Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Світовий ринок пальмової олії

Історія становлення ринку. Пальмова олія (з африканської олійної пальми Elaeis guineensis, у м’якоті плоду міститься майже 70% олії) давно визнана в західноафриканських країнах і широко використовується в харчовій промисловості. Європейські купці, ведучи торгівлю із Західною Африкою, час від часу купували пальмову олію для використання в Європі, але оскільки вона займала багато місця і була низької якості, то рідко залишала межі даного регіону.

В Конфедерації Асанти (Asante Confederacy) державні раби доглядали великі плантації олійних пальм. Тоді ж у сусідньому Королівстві Дагомея (до 1975 р. - назва Беніну), Королівстві Ґезо у 1856 р. прийняли закон, який забороняв громадянам скорочувати кількість цих дерев.

Пальмова олія стала товаром широкого вжитку в британських торговців для використання в якості технічної мастильної речовини у машинах і механізмах, які з'явилися внаслідок Британської індустріальної революції. Вона також стала основою виробництва мила "Lever Brothers" (нині Unilever), "Sunlight Soap", і американської марки "Palmolive". До 1870 року пальмова олія cкладала основу eкспорту деяких західноафриканських країн, таких як Ґана і  Ніґерія, і у цьому вона наздогнала какао в 1880 роках.

Голандцями олійні пальми були завезені на Яву в 1848 році, а в  Малайзію — британську колонію - в 1910 році шотландцем Вільямом Саймом та англійським банкіром Генрі Дарбі. З 1911 р. у великих масштабах голандські компанії почали розведення олійної пальми в Індонезії (в основному на Суматрі). У Малайзії перші декілька плантацій були посаджені 1919 році і належали британським власникам Sime Darby і Boustead. Одночасно з цим англійські, французькі та бельгійські фірми різко збільшили закупівлю олії у країнах Африки.

Великі плантаційні компанії продовжували зберігати реєстрацію в Лондоні допоки малайський уряд не розробив і не почав впроваджувати так зану "Малайзійську політику" протягом 1960–70–х років.

Федеральне управління земельного розвитку Малайзії — Federal Land Development Authority (Felda) — утворилося 1 липня 1956 року, коли набрав чинності закон про земельний розвиток (the Land Development Act), головною метою  якого стало подолання бідності. Кожному жителю було виділено 10 акрів землі (близько 4 га), з насадженнями олійної пальми або каучуку, і надавалися 20 років для розрахунку з боргами на землю. Після здобуття Малайзією незалежності у 1957 році уряд сконцентрувався на збільшенні значення плантацій каучуку, підтримці його експорту, і зменшенні бідності через виділення земельних планів. У 1960–х 1970–х років уряд сприяв насадженню інших культур для підтримки економіки, коли світові ціни на олово і каучуконоси впали. Земельні ділянки, зайняті каучуконосами, дали шлях плантаціям олійної пальми. В 1961 році відкрилося перше поселення (група будинків) ФЕЛДИ з олійними пальмами, яке мало лише 375 га землі. З 2000 року до програм Felda передано під олійні пальми 685,520 га землі. На 2008 рік переселення населення за Felda's зросло до 112,635 сімей і вони працюють на 853,313 га с/г земель у всій Малайзії. Плантації пальмової олії (займають) 84% плантаційного узбережжя Felda's.

У грудні 2006 році уряд Малайзії ініціював об'єднання Sime Darby Berhad, Golden Hope Plantations Berhad і Kumpulan Guthrie Berhad для створення найбільшого в світі власника плантацій олійної пальми. До потужної оборудки, що оцінювалася в 31 мільярд RM, об'єднання залучало фірми восьми лістингових компаній, які управлялися Permodalan Nasional Berhad (PNB) і Employees Provident Fund (EPF).).

Транспорт спеціального призначення, Synergy Drive Sdn Bhd, пропонувався для купівлі всіх фірм (підприємств), включаючи активи і платіжні обов'язки восьми перелічених компаній. Результатом об'єднання стало утворення нової організації з вирощування плантацій олійної пальми на 543 тис. га плантаційного узбережжя, яка могла виробляти 2,5 млн. т.  пальмової олії або 5% світового виробництва у 2006 році. Роком пізніше, об'єднання завершилося і організація була перейменована на Sime Darby Berhad.

