президентів, радників Президента, інспекторів з нагляду за веденням справ і директора. До методів управління Банку Японії ставляться: ліцензування банківської діяльності; встановлення мінімального розміру статутного капіталу для банків; видача дозволів на зміну найменувань банків, створення і ліквідацію їх філій. Центральний банк встановлює мінімальні рівні показників банківської ліквідності. До них відносяться: норма власного капіталу, що визначає частку власного капіталу банків в його сукупному розмірі; норма ліквідних активів, що відображає співвідношення капіталу до боргових зобов'язань; норма нерухомості; обмеження на видачу великих кредитів і ін.

Встановлюються також зобов'язання банків за поданням звітної документації. У перші повоєнні десятиліття Японія активно не використовувала класичні інструменти грошово-кредитної політики. Домінувало пряме кількісне лімітування кредиту і штучне заниження процентних ставок, що забезпечувало високі темпи економічного зростання. Внаслідок глибокої і тривалої економічної кризи, що почалася в середині 70-х років, істотно посилився вплив держави на кредитну систему країни і зросло значення грошово-кредитного регулювання економіки.

Головними органами грошово-кредитного регулювання в країні виступають: Банк Японії, Міністерство фінансів і Федерація економічних організацій. До основнихметодам регулювання належать: зміна норм позичкового відсотка і обов'язкового резервування; проведення операцій з державними цінними паперами таіноземною валютою; адміністративні заходи, що проводяться спільно з урядом. Переважання адміністративних заходів, що мало місце в 70-і роки, змінилосяринковими методами регулювання. Державний контроль над діяльністю банків був ослаблений. Проте в руках уряду залишилася функція кредитування об'єктів з високим ризиком діяльності і низькою рентабельністю.

Наука і освіта
У Японії найвище освітні вважається обов'язковим і воно ніби злито з системою профісіонального освіти. Система вищої освіти включає в себе такі основні чотири види освітніх установ: 1. університети повного циклу (4 роки); 2. університети прискореного циклу (2 роки); 3. професійні коледжі; 4 технічні інститути.

В університетах повного циклу навчання триває 4 роки, однак на медичному і ветеринарному факультетах - 6 років. Після закінчення основного 4 - річного курсу навчання в університеті випускник може надійти в магістратуру чи докторантуру. Термін навчання в магістратурі в японських вузах - 2 роки. Докторантура - 5 років навчання. Японські вузи мають унікальний у світі інститут "студента-дослідника" - кенкюсей. Це значить, що студент, який поставив перед собою мету отримання наукової ступеня, має можливість займатися дослідницькою роботою в обраній їм конкретної області знань протягом від 6-ти місяців до 1-го академічного року.

Існують 2 основних види студентів-дослідників:- студент, який продовжує навчання в іншому університеті за угодою з університетом, де він проходив основний курс;- студент-іноземець, який може бути прийнятий в університет для підготовки до здачі вступних іспитів терміном до 2-х років, але без наступного продовження свого перебування в Японії, в цьому випадку студент може повернутися додому і через деякий час знову запросити в'їзну візу для вступу до університету.

В університетах прискореного циклу термін навчання складає 2 роки, але для бажаючих отримати спеціальність медичної сестри термін навчання складає 3 роки. Близько 60% студентів університетів прискореного циклу становлять дівчата. Вони спеціалізуються на таких напрямках, як економіка, література, іноземні мови, педагогіка, соціальний захист. В останні роки в Японії особливої популярністю користуються суспільні науки.
Освіта у професійних коледжах орієнтована на тих, хто бажає отримати вузькотехнічну освіту. Термін навчання в цьому випадку не більше 3-х років.

Термін навчання в технічних інститутах становить 5 років, і вони дають широку технічну підготовку своїм студентам. Випускники таких інститутів влаштовуються на роботу на фірми та дослідницькі центри, пов'язані з розробкою нової передової технології і ноу-хау. У технічних інститутах готують також фахівців торгового флоту.
Найвідомішими державними університетами Японії є: Токійський, Кіотський, Осакський, Хоккайдський, приватними (більшість розташована в Токіо) - Васеда, Мейдзі, Токай, Хосей, Кейо.

