Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Феномен української бідності в контексті світової

Подолання бідності— одне з найбільших завдань світового масштабу. Бідність, тобто неможливість забезпечити себе життєво необхідними товарами і послугами через занадто низький дохід, існує повсюдно, однак це особливо відчувається у країнах, що розвиваються. Експерти Світового банку зазначали напередодні глобальної економічної кризи, що у цих країнах частка людей, які живуть в умовах крайньої бідності, знизилася від 42% у 1990 р. до майже 25% у 2005 р. На той час близько 1,4 млрд. чол. жили на суму меншу ніж $1,25 на день.

Межа бідності, встановлена 2005 р. у розмірі $1,25 на день за ПКС (паритетом купівельної спроможності), використовується для визначення крайньої форми бідності. Статистичні дані, що базуються на цьому показникові, свідчать, що кількість людей, які живуть в умовах крайньої бідності, знизилася від 1,8 млрд. у 1990 р. до 1,4 млрд. у 2005 р. Це було значним кроком уперед, але для подальшої боротьби з бідністю у багатьох регіонах світу заважають поганий стан здоров'я і низький рівень освіченості людей, що позбавляють можливості їхнього працевлаштування [2, C. 18].

З початком світової економічної кризи ситуація вкрай загострилася. За даними спільної доповіді МВФ та Міжнародної організації праці (МОП), яка пролунала на міжнародній конференції в Осло у вересні цього року, кількість безробітних, сягнула історичного максимуму. Документ під назвою "Завдання забезпечення економічного зростання, зайнятості та соціальної єдності", зазначає, що через два роки після початку глобальної економічної кризи в багатьох країнах безробіття залишається на рекордно високому рівні і ознак його швидкого зниження практично немає. За оцінками МОП, порівняно з 2007 р. кількість безробітних на планеті зросла на 30 млн.

Оприлюднені 1 серпня статистичним бюро ЄС "Євростат" дані свідчать, що середній рівень безробіття в країнах єврозони за попередні 5 місяців поточного року стабільно перебував на рівні 10%. У відповідний період минулого року для 27 країн–членів Євросоюзу він становив 9,6%. У кількісних показниках це означає, що в ЄС на сьогодні без роботи — 23 млн. 57 тис. осіб, із них 15 млн. 833 тис. — у країнах єврозони. Найнижчий рівень безробіття зафіксовано в Нідерландах та Австрії (3,8 і 4,4 %) Найвищий же він — в Іспанії (20,3% працездатних громадян). В Німеччині ж  рівень безробіття становить 6,9% [4].

Не обійшла економічна криза і Україну, хоча, за даними Держкомстату, офіційна кількість безробітних скорочується— станом на жовтень поточного року вона становила 1,5% працездатного населення [6]. Проте варто враховувати, що осіб, які втратили роботу, але не звернулися до Державної служби зайнятості, стабільно більше.
Зрозуміло, що безробіття значною мірою є основним фактором бідності населення не тільки України, а й світу. Недарма наприкінці вересня на Генеральній асамблеї ООН найвищого рівня в Нью–Йорку світові лідери обговорювали хід реалізації Мети розвитку тисячоліття, однією із головних завдань якої є ліквідація крайньої форми бідності і голоду. З національною доповіддю про це виступав на ній і Президент України. Виходячи з виконання Україною своїх зобов'язань, спрямованих на реалізацію прийнятої ООН 2000 р. Мети до 2015 р., він проаналізував результат державної політики за останнє десятиріччя, наголосивши на оновлених завданнях, які мають бути враховані в державних середньострокових програмах на цей час.

Першочергово тут означено подолання бідності. Якщо 2009 р. у 5% громадян середньодобове споживання (за ПКС) було нижчим $4,5, (а в 2010 р. прогнозується $5), то до 2015 р. їхню кількість планується скоротити до 0,5%, тобто вдесятеро. За цей же період частка населення, чиє споживання нижче рівня прожиткового мінімуму, повинна скоротитися з 22% (2009 р.) до 7%, тобто втричі. Ретельний аналіз виконання завдань за попередні 10 років засвідчив, що позитивний ефект від економічного зростання в 1999–2008 рр. дозволив зменшити масштаби абсолютної бідності. Проте він не вплинув на ситуацію з бідністю відносною, оскільки процес розшарування по доходах зупинити не вдалося.

Тенденції нерівності, які виникли в 1990–х роках, все більше міцніли. З 2001 р. не  вирішено 2 основні проблеми— скорочення ризиків бідності сімей з дітьми і сільського населення. Серед бездітних домогосподарств найгірша ситуація традиційно спостерігається там, де всі у родині старші 75 років. У 2008 р. тут зафіксований найвищий з 2000 р. рівень бідност і— 29%, що, вказує на зниження купівельної спроможності мінімальних пенсійних виплат.