За останні 30 років світове виробництво й споживання пальмової олії зросло більш ніж у десятеро, за останнє десятиріччя — приблизно вдвічі. На сьогодні частка пальмової олії у загальному обсязі світового виробництва рослинних олій та жирів становить 30%. У 2005/06 роках за обсягами виробництва пальмова олія потіснила беззаперечного лідера минулих років — соєву олію. За обсягами зовнішньої торгівлі пальмова олія є лідером упродовж чверті століття. Проте якщо на початку 70-их обсяги експорту пальмової олії були близькими до обсягів експорту соєвої, і її частка у зовнішній торгівлі становила 30%, то тепер наближається до 60%.

Зростаючі потреби використання олій в технічній сфері, і зокрема в біодизельній галузі, спричиняють збільшення попиту на пальмову олію. Достатньо низька ціна на пальмову олію стала одним з основних чинників підвищення зацікавленості, зокрема, європейських виробників біопалива до цього виду олії.

 

Сучасний світовий ринок пальмової олії

Згідно з даними Гамбурзького журналу "Світова торгівля олією" (Oil World trade journal), за 2008 рік загальне виробництво олій і жирів становило близько 160 млн. т. Пальмова олія і пальмові ядра (кісточкова пальмова олія) давали в сукупності найбільший внесок, нараховуючи 48 млн. т. або 30% загального виробництва. Соєва олія займала 2 місце (37 млн. т.) або 23%. Близько 38% олій і жирів, виготовлених у світі, транспортувалися через океани. З 60,3 млн. т. олій і жирів у світовому експорті, пальмова олія і олія пальмового ядра (пальмові ядра) становить майже 60%; Maлайзія, з ринковою часткою 45%,  домінує в торгівлі пальмовою олією.

У 2008 році Maлайзія отримала 17,7 млн. т. пальмової олії з 4,5 млн. га землі. Хоча виробництво її у Малайзії менше, ніж в Індонезії, однак вона до цих пір — найбільший експортер олії в світі. Близько 60% даного продукту з країни постачається до Китаю, ЄС, Пакистану, США та Індії. Вони, переважно, використовують її у харчовій промисловості (для виготовлення рослинної олії, маргарину) та виготовлення олійних хімікалій. Згідно із статистикою Світового банку та Банку азійського розвитку, Maлайзія — другий найбільший виробник пальмової олії в світі. Звіт фіксує, що в олійній промисловості нині зайнято 570 тис. чол. і галузь отримала минулого року прибутку від експорту більше ніж RM 68 млрд.

Малайзія на ряді форумів у США недавно почала кампанію боротьби з дезінформацією щодо виробництва пальмової олії. Уряд вказав на несправедливе нарахування вуглецевої емісії для пальмової олії, яке базується на порівняннях з вуглецевими запасами древніх дощових лісів як відправної точки.

Спеціалісти компанії Citigroup прогнозували збереження дефіциту рослинних олій на світовому ринку в 2008/09 МР, не дивлячись на очікуване збільшення виробництва пальмової олії в Малайзії – суттєвого приросту пропозиції рослинних олій не відбудеться. В останні два роки співвідношення запасів до споживання залишається на рівні 15%, враховуючи покращені перспективи виробництва сої в Латинській Америці.

За інформацією малазійської палати пальмової олії, в січні-лютому 2008 р. виробництво цього продукту в країні склало 2,65 млн. тонн, що на 26% більше обсягу, виробленого за той же період в 2007 р. При цьому на кінець лютого запаси пальмової олії досягли рекордного рівня – 1,93 млн. тонн.

Виробники с/г продукції Індонезії також збільшили виробництво пальмової олії для задоволення світового попиту, викликаного використанням біопалива, підтримуючи курс свого уряду, який поставив мету зробити країну головним постачальником пальмової олії. Дані FAO показують, що за 1994–2004 роки виробництво зросло більш як на 400%, тобто перевищило 8,66 млн. т. У 2007 році Індонезія стала найбільшим виробником пальмової олії, випередивши Малайзію.

