Металургія є базовою галуззю української промисловості, яка забезпечує потреби країни в чорних і кольорових металах. За випуском продукції їй належить провідне місце: на металургію припадає понад 20% загального обсягу промислового виробництва.
Завдання металургійного комплексу – забезпечити потреби економіки різноманітними металами.
Процес виробництва металів складний. Він охоплює видобуток руд, палива, допоміжних матеріалів (вогнетривів, кисню), виплавку металів. Характерною рисою металургії є значна трудомісткість.
Зростання частки металургії в промисловому виробництві України відбувалося не за рахунок збільшення випуску продукції, а в результаті меншого, порівняно з іншими галузями, його скорочення. Основними причинами цього є звуження потреб внутрішнього і закордонного ринків на металопродукцію, порівняно низька її якість, застарілі технології, перебої в постачанні палива, сировини та електроенергії.
Металургію України формують дві галузі: чорна і кольорова. Головною є чорна металургія. За випуском чорних металів наша країна посідає одне з провідних місць у світі. Метали широко використовуються в усіх галузях господарства. Перше місце щодо використання металів належить машинобудуванню.
Чорна металургія охоплює низку виробництв, найважливішими серед яких є видобуток (підземний і відкритий) і збагачення залізних та марганцевих руд, нерудної сировини, виплавляння чавуну, сталі, виробництво прокату, електросплавів, коксу і вогнетривів, вторинна обробка металів.
Підприємства чорної металургії зосереджуються у місцях залягання залізних руд, коксівного вугілля. Під час будівництва металургійного заводу враховують наявність родовищ сировини для виробництва вогнетривкої цегли, необхідної для роботи в умовах високотемпературних процесів, а також так званих флюсів (вапняків, доломітів), за допомогою яких очищають гарячий розплавлений метал. Галузь є водомісткою і тому орієнтується також на водні ресурси.
В Україні дуже вдало територіально розміщені всі основні ресурси, що використовуються у чорній металургії. Країна має у цьому відношенні чи не найкраще становище в світі, причому запаси всіх потрібних для металургії сировинних ресурсів у Донбасі та Придніпров'ї дуже великі, що і створює сприятливі можливості для розширення металургійного виробництва.
У радянські часи чорна металургія України повністю задовольняла свої потреби в залізних і марганцевих рудах, чавуні, сталі, прокаті; значна частка цієї продукції вивозилася за її межі. Основний обсяг капітальних вкладень направлявся на розширення гірничодобувних галузей; не вистачало коштів на технологічне переоснащення власне металургійного виробництва.
Відомо, що наші предки в давнину (VII-V ст. до нашої ери) володіли секретом виплавки заліза. За часів Київської Русі був поширений сиродутний процес його добування (відновлення залізних руд деревним вугіллям у горнах). У XIV-XVIII ст. на Поліссі, Полтавщині, Харківщині і в Галичині було поширене виробництво металу в горнах і примітивних домницях.
Видобуток залізної руди в Кривому Розі розпочався у 1880 p., а вже через 10 років тут зосереджувалася четверта частина всього загальноросійського видобутку. Це — один з найбільших у світі центрів видобутку залізної руди. Напередодні Першої світової війни в Україні видобували 6,4 млн тонн залізної руди.
Потужний комбінат із збагачування залізних руд споруджено в Комсомольську (Полтавська обл.) на базі Кременчуцького родовища залізних руд. Залізні руди видобувають також на Керченському півострові в Криму.
У середині 80-х років XIX ст. почалася розробка одного з найбільших у світі родовищ марганцевих руд, що розміщене поблизу Нікополя (Дніпропетровська обл.). Ці руди використовують для виплавляння чавуну, спеціальних сплавів і сталей.
Освоєно видобуток вогнетривких глин у Донбасі, а також іншої потрібної в чорній металургії сировини.
Виробництво чавуну і сталі на Донбасі розпочалося в 70-х роках минулого століття в Юзівці (Донецьк). У 1913 р. в Україні працював 121 невеликий металургійний завод.
Історично сформувалися три регіони чорної металургії — Донбас, Придніпров'я і Приазов'я, орієнтовані на власні вугільні, залізорудні, марганцеві та інші мінерально-сировинні ресурси (Донбас — на коксівне вугілля, Придніпров'я — на криворізькі залізні і нікопольські марганцеві руди та водні ресурси Дніпра, Приазов'я (Маріуполь) — на вигідне економіко-географічне положення поблизу вугільних шахт Донбасу і Керченського родовища залізних руд, що надходять туди морським шляхом).
Найбільшими центрами чорної металургії в Україні є Маріуполь, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Донецьк, Макіївка, Запоріжжя. Найбільше металу в Україні випускають у Дніпропетровській і Донецькій областях.
Отже, на порівняно невеликій території Придніпров'я, Криворіжжя, Донбасу і Приазов'я зосереджені великі промислові центри чорної металургії. За рівнем просторової концентрації виробництва металу цим регіонам належить одне з провідних місць у світі.
