Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Фізико-географічні умови Запорізької області

У Запорізькій області сільськогосподарська опанованість території досягла майже 83%, перевищуючи цей показник в інших областях. За розораністю сільгоспугідь область займає друге місце (83,3%), а по розораності території – перше місце в Україні (73,2%). А з урахуванням територій, зайнятих під промислові підприємства, населені пункти, дороги й ін., біля 96% території Запорізької області зайняті під господарське використання. Природно-заповідний фонд (природні і квазиприродні екосистеми) складає 2% від усієї території.

 

Таким чином, спостерігається надзвичайне навантаження на природне середовище, що порушує взаємозв’язки в ньому, забруднює його, дуже негативно впливаючи як на об’єкти живої природи, що тісно пов’язані з іншими об’єктами природного середовища.
Саме тому в контексті сьогодення актуальності набуває вивчення території  Запорізької області з позицій впливу виробничої та інших видів діяльності на її екологічний стан, з метою розробки та успішного впровадження системи природоохоронних заходів.

Географічне положення, межі та розміри Запорізької області

Запорізька область розташована у південно-східній частині України і межує з Херсонською, Дніпропетровською, Донецькою областями. Південні кордони області омиваються водами Азовського моря, довжина берегової лінії якого в межах області перевищує 300 км.
Територія області займає 27,18 тис. км2, що становить 4,5% території України. Протяжність із півночі на південь становить 208 км., а зі сходу на захід – 235 км. Відстань від м. Запоріжжя до столиці України м. Києва залізницею – 715 км, шосейними дорогами – 618 км.

Особливості геологічної будови Запорізької області. Антропогенні відклади, типи та форми рельєфу

Тектонічною основою більшості території області є складові Східноєвропейської платформи – Український кристалічний щит та його схили (Докембрійські платформенні структури) і невелика ділянка північного крила Причорноморської западини (Мезозойська платформена структура) на південному заході області.
Геологічна будова території області: породи неоген-міоценового періоду на майже а всій території області, протерозойські відклади – на південному сході області – відрог Донецької складчастої структури та на півночі області, еоцен-олігоцен-палеогенові відклади по берегах Каховського водосховища.

Кліматичні та гідрологічні умови Запорізької області

Клімат області помірно-континентальний, зі спекотним літом і малосніжною, переважно теплою зимою, характеризується чітко означеною посушливістю. Середня температура липня +23 °C, січня –4 °C. Максимум опадів випадає влітку, часті зливи. У квітні-травні – суховії, періодично – “чорна буря”. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівень опадів становить 448 мм.

Кліматичні умови області максимально сприяють розвитку сільського господарства, курортів та туризму.
На території області протікає 109 річок завдовжки понад 10 км. кожна Головною річкою області є р. Дніпро – третя за величиною річка в Європі, яка є важливою транспортною артерією України і, в основному, забезпечує промисловість області. Найбільша його притокою є р. Конка (149 км ). В межах області розташовані 846 озер та 27 водосховищ, споруджених вздовж Дніпра, найбільшим з яких є Каховське водосховище. Вздовж узбережжя Азовського моря знаходяться лимани та солоні озера.

Рослинний покрив і тваринний світ Запорізької області. Ґрунтовий покрив

Рослинний покрив. Для Запорізької області, яка лежить у степовій зоні, характерне безлісся. Природних лісів майже не збереглося, їх зовсім мало – це, переважно незначні масиви байрачних лісів, ліси в долинах річок, а також штучні лісові насадження. Загалом, в області налічується 105 328 га лісів, однак цей ресурс можна охарактеризувати як "непродуктивний". З погляду екологічного значення всі ліси можна віднести до «групи A», тобто вони виконують насамперед природоохоронну функцію. Штучні лісонасадження складаються з акації білої, ясена звичайного і американського, береста звичайного і дрібнолистого, клена, гледичії, маслини. В підліску- жовта акація, бруслина, дика груша, жовта смородина, аморфа, вишня, скумпія, крушина, іноді терен.

Панівна роль у рослинному покриві області належить травам. У минулому територія області представляла собою безмежний цілинний степ з розкішною трав’яною рослинністю. Сьогодні ж запорізькі степи майже повністю розорені. Невеликі цілинні площі зберіглися на заплавах і схилах річкових долин і балок у тих місцях, які непридатні для обробітку і використовуються як пасовища.

