Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Торговельний потенціал Вінницької області

Однією з найважливіших галузей економіки України на сучасному етапі є торгівля.  Роль торгівлі в господарстві визначається не тільки її великим історичним шляхом, але й вирішальним впливом на розвиток ринкових відносин. Торгівля відіграє надзвичайно важливу роль у системі соціальної інфраструктури регіону, оскільки вона спрямована на задоволення потреб населення. Торгівля – галузь господарства, що реалізує товари шляхом купівлі-продажу. У її функціонуванні чітко простежуються територіальні аспекти, насамперед в пропорційному характері розміщення торговельної мережі відповідно до розселення населення. Значні відмінності в рівнях економічного розвитку й умовах життя населення в Україні зумовлюють диференціацію розвитку торгівлі в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Ефективність торговельного обслуговування й підвищення рівня життя населення багато в чому залежить від раціонального розміщення й територіальної організації торгівлі і громадського харчування.
З огляду на це стає зрозумілою актуальність дослідження торговельного потенціалу Вінницької області. Торговельний потенціал характеризує стан, тенденції розвитку та територіальну організацію торгівлі в регіоні. Торговельний потенціал – це здатність, можливість регіону здійснювати внутрішню та зовнішню торгівлю та забезпечувати населення в споживчих товарах і послугах.

1. Загальні відомості про Вінницьку область
Вінницька область була утворена 27 лютого 1932 року і займає майже 4,5% території України. Вона розташована в центральній частині Правобережної України. На південному заході Вінніччини, по річці Дністер, на ділянці 202 кілометри проходить державний кордон з Республікою Молдова. Область межує з 7-ма областями України: Одеською, Кіровоградською, Черкаською, Київською, Житомирською, Хмельницькою, Чернівецькою. 
Територія області - 26,5 тис.кв.км. Чисельність населення області становить 1млн. 658 тис. чол. Адміністративно-територіальний поділ області: 6 міст обласного значення, 27 районів, 3 райони в місті, 662 сільських і 30 селищних населених пунктів [2, 186-188].

2. Історичний розвиток торгівлі у Вінницькій області
З кінця 1 тис. до н.е. і протягом 1 тис. н.е. територія Вінничини була густо заселена землеробськими слов’янськими племенами, які свого часу входили до антського племінного союзу. Слов’яни культивували всі основні відомі в Європі зернові культури. Високий розвиток орного землеробства та ремесел (залізообробного, ювелірного, косторізного, гончарного) сприяли розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Основним предметом експорту було зерно, в обмін на яке в Наддністрянщину, Надбужжя, Наддніпрянщину надходило срібло у вигляді римських момент.
Формування міст  у період Київської Русі  на території Вінничини сприяло розвитку торговельних відносин з сусідніми землями, Візантією, Болгарським царством, країнами Західної Європи і Скандинавії. 
У період феодальної роздробленості частина території Вінничини відійшла до Галицько-Волинського князівства, де відроджувалися економічне життя і торговельні відносини, насамперед з країнами Західної Європи.
Після загарбання Києва в 1240 р. монголо-татарські завойовники захопили Поділля, спалюючи міста і села. Майже на 200 років настав період руїни, торговельні зв’язки між сусідніми землями і країнами були припинені [4, 13-19].
З 1362 р. Вінничина відійшла до складу Литовського князівства. В 1431 р. Західне Поділля було захоплено поляками, а Східне Поділля (Брацлавщина) знаходилось під владою литовців. За Любленською унією 1569 р. Брацлавщина відійшла до Польщі.
З розвитком ремесел і торгівлі збільшилась кількість міського населення. Окремі міста отримали Магдебурзьке право: Хмільник (1448 р.), Брацлав (1564 р.), Вінниця (1630 р.). На другу половину XVI – першу половину XVII ст. припадає економічне піднесення ряду міст. Швидко зростали Шаргород, Могилів, Літин, Янів, Межирів, Тульчин та ін.
У 1793 р. землі Брацлавщини і Поділля у складі Правобережної України були об’єднані з Росією. Основні економічні і торговельні зв’язки переорієнтовуються з європейських країн на російські губернії. В цей період відбувається розвиток капіталістичних відносин. З 30-х рр. ХІХ ст. у Подільській губернії швидко розвивалася цукрова промисловість. Було розвинене гуральництво, суконна, панчішна, селітрова галузі [3, 565-569].