Цікаво доповнила аналіз втілення Мети розвитку тисячоліття в Україні директор Інституту демографії і соціальних досліджень Ела Лібанова, зіставивши виконання цієї мети з інноваційними вимірюваннями, зокрема з індексом людського розвитку. За її словами, в Україні цей показник становить нині 0,796, що вище середньосвітового, проте нижче, ніж у країнах Центральної і Східної Європи та СНД (0,821). В економічно ж розвинутих країнах, за її словами, цей індекс сягає 0,932. Лібанова підкреслює, що Україна істотно відстає від розвинутих країн за середньою тривалістю життя, тоді як 1960 р. вона займала 7 місце у світі за цим показником і випереджала навіть Японію та Німеччину. Сьогодні ж наша держава на передостанньому місці серед країн Центральної і Східної Європи [5].

Безумовно, на це безпосередньо впливає рівень заможності. На жаль, кожна третя родина в Україні нині може вважатися бідною (дослідження того ж таки Інституту демографії НАНУ). Дослідники вказують на суто український феномен — бідність серед працюючих осіб із вищою освітою. За словами керівника дослідження рівня життя в Україні Л. Черенько, одна із трьох українських родин не може забезпечити середні стандарти рівня життя.
Саме неможливістю задоволення базових середніх потреб дослідники вимірюють бідність. Якщо від нестачі продуктів харчування потерпають небагато сімей (близько 10%), то проблеми існують із забезпеченням належних житлових умов, якості медичного обслуговування та освіти.

Феноменально виглядає і характерна риса бідності в Україні. Якщо повсюди малі доходи переважно мають люди без роботи чи малокваліфіковані, то в Україні навіть вища освіта і стабільна робота не гарантують рівня доходів, що дозволив би гідно утримувати родину. Хоча за даними Держкомстату, нині найпоширеніша в Україні зарплата— від 2 до 2,5 тис. грн.[1].

Безумовно, на рівень життя населення впливає інфляція. Рух інфляційного процесу вже неможливо залишати без уваги. Він настільки набирає обертів, що на цю проблему змушений був звернути увагу навіть Президент України. З цього приводу він на початку жовтня доручив прем'єр- міністрові розробити "план невідкладних антиінфляційних заходів" до 1. 11. 2010 р. з аналізом ситуації на споживчому ринку і визначенням причин зростання цін на продукти харчування. Йдеться, перш за все, про мінімум продуктів, що входять до так званого споживчого кошика, розрахованого на прожиття однієї особи протягом місяця.

Цікава виходить ситуація, оскільки дані Держкомстату далекі від реалій. Скажімо, 2 роки тому інформагентство "Наш продукт" ініціювало програму споживчих експертиз, спрямовану на контроль достовірності офіційної інформації, поширюваної Держкомстатом. Тривалий споживчий тест "Бюджет харчування середньостатистичної сім'ї жителів м. Києва в 2008—2010 рр." засвідчив динаміку змін родинного бюджету киян в 2008—2010 рр. За цей період ціни зросли вдвічі. Причому, саме на продукти, що входять до згадуваного "споживчого кошика" (в т. ч. і на гречку, часто вживану, але не внесену чомусь до переліку "кошика").

Дослідження свідчать— щомісячні витрати сім'ї на харчування зросли як мінімум на 30%. З кінця 2008 р. і в 2009 р.  учасникам програми не вдалося вкластися в суму 1525 грн. А складений улітку 2010 р. максимальний бюджет на харчування сім'ї з 3 осіб зріс до 3014 грн. Учасники проекту купували лише найпростіші й найзвичніші для українців продукти за середніми цінами. Складалося меню на тиждень, готувалися відповідні страви та калькулювалася вартість однієї порції. Причому, кількості продуктів (передбаченої діючою і донині постановою Кабміну від 14. 04. 2000 р.), як правило, на харчування середньостатистичної сім'ї було недостатньо. Скажімо, вартість приготування однієї порції українського борщу (у принципі, не дуже дорогої страви) за час досліджень також зросла вдвічі. Якщо 2 роки тому тарілка цієї страви коштувала 5 грн., то нині— 10 [3].

Цілком зрозуміло, що поступове зниження інфляції буде першим кроком для поліпшення життя бідним верствам населення. А національна доповідь про Мету тисячоліття для України ставить перед урядом завдання про не оподаткування доходів у межах прожиткового мінімуму, необхідність запровадити низку податків на багатство, зайву нерухомість, спадок тощо. Також потрібно підвищити адресність соціальної підтримки бідних верств населення, ефективніше використовувати засоби, виділені на цю мету.

1. Бідність по–українськи// День.— 26. 08. 10.— С.2
2. Глобальні проблеми світу: атлас.— К.: ДНВП "Картографія", 2009.
3. Індекс Борщу// День.— 15–16. 10.10.— С. 1.
4. Робота не вовк, вилетить— не спіймаєш// Україна молода.— 4. 09. 10.— С.5
5. Цели и достижения// День.—7. 09. 10.— С. 1–2.
6. www.ukrstat.gov.ua

Чіпко Т.М.

 


 

Читайте також:

Географічна наука