Зону справжніх степів поділяють на дві підзони: різнотравно-типчаково-ковилових і типчаково-ковилових степів. На території області межа між цими підзонами проходить від м. Запоріжжя на Оріхів і далі через верхів’я р. Молочної, огинаючи з заходу і півдня Приазовську височину, до с. Луначарського на узбережжі Азовського моря.
Північно-східна частина області розташована в різнотравно-типчаково-ковиловій підзоні. Для рослинного покриву характерні зімкнутість травостою, видове різноманіття бобових і різнотрав’я, наявність дернин них і кореневищних злаків у травостої перелогів і майже цілковій відсутності ефемер. В місцях, де збереглася первинна рослинность, можна знайти злаки ковилу пірчасту та волосисту, типчак, тонконіг, костер безостий, пирій повзучий і сизий та інші. Серед бобових – клівер альпійський і гірський, люцерна серповидна і хмелевидна. З різнотрав’я – земляни горіхи, горицвіт весняний, півонія тонколиста, молочай, шалфей, астрагал пухнастоквітковий, подорожник, васильки.
Північно-західна частина області знаходиться в підзоні типчаково-ковилових степів. Тут травостій більш розріджений, значна кількість ефемерів. Незначне видове різноманіття – степ майже вигоряє. У рослинному покриві переважають дернові злаки – типчак, ковила пірчаста і волосиста, тонконіг лучний, пирій гребінчастий і костер прямий. Серед різнотрав’я поширені кермеки, ферула, бедринець, ромашка, а серед ефемерів – тюльпани, рястка, гусяча цибулька та ін.

Крайній південний захід області – це так званий Молочно- Утлюкський півострів, має рослинність, притаманну полино-типчаково-ковиловому і полино-типчаковому степу зони спустинених степів (дернинні злаки – типчак, ковила, пирій гребе невидний; мохи лишайники).

Тваринний світ. В зв’язку з інтенсивним заселенням і розорюванням цілинних степів, хижацьким полюванням кілька десятків – сотню років тому, високий ступінь техногенного навантаження в наш час тваринний світ області значно збіднів, проте деякі види зустрічаються в великій кількості, особливо, комах.
Риби: лящ, короп, чехоня, судак, хамса, скумбрія, бички.
Птахи: зозуля, сіра ворони, галка, коноплянка, зяблик, сорокопуд, дрізд, сорока, соловей, сова, синиця, славка, ластівка, грак, галка, шпак, крижні, чирки, сірі куріпки, перепели та ін. Озимі та перельотні птахи: дрохва, кроншнеп, вальдшнеп і бекас.
Ссавці: заєць, лисиця, тхір, кріт, кози, єноти, кабани, рідко вовки.
Амфібії: ропуха звичайна, жаба ставкова.
Плазуни: ящірки, вужі, степові полози, степова гадюка (отруйна).
На сьогоднішній день досягнуто домовленості стосовно обмеження відстрілу та вилову багатьох видів тварин. Для поліпшення захисту наявних диких тварин підприємства мисливської та спортивної галузі виділяють дедалі більші кошти, поліпшено правове регулювання в цій області, регулятивні органи посилюють боротьбу із браконьєрством.
В області зустрічаються 39 із 67 видів птахів занесених у Червону книгу України.

Ґрунти переважно чорноземні. Більша частина області (північна) вкрита чорноземами звичайними, середня частина – чорноземами південними, а південна частина області вкрита темно-каштановими, каштановими та осолоділими ґрунтами. Локально зустрічаються солонці.

Сучасні ландшафти Запорізької області

За зональним типом усі ландшафти Запорізької області є степовими. В північній частині області – це північно-степові височино-рівнинні ландшафти, в середній частині (південніше Каховського водосховища) – середньостепові схилові-височинні рівнинні та лукостепові рівнинні та лукостепові низовинні ландшафти, а на півдні – південні сухостепові приморські низовинні ландшафти. У долинах річок – азональні заплавні ландшафти.

Несприятливі фізико-географічні процеси в Запорізькій області

На території область мають прояв лише ендогенні несприятливі процеси. На земній поверхні має прояв лінійна ерозія (утворення ярів та балок) – вздовж течії р. Дніпро на південь до р. Молочна, площинний змив біля витоків р. Молочна, процеси засолення на південному заході області по обидва береги р. Молочна. Несприятливі надрові фізико географічні процеси проявляються на південному заході області на правобережжі р. Молочна, а також в Оріхівському та Пологівському районах у вигляді просадочні процеси. Що стосується несприятливих фізико-географічних процесів у водоймах, то в Каховському водосховищі має місце процес замулювання.