Значного поширення в ХІХ ст. набувають дрібні селянські промисли: гончарство (Бубнівка, Бар, Жерденівка), деревообробка (виготовляли сани, вози, бочки, столи, вулики, веретена; Гайсинський, Могилівський, Ямпільський повіти), килимарство (Немирів, Тульчин, Ямпіль), ткацтво (виготовляли полотна, рушники, рядна, мішки, свити). В економіці Поділля першої половини ХІХ ст. важливу роль відігравала торгівля. Поміщики збільшують вивіз сільського господарської продукції за кордон та в інші губернії Росії. На експорт йшли озима та яра пшениця, мед, поташ, вовна, хутра, тютюн, шкіра. Могилівські вишивки, гаптування золотом і сріблом на мусліні на бавовняних тканинах продавалися нарівні з кращими зразками турецьких виробів. Кілька разів на рік відбувалися ярмарки у Вінниці, Барі, Стрижавці, Могилеві та інших населених пунктах.
Для розвитку економіки важливе значення мало залізничне сполучення. В 1870 р. завершилося будівництво Києво-Балтської залізниці, яка проходила через Козятин, Вінницю, Жмеринку. Пізніше були прокладені залізниці Козятин-Умань, Вапнярка-Христинівка, Жмеринка-Могилів. Все це сприяло розвитку промисловості, пожвавленню торгівлі. Набагато зріс експорт закордон пшениці, цукру, спирту, шкіри.
Напередодні Першої світової війни Подільська губернія залишалася аграрним краєм. 80 % промислової продукції складала цукрова промисловість; розвиненою також була пивоварна, горілчана, борошномельна галузі. Великим попитом на ярмарках Брацлава, Бара та ін. міст Поділля користувалися гончарні вироби. Наявність залізничної колії та шосейних доріг сприяла розвитку торгівлі, збільшенню продажу цукру і пшениці [4, 37-45].
Радянська влада на Вінничині була встановлена з 1917 р. Перша світова війна, революція, громадянська війна призвела до розрухи і занепаду господарства. Була зруйнована залізнична колія, не діяв транспорт, була продовольча криза. Все це негативно відобразилося на торгівлі. З проголошенням УРСР торгівля починає занепадати, оскільки був проголошений курс на соціалістичну економіку, де не було приватної торгівлі.
Якісно новий етап у розвитку торгівлі Вінницької області настав з проголошенням незалежності України у 1991 р. та її переходом до ринкових економічних відносин.

3. Розміщення підприємств торгівлі у Вінницькій області
Обсяг роздрібного товарообороту в 2008 р. становив 5,4 млрд. грн. Питома вага роздрібного товарообороту: продовольчі товари – 33 %, непродовольчі товари – 67 %. Обсяг оптового товарообороту складає 2,8 млрд. грн.. Питома вага оптового товарообороту: продовольчі товари – 47,1 %, непродовольчі товари – 52,9 %. В області діє 2842 підприємства роздрібної торгівлі (магазинів – 2242, кіосків – 600), 101 ринок з продажу споживчих товарів [7].
Оборот роздрібної торгівлі на період січень-жовтень 2009 р. становить 9,8 млрд. грн., а обсяг роздрібного товарообороту – 3,8 млрд. грн. (приблизно 2311 грн. на одну особу за названий період або 385 грн. на місяць).
Кількість підприємств за видами економічної діяльності на 1.01.2009 р. становила 1558 одиниць, з них роздрібної торгівлі автомобілями, мотоцикли та пальним – 52, роздрібної торгівлі – 614, ресторанного господарства – 91, інших видів економічної діяльності. Кількість підприємств роздрібної торгівлі за видами економічної діяльності становила 614 одиниць, з них підприємства, що торгують переважно продовольчими товарами – 431, непроводольчими товарами – 178.
Кількість спеціалізованих підприємств роздрібної торгівлі, що здійснюють продаж переважно продовольчих товарів, за видами економічної діяльності становила 28 одиниць, у тому числі підприємств, що торгують переважно фруктами та овочами – 1; м’ясом і м’ясними продуктами – 1; хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами – 6; алкогольними та іншими напоями – 13; молоком та молочними продуктами – 1; іншими продовольчими товарами – 6 [6, 11].
