Розташування Аргентини в трьох кліматичних поясах створює умови для росту на її території різноманітної рослинності: від тропічних лісів на півночі до напівпустель у Патагонії і Пуна-де-Атакама. Ліси займають 21,6% території Аргентини. Згідно з даними Світового Фонду Природи, Аргентина посідає 9-е місце серед понад 150 країн світу за рівнем природного багатства та біорізноманіття.
На півночі Аргентини, у регіоні Гран-Чако, переважають субтропічні види рослин. У долинах рік ростуть вічнозелені ліси і гаї, переважно з воскової пальми. Відкрита східна частина Гран-Чако вкрита злаковою рослинністю, західна, де значно сухіше, ксерофітною чагарниковою рослинністю типу "монте" з колючих акацій, кактусів, мімоз.
Гарно репрезентований рід Дальбергія із породами дерев кебрачо (має дуже тверду деревину, а в його корі міститься танін — речовина, з якої отримують дубильний екстракт) та червоним деревом. Також поширені альгарробо біле та чорне. У північному Межиріччі ростуть вологі субтропічні ліси. Тут поширені араукарії з цінною деревиною, кедр, лапачо та астроніум, смола якого використовується для отримання скипидару.
Зустрічаються тут дерево гуаякан, що дає тверду деревину чорного кольору, чаньяр — з їстівними плодами, схожими за смаком на фініки. На найсухіших територіях поблизу передгір’їв Анд розповсюджена саванова рослинність. У водотоках регіону представлена водна (гідрофітна) рослинність.
У центральній частині країни розташована волога Пампа, із рослинністю типу прерій. Природні ділянки пампи є безлісими (у перекладі з мови індіанців кечуа "пампа" означає "позбавлена деревної рослинності", однак внаслідок антропогенної діяльності людини у її біоценозах з’явились такі важливі деревні види, як сікомор чи евкаліпт. Одна з автентичних деревних порід Пампи – вічнозелене дерево омбу. Верхні горизонти грунтів Пампи містять значну кількість гумусу, що перетворює регіон на важливу сільськогосподарську територію. Колись степи Вологої Пампи були вкриті численними злаками (ковила, перловник, дике просо) і барвистим різнотрав'ям. Але з розвитком землеробства тут почали розмножуватися бур'яни, і степи втратили свій початковий вигляд.
Західна пампа (суха пампа) отримує менше 500 мм опадів на рік, тому характеризується степовою ксерофільною рослинністю (низькорослі дерева, колючі чагарники, жорсткі трави). У центральній її частині трапляються ліси з листопадних дерев виду кальден. Аналогічна рослинність поширена на захід від Пампи, у міжгірних долинах, де жорсткі злаки і ксерофітні чагарники чергуються з кактусами.
Переважна частина Патагонії вкрита трав’янистою та чагарниковою рослинністю, адаптованою до посушливих кліматичних умов даного регіону. Деревної рослинності майже немає, крім вербових лісів по долині ріки Ріо-Негро. Долини рік вкриті луками із злаків. Грунти щільні та кам’янисті, тому непридатні до інтенсивного землеробства, за виключенням долинних територій. Хвойні ліси ростуть в Західній Патагонії та на Вогняній Землі. Місцеві хвойні породи – модрина, гірський кипарис, кипарис гайтека, уїлілауан, ллєке, маньо жіноча та араукарія, в той час як листяні породи представлені рослинами роду Нотофагус (койге, буком та найром). На плато, де сильні вітри і літня спека, ростуть подушкоподібної форми чагарники і жорсткі злаки. Лише на північ від річки Ріо-Негро зустрічаються чагарники аргентинського м'ятлика, ковила, типчак, вівсяниця. Злакові степи поширені і в передгір'ях Анд.
Флора Аргентини поповнена видами, завезеними людиною (ліси з ялини, сосни та кипарису). Загальнорозповсюдженими видами є копіуе і коліуе. В регіоні Куйо поширені ксерофільні семиаридні колючі чагарники. Навіть у посушливих регіонах вздовж річок та озер різноманітна деревна і трав’яниста рослинність дає значну біомасу. В Аргентині скалались найсприятливіші природні умови для вирощування значної кількості сортів винограду. На північному заході Аргентини ростуть різноманітні види кактусових. Вологі східні схили Прекордільєр на висоті від 400 м до 1600 м вкриті густими лісами, переважно лаврами, від 1600 м до 2500 м — вільховими лісами, які вище змінюються злаковими степами. На східних посушливих схилах Анд — бідна напівпустельна рослинність. В Пуна-де-Атакама поширені жорсткі злаки і ксерофітні чагарники. На найвищих ділянках (понад 4000 м над рівнем моря) рослинність практично відсутня.
Національним символом Аргентини є квітка дерева сейба.
Тваринний світ Аргентини не такий багатий і різноманітний, як в інших країнах Південної Америки, але він має чимало ендемічних видів. До них належать пампаський олень, пампаська кішка, магеллановий собака. Вони мешкають в Андах, їх передгір'ях і в малонаселених областях Патагонії.
У субтропічних районах півночі трапляється велика кількість видів аргентинської фауни. Поширені великі кошачі – ягуар, пума, оцелот; собачі – гривастий вовк; очковий ведмідь, примати (мавпи-ревуни), великі рептилії – крокодили, кайман; Серед інших видів – тапір, капібара, мурахоїд, пекарі, тхір, нутрія велетенська, коаті та величезна кількість черепах.
У субтропічних областях Аргентини мешкає багато видів птахів, зокрема коронований орел (найбільший хиший птах на континенті), та мініатюрні колібрі, фламінго, тукан, папуги. На болотах і озерах безліч водоплавних птахів з яскравим забарвленням. Центральна Пампа є домівкою нанду (південно-американських страусів), броненосців, коло-коло. Види соколів, качок, чапель та куріпок також населяють даний ареал, так само як олені та лисиці. Ареали поширення деяких з цих видів простягаються аж до Патагонії. Хребти Анд є домівкою для різноманітних тварин. Серед них лама, гуанако та вікунья, які стали одними з найвідоміших тварин Південної Америки. Колись зустрічались маленькі гризуни чинчильї (шиншилли), які через своє м'яке сріблясте хутро майже повністю винищені. Також місцева фауна включає кондора та андського кота, гризунів (віскаша, мара, туко-туко та інші). Кондор вважається найбільшим літаючим птахом у світі, який до того ж піднімається під час польоту на найвищі висоти.
У південній Аргентині мешкає пуду (найменший олень у світі), та дикий кабан. Узбережжя Патагонії багате тюленями (морські слони, морські вовки, морські леви), видами пінгвінів. На крайньому півдні поширені баклани, які харчуються океанічною рибою. Територіальні води Аргентини багаті морськими ссавцями: поширені дельфіни та кити. Найбільш визначними видами є кит франка та косатки, які є значним атрактором туристів на півострові Вальдес. Морські риби – сардини, мерлуза, лосось, риба-собака; також – кальмари і краби. Внутрішні води Аргентини багаті видами риб, які водяться в солоних водах (форель, південноамериканська риба дорадо). У саванах і лісах багато змій і ящірок. Серед змій поширений удав, отруйна гримуча змія.
Для охорони рослинного і тваринного світу створені національні парки (Лос-Гласьярес, Науель-Уапі, Ланін, Лос-Алерсес та інші).