На початку минулого століття Швеція була переважно аграрною країною, однією з найбідніших у Європі. Проте у XX столітті в Швеції відбулося те, що часто називають "економічним дивом". Протягом усього лише кількох десятиліть бідна аграрна країна перетворилася на одну з найбагатших і найбільш високорозвинених індустріальних держав.
Основу цього безпрецедентного розвитку склали величезні природні багатства північної Швеції - ліс, руда та гідроенергетичні ресурси, - у поєднанні з низкою революційних шведських винаходів та їх подальшою розробкою і експлуатацією, таких, як парова турбіна, шарикопідшипник, газові маяки АГА, телефон, молочний сепаратор, безпечні сірники, гребний гвинт регульованого кроку, упаковка "тетрапак" і багато інших. Ще й донині промисловість, створена технічним генієм, залишається ядром шведського народного господарства.
Через вузькість внутрішнього ринку великі шведські компанії вже на ранній стадії повинні були орієнтуватися на відкриття інших ринків і на експорт. Вважають, що в багатьох випадках ця рання глобалізація давала шведським компаніям переваги в міжнародній конкуренції. Завдяки цьому Швеція сьогодні має надзвичайно високі показники по числу великих мультинаціональних концернів і відомих товарних марок в пропорції до чисельності свого населення: "Вольво", "Сааб", "Еріксон", "АстраЗенека", "Електролюкс", "Ікеа", "Хеннес і Мауріц", "Хассельблад" - ось лише деякі з них. Загалом в країні розташовані штаб-квартири близько 3000 транснаціональних корпорацій.
У 70-х роках минулого сторіччя шведські залізняк та ліс були необхідні для індустріалізації Европи. Розширення шведського експорту сприяло індустріалізації країни і зростанню міського населення, що у свою чергу привело до розвитку мережі залізниць і будівництва. На основі шведських винаходів створювалися і швидко росли нові компанії в металургії і машинобудуванні. Хоча як і раніше домінували лісопильна і залізорудна галузі, швидко розвивалися целюлозно-паперова промисловість і машинобудування.
Провідною тенденцією економічного розвитку Швеції в 80-і роки став перехід від традиційної залежності від залізняку і чорної металургії до передової технології у виробництві транспорту, електротоварів, засобів зв'язку, хімічних і фармацевтичних виробів.
Хоча сировина і облагороджені сировинні матеріали становлять значну частину шведського експорту, майбутнє шведської економіки пов'язане переважно з наукомісткими галузями промисловості. У цьому Швеція може скористатися перевагами свого передового технологічного розвитку, розвиненої інфраструктури та високого загального рівня освіти населення. До числа таких високотехнологічних галузей промисловості відносяться інформаційна технологія і біомедицина, області, в яких Швеція вже давно належить до числа світових лідерів. Протягом 1990—1997 років продуктивність праці зросла на 60% в наукомістких галузях промисловості і майже на 40% у капіталомістких галузях.
Крім них, сьогодні все частіше називають третю шведську галузь майбутнього - "промисловість вражень": новий збірний концепт, що позначає такі відносно креативні галузі, як дизайн, музика, мода, художня промисловість, гастрономія, медійні галузі, реклама, туризм - області, в яких Швеція за якесь десятиліття пережила революцію, яка привернула увагу всього світу і принесла країні значні експортні доходи.
Існуюча в Швеції економічна система звичайно характеризується як "змішана економіка, що сполучає основні форми власності: приватну, державну, кооперативну". Близько 85% всіх шведських компаній з числом зайнятих понад 50 осіб належить приватному капіталу. Шведський державний сектор найбільш розвинений у сфері послуг. У соціальних послугах, що становлять половину від усієї сфери послуг, частка держави наближається до 90%.
До числа специфічних чинників, властивих саме Швеції слід віднести: незмінний зовнішньополітичний нейтралітет з 1814 року і неучасть в обох світових війнах; рекордне по тривалості перебування при владі Соціал-демократичної робітничої партії, що забезпечило політичну стабільність; історичні традиції мирних способів переходу до нової формації, зокрема від феодалізму до капіталізму; домінування реформізму в робочому русі і тривалі стабільні умови в економіці (аж до кризи 90-х років). Шведська модель, розвиваючись протягом декількох десятиліть, показала життєздатність ідей політики солідарності в галузі заробітної плати, повної зайнятості, активної політики на ринку праці.