Туризм в Аргентині

Значні простори аргентинської території містять велику кількість туристично-привабливих об'єктів. Після девальвації аргентинськог песо у 2002 році потік іноземних туристів до Аргентини зріс. Через зростання витрат на закордонні подорожі багато аргентинців також вирішили повернутися до національного туризму.

У 2006 на туристичну галузь Аргентини припадало 7,41% ВВП (3-ій за прибутковістю сектор національної економії), хоча варто мати на увазі, що витрати аргентинських туристів за кордоном досягли 12% ВВП країни. Згідно даних Всесвітньої туристичної організації у 2007 році країну відвідало 4,6 млн. іноземних туристів, що принесли 4,3 мільйони доларів до державної казни.

Аргентиною є другою за туристичною популярністю країною у Південній Америці (після Бразилії) та 5-ою на просторах обох Америк. Іноземні туристи до Аргентини приїжджають в основному з Бразилії, Чилі, Колумбії, Мексики, Болівії, Еквадору, Уругваю, Венесуели і Парагваю, а також із Європи - Іспанії, Італії, Франції, Німеччини, Великобританії і Швейцарії. Іноземців приваблює стабільна ситуація в країні в плані тероризму, та висока якість медичних послуг і санітарії.

Найпопулярнішою туристичною атракцією Аргентини є місто Буенос-Айрес. У 2007 році його відвідали 5,3 млн. туристів. Їх приваблює старовинне величезне космополітичне місто з розвиненою інфраструктурою. Багато відвідувачів бажають, окрім іншого, насолодитися аргентинським танго, кулінарією та нічними пейзажами портового міста.

У столиці — церква Сан-Іґнасіо (1710-1734 pp.), церква Ель Пілар (1716-1732 pp.), Санта-Каталіна (1737-1745 pp.), ратуша (1725-1765 pp.), собор (1593-1863 pоків), президентський палац Каса Росада, будинок Національного конгресу (початок XX ст.), музеї: Національний історичний, Етнографічний "Хуан Б.Амбросетті", Аргентинський природничих наук "Бернардино Ривадавіа", Національний образотворчих мистецтв, Національний декоративного мистецтва, Сучасного мистецтва, Муніципальний образотворчих мистецтв і національного мистецтва, Зброї, Мінералогії та геології,

Меморіальний Б. Мітре, Педагогічний "Домінґо Ф. Сарм'єнто"; Міжнародна художня галерея; зоопарк, ботанічний сад; у передмісті Тіґре — Морський музей нації.Іншими туристичними центрами є водоспад Ігуасу та об'єкти, внесені до Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО: Національний парк Лос-Ґласіарес (зокрема льодовик Періто-Морено), єзуїтські місії регіону Ґуарані, Куева-де-лас-Манос, півострів Вальдес, провінціальний парк Ісчіґуаласто, національний парк Талампая, єзуїтський квартал і місії Кордови, Кебрада-де-Умауака.

У Аргентині є велика кількість привабливих гірських територій, із яких деякі привабливі можливостями альпінізму (Аконкагуа), інші - гірськолижні курорти (Барілоче та Лас Леньяс). Основні дестинації зосереджені на заході країни в Андах, хоча привабливим місцем є і Кордобські Сьєрри. На атлантичному узбережжі Аргентини знаходяться відомі морські курорти, зокрема Мар-дель-Плата.

Національні парки Аргентини: Бариту, Ель-Рей, Іґуасу (водоспад на кордоні з Бразилією), КалілеГуа, Лаґо-Пуело, Лаґуна-Бланка, Ланін, Ліуе-Калель, Лос-Алерсес, Лос-Ґласьярес, Науель-Уапі, Пальмар-дель-Колон, Пількомайо, Фран-сиско-Перито-Морено, Ріо-Пількомайо, Сьєрра-де-лас-Кіхадас, Тьєрра-дель-Фуе-ґо, Чако. 

Серед інших пам'яток: у Кордові — собор (1680-1758 pp.), комплекс єзуїтської місії та церква Ла Компаньїа (1646-1690 pp.), Ботанічний музей, Провінційний музей образотворчих мистецтв; у Кор'ентесі — Музей колоніальної доби, історії та образотворчих мистецтв; у Ла-Платі — псевдоготичний собор (1885 p.), Муніципальний музей, зоопарк; у Лухані — Музей транспорту; у Мар-дель-Платі — вілла Фальда (1939р.), вілла Вільямса (1945-1947 pp.), ботанічний сад, місто відоме як найбільший морський курорт Південної Америки; у Мендосі — руїни монастиря Сан-Франсиско (1638 p.), руїни монастиря Санта-Моніка (XVII ст.), Музей природничої історії "Хуан Корнеліо Мояно"; у Росаріо — Провінційний історичний музей, Муніципальний музей образотворчих мистецтв "Хуан Б. Кастаньїно"; у Сальті — ратуша (1676-1783 pp.), церква Сан-Франсиско (1759-1882 pp.), монастир Сан-Бернардо (1582-1762 pp.), собор (1858-1882 pp.); курорт Сан-Карлос де Барилоче на березі озері Науель-Уапі — центр альпінізму та лижного спорту в Патагонії. Льодовики є головною туристичною атракцією у Патагонії.

Останнім часом в країні розвинувся винний туризм, що базується на об'єктах, пов'язаних із виноробством (Винний шлях у провінціях Сан-Хуан і Мендоса та долина Кальчакіес), де туристи можуть дегустувати знамениті аргентинські вина.

Зимовий туристичні потоки спрямовані головним чином до гірських андійських озер у провінціях Неукен, Чубут та Ріо-Негро; окрім гірських видів відпочинку, відвідувачів приваблюють льодовикові озера та багатства національних парків. Місто Сан-Карлос-де-Барілоче на берегах озера Науель-Уяпі перетворюється у цей час на головний зимовий туристичний центр Південної Америки і приваблює як внутрішніх, так і іноземних туристів.

Влітку туристичні потоки спрямовуються на океанічне узбережжя провінції Буенос-Айрес, особливо до курорту Мар-дель-Плата. Економіка берегових міст Аргентини великою мірою і базується на курортному господарстві та туризмі у літній період. Другим напрямком літнього туризму виступають Кордобські Сьєрри, а найбільше долина Каламучіта з головним туристичним центром Вілья-Карлос-Пас. Традиційно у січні (розпал літа в Південній півкулі) притік туристів тут найбільший. Значними центрами іноземного туризму є Півострів Вальдес, Вогняна Земля, Антарктика (зокрема антарктичні острови).