Кількість спеціалізованих підприємств роздрібної торгівлі, що здійснюють продаж переважно непродовольчих товарів, за видами економічної діяльності становила 145 одиниць, у тому числі підприємств, що торгують фармацевтичними товарами – 87; медичними і ортопедичними товарами – 4; косметичними і парфумерними товарами – 1; одягом – 3; взуттям і шкіряними виробами – 1; меблями – 2; іншими товарами для дому – 4; побутовими електротоварами радіо та телеапаратурою – 10; залізними виробами фарбою і склом – 12; книгами, газетами та канцелярськими товарами – 7; годинниками і ювелірними виробами – 1; фотографічним, оптичним та точним устаткуванням – 1; іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших груп – 10; уживаними товарами в магазинах – 2.
Кількість підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, за організаційно-правовими формами власності: всього 1558 одиниць, з них фермерське господарство – 47; підприємство приватне – 235, колективне – 28, державне – 27, казенне – 1, комунальне – 26, дочірнє – 13, іноземне – 2, об’єднання громадян – 4, споживчої кооперації – 11; товариство відкрите акціонерне – 76, закрите акціонерне – 21, з обмеженою відповідальністю – 445, повне – 1; кооператив виробничий – 13, обслуговуючий – 1, споживчий – 3, сільськогосподарський виробничий – 33; орган виконавчої влади – 16; орган місцевого самоврядування – 11; організація державна – 20, комунальна – 66, приватна – 1, об’єднання громадян – 2; асоціація – 1; інші об’єднання – 2; філія – 59; споживче товариство – 395; спілка споживчих товарів – 2; інші організаційно-правові форми – 2.
Групування підприємств роздрібної торгівлі (крім торгівлі автомобілями, мотоциклами та пальним) за кількістю працюючих (всього 614 одиниць): до 5 осіб – 364, 6-10 осіб – 127, 11-15 осіб – 47, 16-20 осіб – 34, 21-50 осіб – 34, 51-100 осіб – 3, 101-200 осіб – 5, 201 і більше осіб – 5. Групування підприємств інших видів економічної діяльності, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства за кількістю працюючих (всього 801 одиниця): до 5 осіб – 589, 6-10 осіб – 63, 11-15 осіб – 31, 16-20 осіб – 19, 21-50 осіб – 57, 51-100 осіб – 25, 101-200 осіб – 10, 201 і більше осіб – 7 [6, 23, 27].
Спеціалізація магазинів області (всього 2242 одиниці, торгова площа – 213081 м²): продовольчі магазини – 1504, 124430 м², у тому числі з універсальним асортиментом товарів – 1310, 108864 м² (з них універсамів, супермаркетів – 13, 14658 м², гіпермаркетів – 2, 6816 м²), спеціалізовані продовольчі магазини – 194, 15566 м²; непродовольчі магазини – 738, 88651 м², у тому числі з універсальним асортиментом товарів – 112, 15157 м² (з них будинків торгівлі – 2, 2364 м²), спеціалізовані непродовольчі магазини з площею від 2500 м² і більше – 2, 7868 м² , інші спеціалізовані непродовольчі магазини – 624, 65626 м². 
Територіальний розвиток торгівлі Вінницької області характеризується значною диспропорцією між містом і селом.  У 2008 р. кількість магазинів у області становила 2242, їх торгова площа – 213081 м², торгова площа на 1 магазин – 95 м². У містах і поселеннях міського типу було 936 магазинів, їх торгова площа складала 133747 м², торгова площа на один магазин – 14 м2. У сільській місцевості відповідні показники становлять 1306 магазинів, 79334 м², 61 м².  Кількість кіосків роздрібної торгівлі у 2008 р. у області становила 600, з яких 344 знаходяться у міській місцевості, а 256 – у сільській.
Забезпеченість населення об’єктами роздрібної торгівлі на 10000 осіб становить 17 одиниць, а торговою площею – 1284 м2 (за даним показником посідає 23 місце серед областей України). Забезпеченість міського населення об’єктами роздрібної торгівлі на 10000 осіб становить 16 одиниць, у тому числі магазинами – 12, торговою площею – 1646 м² (за даним показником посідає 24 місце серед областей України). Аналогічні показники забезпеченості сільського населення – 18, 15, 936 (5 місце серед областей України) [6, 51-53].