Про найвищий рівень розвитку сучасної науки в Японії сьогодні відомо навіть далеким від цієї сфери людям. Ввже більше 50 років ця країна впевненотримає пальму першості в найрізноманітніших областях. Високі технології в автомобілебудуванні, енергозбереженні та робототехніці, медицині та дослідженняхкосмосу - всі ці та багато інших галузей знаходяться на найвищому рівні, в першу чергу, завдяки винаходам і розробкам японських вчених. На сьогоднішній день наука Японії займає передові позиції в області нових технологій. Врахувавши досвід минулого, країна використовує більшість своїх розробок для поліпшення якості життя людей і захисту навколишнього середовища. Створюються та вдосконалюються нові, екологічно чисті двигуни для автомобілів, роботи іефективні медикаменти, що полегшують життя громадян, економляться і повторно використовуються енергоносії і цінні метали. Сучасний підхід Японії до науки з певної точки зору можна назвати шляхом у майбутнє.

Привертає увагу розширена цілеспрямована наукова діяльність у Японії. На світовий ринок дедалі більше надходить патентів та ліцензій, особливо в галузі промислової генетики (біотехнології), систем інформаційного забезпечення, нових видів енергії і матеріалів, медицини, контролю і системних досліджень Землі та океану. Здійснюється державний план створення 18 академічних містечок ("технополісів") з метою виробництва конкурентоспроможної наукоємної продукції для світового ринку і розповсюдження нових технологій серед місцевих фірм.

Технополіси розміщуються в багатьох районах, але перевага надається Канто і Кінкі. Прикладом може бути Цукуба за 50 км на північний схід від Токіо, де в галузях нових технологій вже працюють близько 50 науково-дослідних інститутів і два університети. Традиційними для японських учених є наукові дослідження в океанології та сейсмології. Тепер їх доповнюють атомні і космічні дослідження. На півдні Кюсю в місті Каґосіма діє космічний центр, а на розташованому поруч острові Танеґасімо — космодром. Центр контролю за супутниками розташувався в Цукуба.

Засоби масової інформації

Засоби масової інформації в Японії є одними з найрозвинутіших у світі. Вона займає перше місце серед країн за обсягами тиражу щотижневих газет та ступенем їх поширення — 1 примірник на тисячу осіб. Японія є лідером в світі за кількістю радіо- та телеприймачів, обсягами телерадіомовлення, а також обсягами перегляду телепередач. Так само вона входить до десятки провідних країн за кількістю друкованих видань, насамперед книг і журналів, які припадають на душу населення.

В Японії існує громадське та комерційне телерадіомовлення. Перше представлено Японською телерадіомовною корпорацією (NHK). Вона має два загальнонаціональні кабельні телевізійні канали — NHK General TV та NHK Educational TV, три супутникових телевізійні канали — NHK BS-1, NHK BS-2 та NHK Hi-Vision, і три радіостанції внутрішнього мовлення — NHK Radio 1, NHK Radio 2 та NHK FM. Корпорація також здійснює міжнародне телерадіомовлення, що представленню телевізійними каналами NHK World TV і NHK World Premium, а також радіостанцією NHK World Radio Japan.

Найпопулярнішим засобом масової комунікації є телебачення. Японці дивляться його, в середньому, 3 години на добу. Проте через боротьбу телеканалів за аудиторію та залежність від спонсорів, загальний культурно-освітній рівень телепередач пристосований до потреб інтелектуально невибагливої публіки. Більшу частину ефіру займають розважальні програми; на другому місці після них — випуски новин та політичні дебати.

Незважаючи на поширеність телебачення, основним джерелом новин для японців залишаються газети. Від інших засобів масової комунікації вони вирізняються універсальністю, наочністю та критичністю матеріалів. Японські газети поділяються на загальнонаціональні та регіональні. До перших належать такі видання як "Йоміурі сімбун" (14 млн. примірників), "Асахі сімбун" (13 млн.примірників), "Майніті сімбун" (10 млн.примірників), "Санкей сімбун" і "Ніхон кейдзай сімбун" (по 4 млн. примірників); до других — такі видання як "Хоккайдо сімбун", "Тюґоку сімбун", "Нісі-Ніппон сімбун", тощо.

Загальнонаціональні газети мають мільйонні тиражі видаються на високоякісному папері. Вони складають більше половини загального тиражу щоденних газет, що дозволяє говорити про монополізацію ними японського газетного ринку. Підприємства, які володіють загальнонаціональними газетами, виконують функцію керманичів японського інформаційного бізнесу. Вони підтримують тісні зв'язки із радіо- та телекомпаніями, співпрацюють з тижневиками та спортивними журналами, а також мають вплив на видавничу сферу та електронні засоби масової інформації.
Загальнонаціональні інформаційні агенства - "Кіодо Цусін" і "Дзідзі Цусін". Видавництво Іванамі Сьотен випускає наукову і просвітницьку літературу.