Але з усього вищеназваного найбільших збитків господарству держави завдає берегова ерозія. Найактивніше процеси ерозії відбуваються вздовж Азовського узбережжя та по берегах ріки Дніпро – це близько 380 кілометрів річкової та морської берегової лінії. Нинішні викиди промислових підприємств у поєднанні з деградацією ґрунтів створюють значне точкове навантаження, яке перевищує природну спроможність екосистеми до відновлення. Ерозія прямо впливає на якість води та стан екосистеми в цілому. Причинами продовження процесу ерозії є:
• Природний географічний рельєф
• Структурний склад берегів річок
• Природні процеси прибережної ерозії
• Вітер
• Людські фактори

Процес ерозії стимулюється у сфері лісового господарства, де існує проблема підтримання належного стану відновлюваних ресурсів та відсутні захисні засоби й зони.

Мережа основних природоохоронних об’єктів Запорізької області

Першим природоохоронним об’єктом, створеним на території області, став Надморський заповідник, створений у 1927 році, до складу якого ввійшли всі великі приазовські коси. В 1937 році на ба¬зі цього заповідника були створені два інших: Чорноморьский та Азово-Сиваський. Після реорга¬нізації останнього в Азово-Сиваське заповідно-полювальне господарство (1957) всі ділянки, що знаходились в адміністративних межах Запорізької області, втратили свій заповідний статус.

Через високий ступінь господарського освоєння теріторії та через інші причини природно-заповідні об’єкти В області створювалися вкрай рідко. В 1960 році парк імені Горького в Мелітополі отримав статус парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (31 га). Три роки потому були створені геологічна  пам’ятка природи "Кам’яна Могила над річкою Молочна" (15 га) і три ботанічнких заказника місцевого значення. В 1964 році філіал Українського степового заповідника "Кам’яні Могили" був розширений за рахунок приєднання ділянки площею 100 га, що лежить в межах Запорізької області.

З організацією в 1967 році обласного комітету з охорони природи робота зі створення нових об’єктів  ПЗФ набула планомірного характеру. Наприкінці 1970-х років в  Запорізькій області нараховувалось вже 43 природно-заповідних об’єктів загальною площею 23605 га. Серед них, в першу чергу, варто згадати заказники загальнодержавного значення "Молочний лиман" (19000 га), "Дніпровські пороги" (1383 га), "Алтагірський" (993 га), "Старобердянський" (993 га) та  "Великі та Малі Кучугури" (400 га), а також пам’ятки природи загальнодержавного значення "Балка Скотовата" (30 га), "Балка Бальчаньска" (28 га), "Балка Росоховата" (27 га), "Урочище Пристєни" (17 га) и "Гранітні скелі" (15 га).

В 1980-х роках тенденція до швидкого зростання об’єктів ПЗФ збереглася. Хоча варто відмітити, що саме в цей період, який захопив також кінець 1970-х років, зявилися негативні моменти в заповідній справі. В гонитві за кількісними показниками (данина часу) був створених ряд дрібних малопрезентативних об’єктів ПЗФ. Поряд з цим набували статусу заповідальності й великі території. Так, в 1980 році був створений ландшафтний заказ¬ник загальнодержавного значення "Коса Обіточна" (8863 га).

В 1990-х роках в заповідній справі став закріплюватися ландшафтний принцип (заповідання цілісних природних комплексів) організації об’єктів ПЗФ. В цей час були створені заказники загальнодержавного значення "Сивашик" (2800 га), "Коса Федотова" (1900 га) та "Пойма ріки Берда" (1417 га), а також комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення (280 га). В 1998 році в Василівському районі створений перший в області регіональний й ландшафтний парк "Панай" (1025 га).

З визначених законом 11 категорій теріторий та об’єктів ПЗФ, в межах області представлені лише 7 (табл. 1). В регіоні, на жаль, відсутні біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади та дендрологічні парки.

За кількістю об’єктів ПЗФ Запорізька область займає 3-є місце по Україні (299 теріторій і об'єктів природно-заповідного фонду; 181 заказник, 95 пам'яток природи, 3 заповідні урочища, 20 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва), чого не можна сказати про площу заповідних теріторій (21-е місце). Кількість переважає над якістю: в спектрі ПЗФ області переважають дрібні об’єкти, площею менше  10 га (табл. 2).

Теріторії та об’єкти ПЗФ Запорізької області, в цілому, займають площу 53089 га, що складає лише 1,96% від загальної площі області, що вкрай мало. Для порівняння, вказаний показний в середньому по Україні складає 3,4%, а в окремих областях перевищує 10%.


Читайте також:

Географічна наука