На основі цих даних можна зробити висновок, що у Вінницькій області в сільській місцевості кількість закладів торгівлі (крім кіосків) є більшою, проте в містах більша загальна торгова площа закладів торгівлі і на 10000 осіб. Вінницька область характеризується найгіршою забезпеченістю об’єктами роздрібної торгівлі міського населення, проте сільське населення забезпечено об’єктами роздрібної торгівлі добре. Це пов’язано з тим, що область аграрно-індустріальною, в ній переважає сільське населення, рівень урбанізації низький (49,1%). Основною відмінністю розміщення торговельних закладів у містах порівняно з сільськими поселеннями є набагато вищий рівень територіальної концентрації. У містах є умови для створення великих торговельних центрів з найширшим асортиментом асортиментом товарів народного споживання. В сільській місцевості історично рівень розвитку торгівлі завжди є суттєво нижчим, ніж в містах [1, 32, 38].
Найбільший обсяг роздрібного товарообороту підприємств за січень-червень 2009 р.  – у м. Вінниця (54 % від обсягу роздрібного товарообороту в області), Вінницькому (7,7 %), Гайсинському (2,7 %), Тульчинському (2,2 %),   Немирівському (1,8 %) районах, в Хмільнику (1,8 %), Жмеринці (1,7 %) а найменший – Теплицькому (0,3 %), Оратівському (0,4 %), Піщанському (0,5 %) районах (Додаток А).
У Вінницькій області третина підприємств – юридичних осіб займається торгівлею.  В цій сфері економічної діяльності області   зайнято   понад   20 тис.осіб, більше 98% з яких є найманими працівниками. Обсяг реалізації торгівельних підприємств становить 36% реалізованих  продукції (робіт, послуг) по області.
За видами економічної діяльності майже 60% торгівельних підприємств  займаються  оптовою торгівлею та посередництвом в торгівлі, третина – роздрібною торгівлею та менше 10% – здійснюють  торгівлю  автомобілями та мотоциклами, їх технічним обслуговуванням та ремонтом.
Підприємствами малого бізнесу є  97%  підприємств  торгівлі.  Серед підприємств торгівлі в малому бізнесі зосереджено більше половини підприємств, що займаються оптовою торгівлею і посередництвом в оптовій торгівлі.  В торгівлі  на підприємствах малого бізнесу зайнято понад 13 тис. осіб, що становить більше половини  всіх зайнятих в торгівлі.
За підсумками діяльності у 2008 році майже 70% торгівельних підприємств області виявились прибутковими на суму 176 млн.грн., що становить більше 10%  від суми прибутку, отриманого  всіма прибутковими підприємствами області.

4. Розміщення виробництва товарних ресурсів Вінницької області
Харчова й переробна промисловість належать до пріоритетних галузей промислового виробництва Вінницької області й стабільно посідає одне з перших місць в економіці області. На Вінничинні виробляють всі життєво необхідні продукти харчування: цукор і олію, борошно й вершкове масло, тваринні жири й консерви, ковбаси й солодощі. За обсягами виробництва продовольчих товарів народного споживання Вінниччина посідає друге місце серед усіх областей України.
Харчова промисловість Вінниччини належить до провідної галузі, на яку припадає близько 70% всього виробництва обробної промисловості. В області працюють 39 цукрових заводів; 14 спиртових заводів, які використовують відходи цукроваріння; 16 консервних заводів, з яких найпотужніші комбінати у Вінниці, Гайсині, Барі, Тульчині. Також діє 13 заводів продтоварів, 3 пивоварних заводи, 63 підприємства, що переробляють зерно та виробляють крупи. Широкого розвитку набули борошномельне та круп’яне виробництво (Вінниця, Вапнярка), кондитерське (Вінниця, Тростянець), олійно-жирове (Вінниця), пивоварне (Вінниця, Тиврів). Молочна промисловість присутня практично у кожному адміністративному районі. М’ясна представлена Вінницьким, Тростянецьким, м’ясокомбінатами, а також птахокомбінатами у Барі, Козятині У структурі харчової промисловості переважає виробництво напоїв - на його долю припадає більше 30% виробництва, виробництво інших харчових продуктів (30,3%) та на молочну промисловість (14,0%). У виробництві інших харчових продуктів переважає виробництво цукру, що обумовлено специфікою регіону. Дана галузь залишається інвестиційно-привабливою, близько 34% загального обсягу іноземних інвестицій припадає на харчову промисловість. Найбільшими підприємствами даної галузі є ДП УГК „Nemiroff", яка експортує свою продукцію в 52 країни світу, ТОВ „Аграна Фрут Україна", ТОВ „Люстдорф", ТОВ „Авіс", ТОВ „Панда", ТОВ „Вінніфрут", ТОВ „Тульчинський маслосирзавод", ВАТ „Літинський молокозавод", ВАТ „Вінницький міський молокозавод", ВАТ „Вінницький олійно-жировий комбінат".