Підприємства феросплавної промисловості виплавляють різноманітні сполуки заліза з кремнієм, марганцем, молібденом, хромом, що поліпшує властивості сталей. Україна є однією з найбільших у Європі країн з виробництва феросплавів. Виплавляють феросплави на багатьох підприємствах Донбасу та Придніпров'я, серед яких спостерігається певна технологічна і просторова спеціалізація. Наприклад, доменний дзеркальний чавун і феромарганець виплавляють у Краматорську, Костянтинівці та Комунарську (Донецька обл.), електросплави — у Запоріжжі, Нікополі, Кадіївці (Донецька обл.). Впровадження нових екологічно досконалих технологій для одержання феросплавів — одне з найважливіших завдань розвитку цієї галузі.
Прокатне виробництво є складовою завершальною ланкою металургійного циклу. Воно випускає сталеві труби різного діаметра, сортовий і листовий прокат, рейки тощо. Ці вироби широко використовують в усіх галузях господарства. Виробництво прокату чорних металів в Україні досить значне, хоч за останні роки скоротилося.
Україна є відомим у світі виробником труб різного призначення, серед яких переважають труби для транспортування нафти і газу. їх виробляють у районах розміщення чорної металургії: Нікополі, Харцизьку, Новомосковську, Дніпропетровську. Частина труб експортується.
Коксохімічні підприємства випалюють з коксівного вугілля кокс для потреб чорної металургії. Це вугілля видобувають в Донбасі. Кокс має бути міцним, щоб у домнах його не спресувала залізна руда, яку пластами перемежовують з коксом. Інакше повітря не надходитиме в домну і не горітиме кокс, який плавить залізну руду. Центрами коксохімічного виробництва в Україні є райони виробництва чорних металів — Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Донецьк, Макіївка, Горлівка.
Чавун і сталь виплавляють при високих температурах у доменних і мартенівських печах. Для їх будівництва використовують вогнетривку цеглу. Центрами її виробництва є Часів Яр, Горлівка (Донецька обл.), Христофорівка (Дніпропетровська обл.) та ін. Без традиційних доменних печей працюють електрометалургійні комбінати в Броварах (Київська область), Запоріжжі (електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь") тощо.
В Україні відбулася стабілізація в металургійній промисловості. Це добра ознака, що свідчить про вихід підприємств з кризового стану. Однак якість продукції через застарілі технології ще відстає від відповідних показників передових європейських країн.
Чорна металургія складається з виробництв, які дуже забруднюють довкілля. Розв'язання екологічної проблеми в районах розвитку чорної металургії — важливе завдання державного значення.
Кольорова металургія є менш розвинутою галуззю в Україні порівняно з чорною. Однак потреби держави в кольорових металах значною мірою задовольняються за рахунок власного виробництва.
Серед галузей кольорової металургії провідною є алюмінієва, яка складається з виробництва глинозему (напівфабрикату для виплавляння алюмінію) і виробництва самого алюмінію. Частка їх становить близько 30% продукції всієї кольорової металургії країни. Галузь представлена збудованим за останні роки потужним Миколаївським глиноземним заводом, який працює на привізній сировині (з Північної Африки). В Запоріжжі на металургійному заводі виплавляють алюміній. Оскільки виробництво алюмінію дуже енергомістке, завод розміщений неподалік від Дніпровської ГЕС.
У Свердловську (Луганська обл.) працює завод алюмінієвих сплавів, у Костянтинівці (Донецька обл.) — завод виробництва цинку, у Світловодську (Кіровоградська обл.) — завод чистих металів. Калуш (Івано-Франківська обл.) — центр виробництва магнію, смт. Побузьке (Кіровоградська обл.) — нікелю, Запоріжжя — магнію і титану. Видобуток і збагачення титану здійснюються також на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті на Житомирщині та в Північному Криму. Ртуть видобувають і виробляють у Микитівці (Донецька обл.), золото — в с Мужієве (поблизу Берегового) в Закарпатті, де працює золото-поліметалічний комбінат.
Великим центром електродної промисловості, де широко використовуються кольорові метали, є Запоріжжя.
У майбутньому кольорова металургія дещо змінюватиме свою спеціалізацію, зокрема за рахунок виробництва труб з алюмінію і титану, широкої утилізації брухту кольорових металів, поліпшення якості виробів.
Базове джерело: Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України. Підручник для 9 класу. 1999 р., 232 стор.
Географічні дослідження у Чернівецькому університеті започатковано у 1876/77 навчальному році, тобто...
В місті Одеса становлення і розвиток географічних і геологічних наук та підготовка фахівців за цими ...
Вперше термін "геополітика" був введений Рудольфом Челленом у 1899 році. За визначенням Че...
Від початку формування національних географічних шкіл і до Першої світової війни німецька географічн...
Проблема вибору концепцій районування постала ще наприкінці ХІХ століття перед Відалем де ля Блашем ...
Всебічний розвиток суспільної географії у Франції почався у ХIХ столітті, як у Німеччині, але з запі...
Засновником французької геополітичної школи вважається Поль Відаль де ля Блаш (famousgeographers/31-...