Крім обслуговування традиційних ринків країни, Індонезія прагне виготовляти біодизельне пальне. Є нові фабрики, комбінати (заводи) і нафтопереробні заводи з рафінації олій, збудовані головними місцевими компаніями, такими як PT. PT. Astra Agro Lestari terbuka (150 000 tpa біодизельний нафтоочисний завод), PT. Bakrie Group (біодизельна фабрика і нові плантації), Сер'я Думей Груп (біодизельний нафтоочисний завод) та міжнародні компанії — Cargill (інколи здійснює діяльність через CTP Holdings of Singapore, будуючи нові нафтоочисні заводи і фабрики в Малайзії та Індонезії, розширюючи свій рафінадний завод у Роттердамі, щоб виготовляти 300 000 tpa пальмової олії, маючи плантації на Суматрі, Калімантані та Папуа-Новій Гвінеї) і Robert Kuok's Wilmar International Limited (з плантаціями і 25 нафтоочисними заводами по всій Індонезії), щоб постачати сировину для промисловості новим біодизельним заводам в Сінгапурі, Індонезії та Роттердамі.

Однак, нові розчищення земельних ділянок під олійні пальми (особливо в Борнео) суперечливі щодо їхнього впливу на оточуюче середовище. Місцеві неурядові організації та багато міжнародних організацій нині попереджають, що, не дивлячись на наявність тисяч квадратних кілометрів земель, незасаджених в Індонезії, тропічні ліси з твердих листяних порід знищуються для плантацій пальмової олії.

Крім того, оскільки залишки незахищеного лісу низовин виснажуються, розробники прагнуть засаджувати болотні торфові землі, використовуючи дренаж, який забирає вуглець, і починається процес окислення торфу. Виснажений торф також викликає дуже високий ризик лісових пожеж. Посуха і штучні очистки за останні роки  призвели до масових неконтрольованих лісових пожеж, покриваючи значні частини Південно-Східної Азії туманом й призводячи до міжнародної кризи відносин з Малайзією. Відповідальність за ці пожежі поклали на уряд, який нездатний впроваджувати життя власні рішення, у той час як збіднілі дрібні фермери і великі власники плантацій незаконно спалюють і вирубують ліси та торфовища, щоб отримувати пільги, пов'язані з розвитком екологічно цінної землі.

У Колумбії у 1960–х роках близько 18 тис. га були засаджені пальмами. Нині Колумбія стала найбільшим виробником пальмової олії в Америці, і 35% продукції експортує як біопаливо. У 2006 році Асоціація колумбійських власників плантацій (Fedepalma) звітувала, що вирощування олійної пальми збільшилося до 1 млн. га. Це розширення фінансується, частково, Агентством США з міжнародного розвитку задля переселення учасників роззброєних воєнізованих формувань на орні землі, та колумбійським урядом, який пропонує до 2020 року розширити землекористування для експортних товарних культур до 7 млн. гектарів, включаючи олійні пальми. Однак, у той час як, Fedepalma заявляє, що її учасники дотримуються законодавства, з'явилися претензії, що деякі з їхніх нових плантацій були влаштовані на землі, яка належить афроколумбійцям, вигнаним з неї бідністю і громадянською війною. У той же час озброєні охоронці залякують і виганяють людей, які залишилися, щоб обезлюднити територію. А за цим йде виробництво кокаїну і торгівля ним.

 

Пальма є типовою рослиною для земель Західної Африки і південь Беніну багатий на пальмові плантації. Урядова "Програма відродження с/г" ("Agricultural Revival Programme") визначила багато тисяч га землі, придатних для нових плантацій олійної пальми як експортної культури для біопалива. Незважаючи на економічні вигоди, неурядові організації стверджують, що ця політика є некоректною, оскільки  біопаливо конкуруватиме з внутрішнім продовольчим виробництвом у деяких існуючих головних с/г містах. Інші райони складаються з торфовищ, чий дренаж, водозбір, обезводнення тощо матимуть згубний вплив на природне середовище. Вони також стурбовані, що геномодифіковані рослини відразу будуть привнесені до регіону, позбавивши  теперішніх дотацій на вирощування не геномодифікованих культур.

Внутрішнє виробництво рослинних олій у Кенії  покриває близько 1/3 її річних потреб, які оцінюються приблизно в 380000 т. Решта (на суму близько $140 млн./рік) імпортується, роблячи рослинну олію другим важливим імпортним товаром країни після нафти. З 1993 року новий гібридний сорт стійкої до холоду, олійної пальми розповсюджується Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (FAO) у Західній Кенії. У країні зменшується дефіцит рослинних олій. У той час як, основні прибутки надходять від врожаю інших с/г культур, пальмова галузь має екологічні пільги в регіоні, оскільки не конкурує із зерновими культурами і забезпечує стабілізацію використання ґрунтів.

