Засоби масової інформації в Китаї

У країні випускається 2160 газет, 7916 журналів, на центральному та провінційному рівні діють 294 радіо-та 560 телестанцій (всього - 950 телеканалів, з них 35 ретранслюються через супутники на всю територію КНР і зарубіжні країни); працюють два телеграфних агентства: "Сіньхуа" (інформація із стану економіки та зовнішньої і внутрішньої політики) і "Чжунго Сіньвеньде" (зовнішньополітична пропаганда).

В інформаційній сфері зайнято 550 тис. чол. У країні вже налічується 10 млн. користувачів Інтернету (щорічний приріст на 30-40%). Йде процес реформування управління ЗМІ, за останні три роки створено 15 газетно-журнальних концернів і 75 освітніх телецентрів.

Незважаючи на ринкові реформи, всі ЗМІ, як і раніше, є державною і партійною власністю, в цю сферу заборонено залучати іноземні інвестиції, на всіх рівнях жорстко контролюється політична спрямованість повідомлень друкованих та електронних ЗМІ.

Формується нормативно-правова база діяльності ЗМІ. Прийнято низку положень, які вперше в історії КНР регулюють виконання конституційного права громадян на свободу друку. Реалізація даного права обмовляється забороною на публікацію матеріалів, що завдають шкоди "єдності, територіальної цілісності та суверенітету КНР". Є статті ідеологічного характеру, припиняють публікацію матеріалів, що йдуть врозріз з "базовими принципами конституції КНР" (відданість соціалістичному шляху, керівної ролі КПК).

Ринкова дійсність, зовнішньоекономічні інтереси, зокрема необхідність прийняття відповідних заходів і в цій сфері при вступі КНР до СОТ, вносять корективи в жорсткі ідеологічні схеми. У країні різко збільшилася кількість комерційних видань - вечірніх, ранкових, молодіжних та рекламних газет, що практично увібрали в себе раніше заборонені політичні та суспільно-побутові рубрики.

У минулому стандартна для всіх ЗМІ політична інформація стала доповнюватися подробицями з життя зарубіжної та місцевої політичної еліти, безпосередньо висвітлюються гострі внутрішньополітичні теми, зокрема проблеми безробіття, освіти, корупції. Преса та телебачення стали більш адресними, відповідають політичним і культурним запитам різноманітних груп населення. Так, ЦТБ щодня працює на 10 телеканалах, конкуруючі з ним Пекінське і Шанхайське - на 6 і 5.

Найважливішими "стратегічними завданнями" керівництво Державного комітету друку КНР вважає: проведення подальших структурних реформ в галузі - виведення основних ЗМІ з підпорядкування урядовим відомствам, їх "картелізація і комерціалізація під партійним контролем" (планується, поряд з ліквідацією 300 газет і 400 журналів, створити не менше 10 газетних концернів); посилення боротьби з порнографією і нелегальної видавничою діяльністю, в тому числі і з піратськими друкованими та електронними виданнями (компакт-диски); дозовану і підконтрольну "інтернетизацію" китайського суспільства, створення нових впливових ЗМІ, що "відповідають світовому престижу КНР і здатних успішно конкурувати на зовнішньому ринку".