Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Напрямки досліджень в українській соціально-економічній географії у 70-ті роки ХХ століття

Період 70-х років ХХ століття є етапом активного розвитку економічної і соціальної географії.
Якщо диференціювати дослідження протягом 70-х років за напрямками, то можна виділити такі:

1) якщо у 50-60 рр. переважало трактування економічної географії як науки про розміщення виробництв, то в 70-ті рр. з’явилися всі підстави для нової назви науки і навчальної дисципліни – "економічна і соціальна географія", що вивчає територіальну організацію життя суспільства. Одночасно теоретичний пошук призвів до появи нових ідей про спеціалізовані та інтегральні господарсько-територіальні комплекси, економічні вузли, територіально-господарські системи, економіко-географічні та суспільно-територіальні комплекси. Зусиллями вчених Сектора географії АН УРСР опрацьовані основи економіко-географічної комплексології, запропоновані основні аспекти системно-структурного аналізу ВТК – галузевий, функціональний і територіальний, які згодом були удосконалені і доповнені ще організаційно-управлінським. Міцно увійшли в науковий обіг такі поняття-категорії як "функціональна структура", "територіальна структура", "галузева інтеграція", "агропромислова територіальна система", "аграрно-територіальний комплекс", "міжгалузева територіальна система" та ряд інших. Якщо в 50-60 рр. використовувались загальнонаукові методи і підходи, то в 70-80 рр. системний підхід, математичного моделювання, аналізу і синтезу. Були конкретизовані такі поняття загальної теорії систем як "структура", "функція", "організація", "управління", "компонент", "елемент", "властивість", "вхід" та "вихід" і "оптимізація". Стали опрацьовуватись питання теоретичної географії, математичного моделювання, творчо розвивався картографічний метод, аксіоматичний підхід.

2) активно проводилась розробка проблем природокористування, наприклад, вплив мінеральних ресурсів на структуру промисловості розкриті в працях М. Паламарчука та І. Горленко (1972,1978); роль водних ресурсів у розвитку господарства показана в працях С. Левківського (1979) та ін.

3)    в межах географії населення і розселення найбільш вивченими виявилися: регіональні відміни у відтворенні та статево-віковій структурі населення України (В. Оникієнко, О.Хомра та ін..); етнографічні особливості (В. Наулко, 1975); географія міських поселень (Ю. Пітюренко, 1972, 1977); сільське розселення (г. Рогожин, 1973); географія міграцій (В. Оникієнко, В. Поповкін, О. Хомра; 1973, 1979); регіональні проблеми використання трудових ресурсів та ін., Тобто сформувалась важлива ланка економічної та соціальної географії – географія населення.

4) По напрямку територіальної організації виробництва відбувалась фундаментальна розробка теорії і практики виробничого комплексоутворення, його поняттєвого апарату, типології і типізації ВТК, структурних особливостей (М. Шраг, 1969; Ф. Заставний; Л. Корецький, М. Паламарчук). Головні результати були викладені в книгах: "Теоретические основы функциональной структуры" (1972); "Територіальна структура промисловості" (1974) та ін.. Широким фронтом також розгорнулось дослідження провідних галузей матеріального виробництва і міжгалузевих комплексів.
В 70-ті роки досліджувались різні аспекти географії промисловості, проводився аналіз промислових вузлів, їх основні проблеми і напрямки перспективного розвитку.
З географії сільського господарства найвизначнішими у цей період були праці М. Пістуна (1975) та інших, роботи з територіальної організації АПК (М. Паламарчук, Р. Язиніна, В. Нагірна та ін..). Інститут економіки і організації сільського господарства видав цінну книгу – "Розміщення і зональна спеціалізація сільського господарства УРСР" (1979). Проблема міжгалузевих комплексів розширилась за рахунок вивчення лісогосподарських, господарсько-наукових, аграрно-промислово-торгових комплексів (О. Шаблій, В. Полюхович).
Систематичні дослідження з географії транспорту розпочались лише з 1971 р. із створення спеціального відділу (В. Пелих, К. Коценко, М. Григорович та інші), де було виконано ряд фундаментальних досліджень пасажирських перевезень, регіональних особливостей розвитку транспортної системи, еколого-географічних досліджень цієї галузі. Проблеми територіальної організації транспорту були також в центрі уваги економістів, містобудівників та архітекторів.

5) Переважно з 70-х рр. почала розвиватись географія сфери обслуговування. Основна увага приділялась територіальним аспектам розвитку торгівлі (Є. Воронова та ін., 1978, 1979), а з поч. 80-х - освіти, сфери відпочинку і туризму, а вже наприкінці 80-х започаткована комплексна оцінка рівня розвитку сфери послуг в регіонах.

6) Розвивались комплексні дослідження господарства економічних районів та областей. Науковці України глибоко вивчили проблема спеціалізації та комплексного розвитку трьох макрорайонів: Південно-Західного (П. Волобой, В. Поповкін, 1972; М. Паламарчук, В. Пила, А. Стеченко, 1976); Дрнецько-Придніпровського (В. Сухопара, В. Удод, 1976; Г. Градов, 1970); Південного (М. Багров, Г. Градов, 1974). Глибоко також вивчались обласні ТВК (мезорайони), було випущено понад 15 книг з цієї проблематики. Ці роботи були використані для обґрунтування наукових основ місцевого і регіонального самоврядування, були базою обґрунтування нової схеми соціально-економічного районування.