Гана має багато пальмових насаджень і може мати власну галузь в межах аграрного сектора регіону Чорної зірки. Хоча Гана має пальми різних різновидів (від місцевих пальмових горіхів до інших різновидів), через недостатнє фінансування та інші економічні обмеження місцевим фермерам і торговцям їх вирощувати проблематично. Але це прибуткова справа.

Олійна пальма є традиційною експортною культурою Ніґерії (вирощують її на півдні країни). На частку країни припадає 50% пальмових ядер (380 тис. т.) і 1/3 пальмової олії (950 тис. т.), що постачається на світовий ринок. За експортом продуктів олійної пальми країна посідає 1 місце у світі. Олійна пальма є основною с/г культурою на експорт в Екваторіальній Гвінеї. У лісах країни збирають плоди дикої олійної пальми. Експортує її й Камерун. Експорт продуктів олійної пальми — Ґамбія, Ґвінея, Ґвінея–Бісау, Бенін, Ліберія.

Серед основних імпортерів пальмової олії можна назвати Китай (18% з тенденцією до зростання), країни ЄС-25 (17% з тенденцією до зростання), Індію (13–15%) та Пакистан (6%). На країни СНД поки що припадає лише 2–3% світового імпорту пальмової олії, проте наявна тенденція до зростання через нарощення виробництва маргаринів і замінників вершкового масла. Зауважимо також, що частка Індії в світовому імпорті останніми роками дещо знизилась, проте ця країна вирішила замінити умови ввезення на сприятливіші, отже, очікується відновлення обсягів імпорту до рівня 2004/05 років.

Одним з основних імпортерів пальмової олії є й Україна. Як вiдомо, наша країна - один iз провiдних свiтових експортерiв соняшникової олiї. Проте нинi Україна стрiмко нарощує iмпорт тропiчних олiй. Цiни на пальмову олiю нижчi, нiж на соняшникову, тому саме перша бiльше використовується у виробництвi, а соняшникова, як дорожча, продається. Коли цiнова ситуацiя змiнюється, то змiнюється i це спiввiдношення.
Нинi цiна пальмової й соняшникової олiй рiзниться приблизно на 100 доларiв. Гуртова цiна сирої олiї становить приблизно 2700 гривень за тонну.

Також у Тульчині вироблятимуть пальмову олію. Тульчинський маслосирзавод спільно з компанією "Люстдорф" будують завод дитячих молочних сумішей у Тульчині. У виробництві використовуватимуть пальмову олію. Планують і в решті продуктів замінити соняшникову олію на пальмову. Очищена пальмова олія схожа на маргарин. Використовують її у виробництві плавлених сирків, морозива, кондитерських виробів. Купувати олію для Тульчина будуть в Індонезії по 8 грн/кг. У 2009 році в райцентрі планували побудувати свій завод для виробництва пальмової олії.

Одним з найбільших споживачів пальмової олії в світі є й компанія Unilever, яка 1 травня 2008 року оголосила про те, що до 2015 року має намір повністю перейти на закупівлю виключно сертифікованої пальмової олії. Тому саме вона зобов'язана стати піонером в проведенні позитивних реформ у цій галузі.

Unilever спільно з іншими членами круглого столу з проблем стійкого розвитку індустрії пальмової олії (Roundtable on Sustainable Palm Oil) працює над проблемою сертифікованих постачань пальмової олії вже більше 10 років. За цей час компанії вдалося впровадити ряд важливих ініціатив, проте, на це пішло багато часу. Зараз настав час, коли всім зацікавленим сторонам необхідно сконсолідувати свої зусилля та в найкоротшій терміни виробити дієві критерії для переходу всієї галузі до виробництва виключно сертифікованої пальмової олії. Тому Unilever, незважаючи на труднощі, продовжуватиме активну роботу, що направлена на стабілізацію виробництва пальмової олії.

Згідно з прогнозами експертів, ціни на пальмову олію підвищуватимуться й далі в міру підвищення попиту з боку виробників біопалива. Пальмова олія, традиційно використовувана в харчовій і косметичній індустрії, знаходить усе ширше застосування як сировина для біопалива. За даними Credіt Suіsse, світове споживання біодизельної продукції з 2005 до 2010 року мало зрости на 30%. У Європі споживання біодизелю за останні п’ять років збільшилося більш ніж утричі (з 3,8 млн. т в 2006 році до 11,5 млн. т в 2011). Причому Європа імпортує біодизель з Азії, зокрема, з Малайзії та Індонезії.


Читайте також:

Географічна наука