Стабільними темпами розвивається легка промисловість. Легка промисловість у структурі промислового виробництва має такі галузі: текстильну, швейну, взуттєву, трикотажну. Швейні фабрики працюють у Вінниці, Гайсині, Козятині. Взуттєва галузь розвинена у Вінниці, Тульчині. Шкіряно-галантерейне виробництво є у Вінниці, хутрове – у Жмеринці.
Майже 96% обсягів продукції цієї галузі припадає на виробництво одягу з текстилю. Підприємствами даної галузі налагоджено співробітництво з фірмами Німеччини, США та інші. Показовим підприємством даної галузі є ВАТ „Володарка", яке працює як на внутрішній ринок України так і за кордон, де постійно співпрацює з німецькими, французькими, американськими компаніями та модельєрами.
Серед підприємств, що займаються іншим виробництвом, не віднесеним до інших угрупувань, найбільшим є ДП „Кристал". Підприємство займається виробництвом ювелірних виробів та обробкою натуральних алмазів. Має своє представництво на міжнародній біржі в Брюсселі.
В області діє Могилів-Подільський завод «Побутхім», що випускає товари побутової хімії (миючі засоби, мило), Тиврівський цех пластмасових виробів. Найбільшим підприємством є Вінницьке ВО «Хімпром», на долю якого припадає 91% всієї продукції хімічної промисловості Вінницької області
В області діє 5 меблевих фабрик (Бершадська, Тульчинська, Хмільницька, Барська, Гайсинська), один меблевий комбінат (Вінницький).
Діє Росошанська паперова фабрика (Липовецький район).
Важливим джерелом формування товарних ресурсів в області є сільське господарство та рибальство, продукція яких надходить у свіжому вигляді (овочі, фрукти, м’ясо, молоко, риба) та народні художні промисли (вишивки, килими).
Обсяги зовнішньої торгівлі збільшуються з кожним роком. Забезпечується позитивне сальдо між експортом і імпортом. За січень-липень 2009 р. експорт у Вінницькій області становив 226055,0 тис. доларів США, а імпорт – 144926,0 доларів США.
Область в великій кількості експортує зерно продовольче і фуражне, м’ясо і м’ясопродукти, продукти харчування, спирт етиловий харчовий, машини і   механізми, будівельні і дорожньо-будівельні матеріали.
Зовнішньоторговельні операції здійснюються більш як з 90 країнами світу. Основними ринками збуту для вінницьких товарів залишаються Росія, Німеччина, Бельгія, Італія, Іспанія, Польща, Словаччина, Австрія та інші.

Висновки
Торгівля є однією з найважливіших галузей економіки Вінницької області на сучасному етапі. У Вінницькій області третина підприємств – юридичних осіб займається торгівлею.
Торгівля у Вінницькій області розвивалася з давніх часів. Особливу роль у період Середньовіччя для торгівлі мав розвиток міст, в період товарного виробництва – розвиток транспорту, зокрема залізниці. В радянський період для торгівля в області характеризувалася негативними тенденціями і знаходилася в стані занепаду. Якісно новий етап у розвитку торгівлі Вінницької області настав з проголошенням незалежності України у 1991 р. та її переходом до ринкових економічних відносин.

Список використаних джерел і літератури
1. В.І. Дорошенко. Географія внутрішньої торгівлі: Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 102 с.
2. Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Редкол.: О.М.Маринич та ін. – К.: «Українська Радянська Енциклопедія» ім.М.П.Бажана, 1989. – т.1: А. – Ж. – 416.
3. Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол.: В.А.Смолій та ін. – К.: Наук.думка, 2003. – т.1: А-В. – 2003. – 688 с.:іл.
4. Історія міст і сіл УРСР в 20 томах. Вінницька область. Інститут історії академії наук УРСР. – К. – 1972.
5. Мазаракі А.А.Сучасні проблеми регіонального розвитку торгівлі. – К.: 1994 – 118 с.
6. Мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства підприємств на 1.01.2009 р. Державний комітет статистики України.
7. www.ukrstat.gov.ua

Географічна наука