7) Що ж до вивчення економічної та соціальної географії зарубіжних країн, то даний напрямок  розвивався недостатньо, що було зумовлено "закритістю" України від держав двлекого зарубіжжя, а також складністю отримання первинної статистичної інформації для аналізу. Але були виконані змістовні роботи В. Юрківським і Б. Яценком по країнах, що розвиваються (1978), капіталістичних (1975) та соціалістичних країн.

У 70-х роках дослідження з економічної і соціальної географії очолив М. Паламарчук та його наукова школа. При чому, якщо до 70-х років дані дослідження були економіко-географічними, а починаючи з 70-х років вони набувають суспільно-географічного характеру. Дослідження наукової школи М.М. Паламарчука має комплексний характер і включає в себе вивчення наукового потенціалу школи крізь призму напрямків, дослідження наукового доробку представників школи і його значення у розвитку сучасної географічної науки. Істотним вкладом в науку є формування теорії географічної науки та розробка її методологічних засад. Цей напрям пронизує всю наукову діяльність М.Паламарчука і його учнів. Важливим у цьому аспекті є книги "Економічна географія України (з основами теорії)"  (1975) М.М. Паламарчука.

Наукова діяльність школи академіка М.М. Паламарчука присвячена дослідженню теоретико-методологічних і методичних проблем чи аспектів розвитку суспільно-географічних процесів і явищ. Із теоретико-методологічних позицій розглядаються такі фундаментальні проблеми, як територіальна організація життєдіяльності населення (М.І. Фащевський), формування територіально-виробничих комплексів у зв’язку з економічним районуванням (С.І. Іщук, М.М. Паламарчук), розвиток соціально-економічних процесів обласних регіонів (О.В. Заставицька, Д.М. Стеченко).
В основі наукових пошуків школи академіка М. Паламарчука лежить дослідження теоретичних проблем формування і територіальної організації виробничо-територіальних комплексів. Завдяки науковим розробкам вчених школи Україна має значний науковий доробок з досліджень промислового і агропромислового комплексу, який включає як загальні теоретико-методичні положення, так і конкретні результати.

Представниками школи суспільно-географічних досліджень висвітлено зміст і підходи до вивчення функціональної і територіальної структур районних промислових комплексів ( М.М. Паламарчук, Н.П. Процько "Теоретичні основи методики дослідження функціональної структури промислового комплексу економічного району" (1970), "Теоретичні засади функціональної структури промислового комплексоутворення" за редакцією М.М. Паламарчука (1972), М.М. Паламарчук, К.Н. Тащук "Територіальна структура промислового комплексу економічного району" (1974).

Розроблені економіко-географічні засади дослідження мінеральних ресурсів, які є основною промислового комплексоутворення, створено науково-методичні основи вивчення мінеральних ресурсів з метою їх раціонального використання шляхом формування комплексів (І.О. Горленко, М.М. Паламарчук "Мінеральні ресурси і структура районного промислового комплексу" 1972), розкрито залежність між освоєннями мінеральних ресурсів і територіальною структурою промисловості. Розроблено теоретико-методичні засади вивчення територіальних промислових комплексів та функціональних промислових систем, що формуються на основі виробничо-технічних циклів (М.М. Паламарчук, І.О. Горленко, Т.Є. Яснюк "Мінеральні ресурси і формування промислових територіальних комплексів", 1978).

У багато чисельних працях М.М. Паламарчука та його учнів розкрито сутність агропромислового комплексу, умови і фактори його формування та закономірності розвитку. Викладені основні закономірності комплексоутворення в країні, розроблена типологія АПК, теорії функціональної і територіальної структур агропромислових комплексів, досліджується сутність агропромислової інтеграції, проводиться типологічне вивчення агропромислових комплексів різних ієрархічних рівнів та територіальних масштабів, конкретно аналізуються окремі спеціалізовані та інтегральні АПК. Розкрито закономірності розвитку і територіальної організації агропромислових комплексів та виробничо-територіальних систем в сфері виробництва і переробки різних типів сільськогосподарської продукції ("Територіальні системи в спеціалізованих агропромислових комплексах" (автори Р.О. Язиніна, В.П. Нагірна та інші)). Виявлені та всебічно досліджені спеціалізовані рослинницькі та тваринницькі комплекси. Здійснено класифікацію агропромислових комплексів за різними критеріями. Слід зазначити, що період 75-85 років ХХ століття був найбільш продуктивним у дослідженнях АПК.

Останні матеріали розділу "Суспільна географія"

Чернівецька суспільно-географічна школа

Географічні дослідження у Чернівецькому університеті започатковано у 1876/77 навчальному році, тобто...

Одеська суспільно-географічна школа

В місті Одеса становлення і розвиток географічних і геологічних наук та підготовка фахівців за цими ...

Геополітичний напрямок у географії

Вперше термін "геополітика" був введений Рудольфом Челленом у 1899 році. За визначенням Че...

Зародження німецької суспільно-географічної школи

Від початку формування національних географічних шкіл і до Першої світової війни німецька географічн...

Районологія у французькій географічній школі

Проблема вибору концепцій районування постала ще наприкінці ХІХ століття перед Відалем де ля Блашем ...

Французька суспільно-географічна школа. Географія людини

Всебічний розвиток суспільної географії у Франції почався у ХIХ столітті, як у Німеччині, але з запі...

Французька геополітична школа

Засновником французької геополітичної школи вважається Поль Відаль де ля Блаш (famousgeographers/31-...

Географічна наука