Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Бюджетне регулювання розвитку депресивних регіонів в Україні

Ефективне управління регіональним розвитком потребує розробки адекватних методів і механізмів, серед яких важливе значення має система інструментів бюджетного регулювання. Упроваджуючи будь-яку модель міжбюджетних відносин, центральна влада вирішує проблеми, пов'язані зі значними територіальними відмінностями у рівнях економічного та соціального розвитку та добробуту населення.

 

За даними Інституту реформ, масштаби "регіональної ерозії" економіки України вражають: якщо в 1996 році мінімальний (Закарпатська область – 0,7 тис. грн) і максимальний (м. Київ – 1,9 тис. грн) регіональний ВВП на душу населення відрізнявся у 2,7 рази, то у 2002 році – уже в шість разів (Тернопільська область – 2,3 тис. грн та м. Київ – 13,4 тис. грн), що майже вдвічі перевищує показник міжрегіональних відмінностей країн ЄС, а в 2005 році ВРП відрізнявся у 15 разів.

В. Швець пропонує модель стимулювання розвитку регіонів та депресивних територій, яка, на його думку, повинна передбачати:
– концентрацію обмежених державних ресурсів на вирішення регіональних проблем з урахуванням пріоритетів просторового розвитку держави та завдань регіонального розвитку, що формулюються місцевими органами влади;
– забезпечення стабільності відносин між місцевими і центральними органами виконавчої влади щодо питань регіонального розвитку;
– запровадження принципу додатковості, коли державні ресурси для вирішення регіональних проблем розвитку розглядають як додаткові до ресурсів, що акумулюються регіоном самостійно;
– установлення правової відповідальності як Уряду, так і місцевих органів влади за виконання взятих ними зобов'язань щодо регіонального розвитку;
– запровадження партнерських, рівноправних відносин між центральним урядом та місцевими органами самоврядування у справі спільного вирішення завдань регіонального розвитку;
– стимулювання регіональних органів влади для ефективного використання коштів з метою розвитку місцевих бюджетів;
– координацію діяльності центральних і місцевих органів влади з вирішення проблем регіонального розвитку;
– формулювання положень, згідно з якими визначаються території, котрим надається статус депресивних, опрацювання порядку надання такого статусу, впровадження інструментів державної та регіональної підтримки розвитку цих територій;
– визначення фінансового механізму стимулювання регіонального розвитку в умовах жорстких бюджетних обмежень.

У 2005 р. правова база, що регламентує процес створення фінансових основ місцевого розвитку, якісно змінилася. З прийняттям Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" (8 вересня 2005 р.) місцеві бюджети стають чинником стабілізації економічного розвитку регіонів. Так, згідно зі ст. 12 зазначеного Закону "обсяги фінансування реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій щорічно передбачаються у проектах Державного бюджету України та рішеннях про місцеві бюджети бюджетними програмами".

Тим самим законом встановлюється чіткий мінімум фінансування програм подолання депресивності – сума коштів на цю мету не може бути меншою, ніж 0,2 % дохідної частини Державного бюджету за відповідний період. Крім того, під час визначення обсягів коштів, призначених для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, не враховуються суми дотацій вирівнювання та субвенцій, що спрямовуються на виконання органами місцевого самоврядування власних та наданих Законом повноважень органів виконавчої влади, а також кошти, що спрямовуються згідно із законодавством на ліквідацію наслідків надзвичайних екологічних ситуацій,
техногенних катастроф і стихійного лиха.

Фінансове забезпечення реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій за необхідності щорічно уточнюється після набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та затвердження відповідних місцевих бюджетів. Головними розпорядниками коштів Державного бюджету України, що виділяються для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, є центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади.

Основним інструментом фінансової підтримки депресивних територій з боку держави є міжбюджетні трансферти. У Бюджетному кодексі України передбачено, що з Державного бюджету України місцевим бюджетам може надаватися дотація вирівнювання, а також субвенції на здійснення програм соціального захисту, субвенція на виконання інвестиційних програм та інші субвенції.

Очевидним є те, що депресивні регіони вимагають кардинальних заходів у соціальній та економічній сферах. Однак з огляду на обмеженість бюджетних ресурсів в Україні, Уряду буде не під силу реалізувати такий комплекс заходів, та ще й на значних територіях. Таким чином, враховуючи величезні диспропорції між самими територіями, варто диференціювати напрями і вагу державної підтримки та роль місцевих органів влади в цьому процесі.
Визначення обсягів державної підтримки депресивних територій у формі дотації вирівнювання базується на нормативах бюджетної забезпеченості населених пунктів. Разом з тим дотації вирівнювання, на наш погляд, не можна вважати дієвим інструментом подолання депресивності, оскільки вони направлені на подолання диспропорцій лише у фінансуванні поточних потреб.

Але деякі науковці вважають, що для стимулювання територіальних громад до збільшення дохідної частини місцевих бюджетів доцільно зафіксувати обсяг дотації вирівнювання з поступових підвищенням у майбутньому при зростанні рівня цін та збільшенні розмірів соціальних стандартів. Перегляд обсягів трансфертів варто робити не частіше, ніж раз на п’ять років, адже тоді з’явиться реальна можливість проводити політику довгострокового планування розвитку території.

Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено порядок, що визначає механізм надання та використання у 2007 р. субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам для стимулювання розвитку регіонів, зокрема депресивних територій. Субвенція для розвитку територій, що мають статус депресивних, надається місцевим бюджетам відповідно до програм подолання стану депресивності території. Субвенція спрямовується на фінансування окремих заходів, передбачених програмами подолання стану депресивності території за пріоритетними напрямами, серед яких:
– реструктуризація економічної бази окремих регіонів і створення умов для її диверсифікації на новій технологічній основі;
– розбудова і модернізація виробничої та соціальної інфраструктури для сприяння підвищенню інвестиційної привабливості регіонів;
– упровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій;
– забезпечення повної зайнятості працездатного населення;
– соціальна та економічна реабілітація передусім малих шахтарських міст і селищ, де закрито вугільні шахти, а також гірських населених пунктів та інших територій, що потребують державної підтримки для вирішення проблем розвитку;
– розвиток соціально-культурної сфери, охорони здоров’я та охорони навколишнього природного середовища;
– покращання екологічної ситуації.

Аналіз наданих програм соціально-економічного розвитку здійснюється міжвідомчою робочою групою, яка утворюється Міністерством економіки, і до складу якої входять представники Міністерства фінансів, Міністерства будівництва та інших зацікавлених центральних органів влади.

Відповідно до Порядку, розподіл субвенції здійснюється за певними критеріями, серед яких названо розвиток основної галузі економіки регіону, розвиток інфраструктури регіону, завершення будівництва пускових і перехідних об’єктів з високим ступенем готовності, створення та оновлення основних фондів суб’єктів господарювання комунальної форми власності, концентрація фінансових ресурсів на порівняно невеликій кількості територій. На наш погляд, наведене доцільно назвати не критеріями, а напрямками надання субвенції, а "концентрація фінансових ресурсів на порівняно невеликій кількості територій" взагалі випадає з наведеного ряду, і скоріш є принципом надання субвенції.

Об'єктом державної підтримки депресивних регіонів мають бути не місцеві органи влади, а підприємства та населення, що знаходяться на даній території. Така підтримка має спрямовуватись на пом'якшення негативних соціальних процесів і прискорення структурної перебудови економіки регіону. Через загрозу розпорошення коштів, як це було на практиці, сьогодні видається доцільним також надання регіонам конкретної адресної допомоги, в обхід місцевих органів влади більш високого рівня (обласних, районних). Необхідно повністю виключити механізм посередників при розміщенні бюджетних коштів, що мають проходити каналами Державного Казначейства.

Державна регіональна та бюджетна політика через систему трансфертів не повинна замикатися на вирівнюванні соціально-економічного розвитку регіонів, а має бути спрямована на підтримку "точок зростання", оскільки обмеження бюджетної спроможності держави може призвести лише до "вирівнювання всіх у бідності".
Отже, дотації вирівнювання та субвенції на здійснення програм соціального захисту є опосередкованими засобами впливу на стан розвитку регіонів, оскільки за їх допомогою робиться спроба урівняти рівень надання поточних послуг населенню. Між тим, цільові субвенції на виконання інвестиційних програм, а також субвенції на стимулювання розвитку регіонів можуть стати прямим і дієвим засобом покращання стану депресивних регіонів.

Таким чином, створення стимулів розвитку регіонів через регулювання державних заходів підтримки депресивних територій неможливе без вагомої зміни системи міжбюджетних відносин у цілому. Йдеться про різке підвищення відповідальності місцевих органів самоврядування за виконання властивих їм функцій, з одного боку, і розширення їх власної дохідної частини – з іншого. Реальна дія закону про стимулювання розвитку регіонів не буде відчутною до того, як будуть проведені вагомі заходи зі зміни системи міжбюджетних відносин в Україні.

З метою підвищення конкурентоспроможності депресивних регіонів необхідно ширше використовувати механізм трансфертів у фінансуванні інноваційного розвитку регіонів, а саме більшу увагу приділяти цільовим інвестиційним субвенціям на фінансування заходів з подолання депресивності. Напрямком подальших досліджень у цій сфері може стати розробка ефективних механізмів їх обчислення та надання, а також контролю за їх використанням.

Майборода Г.М.


Читайте також:

{modulepos relatedarticles}


Статті з наукових періодичних видань:

Барановський М.О. Особливості промислового розвитку і депресивність регіонів України

Опубліковано: Вісник Львівського Університету. Серія географічна. 2009. - Вип. 36. - С. 14-22

Барановський М.О. Прогнозування фінансових ресурсів, необхідних для стимулювання розвитку та подолання стану депресивності сільських територій України

Опубліковано: Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний зб. наукових праць – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. – Вип. 7. - С. 22-28

Олійник В.Д. Комплексний напрямок у визначенні депресивних регіонів України

Опубліковано: Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний зб. наукових праць – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. – Вип. 8(1). - С. 121-127

Географічна наука

Абітурієнтам

Спецпроекти

Cheap Essay Writing Service