Кількість та густота населення. Станом на 2011 рік У Бельгії проживає біля 11 млн.осіб. Бельгія відрізняється високою щільністю населення (342 людини на км.кв), поступаючись за цим параметром в Європі тільки Нідерландам і деяким державам-карликів, таким як Монако.
Найвища щільність населення по країні спостерігається в районі, обмеженому містами Брюссель-Антверпен-Гент-Льовен (так званий "фламандський ромб", нід. Vlaamse ruit). Найнижча щільність населення - в горах Арденни (провінція Люксембург). На 2006 рік Фламандський регіон мав чисельність населення близько 6078600 жителів (щільність населення 459,4 осіб/кв.км).
Валлонія мала чисельність 3413978 жителів (щільність населення 205,1 осіб/кв.км). Щільність сільського населення в Бельгії на 2005 рік - 34,76 осіб/кв.км.
Демографічна ситуація
Демографічна ситуація в Бельгії типова для розвинених країн Західної Європи: характерні низька народжуваність та низька смертність (біля 10 осіб на 1000 жителів), причому смертність трохи перевищує народжуваність. Дитяча смертніть одна із найнижчих у світі - 4,3 осіб/1000 народжених. Показник фертильності - 1,6 дітей на жінку репродуктивного віку. Вікова структура населення: від 0 до 14 років - 15,9%; від 15 до 64 років - 66,1%; старші 65 років - 18%. Середній вік населення високий - 42,3 років (чоловіки - 41 рік, 43,6 років). Очікувана тривалість життя населення - 79,5 роки (чоловіків - 76,4 років, жінок - 82,8 років). На 100 жінок припадає 96 чоловіків.
Урбанізація
Майже все населення Бельгії становить міське населення - 97% у 2004 році. Щорічний приріст міського населення - 0,4%. Найбільш густонаселені міста Фламандії - Антверпен (457,7 тис.осіб), Гент (231,0 тис.осіб) і Брюге (117,3 тис.осіб). Найбільш густонаселені міста Валлонії - Шарлеруа (201,4 тис.осіб), Льєж (185,6 тис.осіб) і Намюр (107,2 тис.осіб). У Брюсселі проживає 1 млн 19 тис.чоловік (щільність населення 6458,7 осіб/кв.км) у 19 столичних окружних муніципалітетах, два з яких мають більше 100 000 жителів. Сумарне населення згаданих великих міст приблизно дорівнює 2,3 млн людей. Всього в країні налічується 13 міст з населенням більше 85 тис. мешканців.
Трудові ресурси
У сільському господарстві зайнято 1,3% економічно активного населення. Сільське господарство на 100% управляється сучасними фермерами. У промисловості зайнято 24% економічно активного населення. За даними на 2009 рік серед усього зайнятого населення самозайняті особи складали - 720 тис.чол., наймані працівники - 3718, зокрема в сільському господарстві - 29, у промисловості - 571, у будівництві - 206, у сфері послуг - 2911, зокрема у сфері комунікацій - 895, фінансів, нерухомості, оренді, консалтингу - 615, державна службі, освіті - 788, інших послугах - 614.
Етнічний склад населення
Дві головні групи, що становить населення країни - фламандці (близько 58% населення, 6 млн чоловік) і валлони (близько 31% населення, 3,400 млн чоловік). 11% складають представники інших національностей. Фламандці живуть в п'яти північних провінціях Бельгії і говорять нідерландською мовою та її численними діалектами (головним чином фламандським). Валлони живуть в п'яти південних провінціях, складових Валлонії, говорять французькою, валлонською і деякими іншими мовами.
Після незалежності Бельгія була франкоорієнтованою державою, і єдиною державною мовою спочатку була французька, хоча фламандці завжди складали більшість населення. Навіть у Фландрії французька довгий час залишався єдиною мовою середньої та вищої освіти.
Після першої світової війни в Бельгії виник рух за емансипацію нідерландськомовного населення. Результатам його стала так звана "мовна боротьба" (нід. taalstrijd). Боротьба стала приносити плоди у шістдесятих роках XX століття. У 1963 році було прийнято пакет законів, що регламентує використання мов в офіційних ситуаціях. У 1967 вперше був створений офіційний переклад конституції Бельгії на нідерландську. До 1980 обидва головні мови країни були фактично зрівняні в правах
З 1993 Бельгія була розділена на округи, що є суб'єктами федерації. Єдиною офіційною мовою на території Фламандського округу є нідерландська. Незважаючи на досягнуті успіхи, мовні проблеми до цих пір призводять до ескалації напруги між двома головними етнічними групами населення країни.
Найважливіша національна меншина Бельгії - німці. Їх число становить приблизно 73 тис. осіб. Місця компактного проживання німців (на сході Валлонії) входять до складу німецькомовного співтовариства, що має велику автономію, передусім у питаннях культури.
Інші найбільші національні меншини - італійці (172 тис.осіб), французи (125 тис.осіб), нідерландці (117 тис.осіб), іспанці (43 тис.осіб), німці (38 тис.осіб), турки (40 тис.осіб); вихідці з Демократичної республіки Конго, Марокко (81 тис.осіб), Алжиру та інших арабських країн. Загалом у Бельгії проживає 8,9% імігрантів від загальної кількості населення.
Мови Бельгії
Офіційні мови — нідерландська, французька й німецька. На півночі, у Фландрії, розмовляють здебільшого нідерландською (58% людності країни), на півдні, у Валлонії — французькою (32%), 10% бельгійців двомовні. на крайньому сході Валлонії представлена німецька мова (0,6 %). У Брюссельському регіоні розмовляють французькою й нідерландською мовами. У Фландрії за офіційну мову править тільки нідерландська, у Валлонії — французька (на землях Німецькомовної громади ще й німецька), а в Брюсселі за офіційні вважають французьку та нідерландську мови.
Релігія
Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих (близько 75% населення) - католики. Офіційно визнані також іслам (250 тис. осіб), протестантство (близько 70 тис. осіб), юдаїзм (35 тис. осіб), англіканство (40 тис. осіб), православ'я (20 тис. осіб). Протестанти живуть в основному в Брабанті та Генті. Єврейська громада зосереджена в Брюсселі та Антверпені.