Охорона здоров'я

У японській системі охорони здоров'я, медичні послуги, включно з обстеженням за конкретними хворобами, здійснюється без будь-яких прямих витрат збоку пацієнта, а забезпечуються державними і місцевими урядами. Оплата за особисті медичні послуги пропонуються через універсальну систему медичного страхування, яка забезпечує відносну рівність доступу і зборів, встановлених урядовим комітетом. Люди, що не мають страховку через роботодавця можуть брати участь в національній програмі медичного страхування у віданні місцевих органів влади. З 1973 року страхування фінансоване урядом поширюється на всіх літніх людей. Пацієнти мають право обирати лікаря, а також засоби обслуговування.

У Японії існують дві основні категорії медичного страхування, які називаються Кенко-Хокен (страхування здоров'я працівників) і Кокумін-Кенко-Хокен(національне страхування здоров'я). Національне медичне страхування, як правило, призначений для самозайнятих осіб та студентів, у той часяк соціальне страхування для корпоративних працівників.

У Японії було зареєстровано більше 1000 психіатричних лікарень, 48000 стоматологічних клінік, 8700 лікарень загального профілю, а також комплексних 1000 лікарень із загальною потужністю 1,5 млн ліжко-місць. Лікарня забезпечує як амбулаторне так і стаціонарне обслуговування. Крім того, 79000 клінік пропонують насамперед лікування амбулаторно. Більшість лікарів і лікарень продають ліки безпосередньо хворим, але і кількість аптек налічується 36000, де пацієнти можуть набувати синтетичні або трав'яні препарати. Витрати національної охорони здоров'я становлять більш ніж 6% національного доходу Японії.

Інші статті про Японію

Японія - острівна держава в північно-західній частині Тихого океану, розташована поблизу узбережжя Східної Азії, займає чотири великі острови - Хонсю (3/5...
Японські острови утворилися на перетині кількох острівних вулканічних дуг, що обрамляють тихоокеанське узбережжя Азії. Північний острів...
Японський архіпелаг належить до системи острівних дуг Західно-Тихоокеанського рухливого поясe, де і сьогодні відбуваються процеси горотворення. Дуги...
Японія відносно бідна мінеральними ресурсами. В країні є кам'яне вугілля, нафта і газ, поліметалічні руди, гірничохімічна сировина, нерудні будівельні...
Клімат. Внаслідок значної протяжності Японії з півночі на південь (від 45° до 22° пн.ш.) у межах її території існують великі кліматичні відмінності. У...
Флора Японії відрізняється великою видовою різноманітністю і включає 2750 видів, у тому числі 168 деревних порід. На Японських островах зустрічаються...
За чисельністю населення Японія випереджає такі розвинені країни, як Німеччина, Франція, Великобританія, Італія. Станом на 2010 рік у Японії налічувалося...
Урбанізація та система розселення. Протягом багатьох років в Японії відбувається відтік сільського населення в міста, але найбільшої активності цей процес...
Національний склад населення. Основна частина населення - монокультурна і гомогенна спільнота як називає себе японці (ніпподзін). Вони складають 99%...
Японія є однією з найрозвинутіших країн світу. ВНП Японії складає біля 15% світового. На сучасному етапі розвитку економіки Японії головним структурним...
В Японії немає суто аграрних територій, але в той же час для країни характерна висока територіальна концентрація промислового виробництва. Сучасна...
В історичному плані сільське господарство Японії було типовим трудоінтенсивним виробництвом мусонної Азії. Але впродовж життя лише одного покоління воно...
Для Японії характерні всі види діяльності у сфері послуг, характерні розвинених країн. Всесвітньо визнані її успіхи в галузях банківської сфери, освіти і...
Японія має ефективну транспортну систему, її особливостями є відсутність трубопроводів (вони не потрібні) і річкового транспорту (для нього немає умов)....
Ключові ідеї розвитку туристичної галузі Японії – створення привабливих дестинацій, підвищення задоволення від подорожей Японією іноземними відвідувачами...
На Японію припадає понад 6 % імпорту та понад 9 % експорту, 15 % прямих зарубіжних інвестицій світу.Головними статями японського експорту є продукція...

Географічна наука