ПРП Італії: тектоніка, рельєф, геологічна будова, корисні копалини

Територія Італії знаходиться в межах Середземноморської частини Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу. Не дивно, що 75% території країни покрито горами і височинами. Загалом на гори припадає 38,7 % від площі Італії, на передгірські височини - 39,7 %, на рівнини - 21,6 %.

На півночі Італії розташовані Італійські Альпи - молоді складчасті гори. Найвища вершина Альп - гора Монблан (4807 м) - знаходиться на кордоні Італії та Франції, інші вершини здіймаються до висот 3000-4500 м (зокрема гора Дюфур (Монте-Роза), 4634 м, Монте Червіно (Маттерхорн) — 4478 м). Західні Альпи можна поділити на Приморські, Коційські й Ґрайські.

Центральні Альпи підрозділяються на Пеннінські, Лепонтинські й Ретицькі. Східні Альпи поділяються на Доломитові, Карницькі і Джулійські. Висота гір знижується із заходу на схід. Італійські Альпи виконують важливу роль у формуванні клімату країни, виступаючи природним бар'єром проти проникнення на південь холодних повітряних мас із помірного поясу, але утруднюють територіальні зв'язки країни із сусідами - Францією, Швейцарією, Австрією: перевали розташовані на висотах 1400-2000 м над рівнем моря.

На південь від гірської дуги Альп розташована Паданська (Падано-Венеціанська) низовина із середніми висотами 50-100 м, яка приурочена до передгірського прогину земної кори. Вона має площу 46 тис.км2, що складає 71 % від загальної площі рівнин Італії. Тут переважають акумулятивні та акумулятивно-денудаційні форми рельєфу. Домінують низхідні тектонічні рухи, що призводить до опускання поверхні низовини і є однією із загроз для збереження унікальної архітектури міста Венеції, розташованого на островах Венеціанської затоки у осьовій частині западини.
Далі на півдні, через весь Піренейський півострів простягається гірська система Піренеїв. Це середньовисотні, складчасто-брилові гори герцинського віку, підняті новітніми тектонічними рухами на висоту до 2000-3000м (гора Корно-Гранде, 2917 м, гора Чімоне, 2165 м).

Ланцюг Апеннін протягнувся на 1190 км. Ширина коливається від 30 до 150 км. До головної гірської системи Апеннін прилягають Тірренські та Адріатичні Преапенніни. На північний схід та південний захід від іх осьової лінії рельєф знижується, переходячи у прибережні низовини, витягнуті вздовж берегів Адріатичного та Лігурійського і Тірренського моря відповідно. На півдні Піренейського півострова в районі Неаполя розташовані зони з вираженою вулканічною активністю: тут розташований комплекс вулкану Везувій (1279 м).

Виділяються своїми вулканами також острів найкрупніший острів Італії Сицилія (вулкан Етна, 3323 м) та Ліпарські острови із вулканами Вулькано, 500 м, та Стромболі, 926 м. Гірський рельєф Сицилії вважається продовженням Апеннінського ланцюга. Рельєф другого за площею острова Італії - Сардинії - також гірський, найвища точка - гора Ла-Мармора, 1834 м. Гірські системи Сардинії разом з горами Корсики є рештками стародавнього гірського масиву Тірреніди, що здебільшого заглибився в море, а колись складав єдину гірську країну з Альпами й Апеннінами.

Інші рівнини Італії, крім згаданої Паданської — це здебільшого невеликі за площею долини — розширення прибережних територій, як от: Пізанська, Маремма, Аґро-Понтіно, Кампанійська, низовина Селе уздовж Тірренських берегів; долина Тавольєре й Салентінський півострів на Адріатичному березі; низовини Сібарі та Метапонто — на Іонійському узбережжі.

Геологічна будова

За геологічною будовою і рельєфом Італію можна розділити на чотири головних регіони: Альпи і басейн По на півночі, Апеннінський півострів з Сицилією і Сардинія.

Структури Альпійської складчастої геосинклінальної області представлені Альпами, Апеннінами і Калабрійсько-Сицилійською системою. Північні Альпи належать до Альпійсько-Карпатської гілки Альпійської області. Південні Альпи є самостійний тектонічним підрозділом, який на сході переходять в систему Динарид. Північні і Південні Альпи розділені Періадріатичною (Інсубрійською) зоною розломів, вздовж якої розміщені масиви кайнозойських ґранодіоритів і тоналітів. Північні Альпи характеризуються покривною структурою яка сформувалася до початку олігоцену і частково була ускладнена під час піздньокайнозойського горотворення.

Складаються з доальпійської основи і альпійських комплексів. Альпійська основа складена метаморфічними породами, мігматитами і гранітами докембрію та палеозою, а також осадовими породами карбону і пермі. Альпійські комплекси (чохол) представлені в основному осадовими породами мезозою-кайнозою. Південні Альпи також складаються з доальпійської основи і альпійських комплексів. Апенніни складаються з внутрішніх (інтерніди) і зовнішніх (екстерніди) зон. Внутрішня зона складена в основному мезозойськими третинними породами. Калабрійсько-Сицилійська система має форму опуклої дуги і складається з тектонічних покривал і лусок, насунених одна на одну.

Високі гори в Західних Альпах складені стійкими кристалічними породами, наприклад гранітами, що залягають в ядрах хребтів. Багато вершин там мають форму крутих загострених пірамід. Це характерна особливість гір, складених дуже міцними породами, що зазнали льодовикової обробки. Східніше за Лаго-Маджоре міцні породи перекриті вапняками, які руйнуються швидше, ніж кристалічні породи, тому гори там не так високі, а долини не так глибокі, як на заході. У Доломітових Альпах в області Трентіно-Альто-Адідже, де вапняки заміщені більш міцними породами – доломітом, характерні зубчаті гребені гір, створені під впливом ерозії.

Корисні копалини

Для Італії характерна велика різноманітність корисних копалин, але родовища більшості з них мають незначні запаси та розпилені по території країни, залягання їх незручне для промислового видобутку. Видобуток залізних руд зупинено ще у 1982 році. Значно багатша Італія на свинцево-цинкові руди з домішками срібла та інших металів. Їх родовища розташовані в Сардинії та у Східних Альпах. Пірити та ртутна сировина - кіновар (2-е місце в світі) зосереджені в Тоскані. Сурмяні руди трапляються у вапняках Сардинії, марганцеві - в Центральній Італії та Лігурії. Бокситові поклади в Апулії наразі практично вичерпані. Сицілія багата на поклади сірки (біля Кальтаніссети). Надра Італії багаті будівельними та оздоблювальними матеріалами: мармур (Каррара), граніт, туф. На Сицилії є запаси калійної та кам'яної солі, асфальту, бітума.

Енергетичними ресурсами Італіє забезпечена на 15% від потреб. Найкраща ситуація з природним газом, поклади якого були знайдені на Паданській низовині та шельфі Адріатичного моря, Сицилії та в Апеннінах. В Сардинії, Тоскані, Умбрії, Калабрії є родовища бурого та низькоякісного кам'яного вугілля. Родовища нафти на Сицилії, Паданській рівнині та східному узбережжі Центральної Італії забезпечують потреби країни на 2%. Є поклади бітумних сланців на острові Сицилія (Рагуза), в Абруццо-е-Молізе (Сан-Валентіно), а також в Лацио (Фронзиноне).