Фітогенні форми рельєфу

З форм рельєфу, утворених рослинами, досить широко поширені фітогенні береги. В жаркому тепловому поясі вони сформувалися під впливом мангрової рослинності, в більш високих широтах - очеретяної. На припливних берегах важливу роль в акумулятивних процесах відіграє торфонакопичення на маршах.

На континентах найбільшими з сучасних органогенних рельєфних форм є болотні комплекси, що займають не менше 5 млн. км. кв. на поверхні Землі (близько 3% площі суші), з торф'яними відкладами потужністю від кількох метрів до 10 м і більше. Дуже наочно рельєфоутворююча роль торфонакопичення проявляється на великих верхових болотах, де основним торфоутворювачем є мох-сфагнум. У міру розвитку верхових боліт у них формується опуклий поперечний профіль (в центральній частині боліт сфагнум зростає більш інтенсивно, тому торф накопичується швидше). З часом перепад висот між центральною і периферійною частинами болотного комплексу може досягати кількох метрів. Іноді на великих болотах різниця висот досягає 10 м. Для низинних боліт більш характерний увігнутий профіль поверхні, що в згладженому вигляді повторює профіль ложа зниження. Надзвичайно численні болотні наноформи, в першу чергу - болотні купини. Їх щільність зазвичай коливається в межах 1-5 форм на 1 м. кв. Діаметр болотних купин 0,2-0,5 м, висота - 0,3-0,7 м. Купини утворюються в результаті різних причин (мерзлотних процесів, ерозії, під впливом витоптування тваринами тощо), але в більшості випадків являють собою результат саморозвитку органогенних процесів в межах боліт. Важливою геоморфологічною роллю торфонакопичення в болотах, що сформувалися в зниженнях рельєфу, є зменшення в результаті цього процесу глибини знижень, аж до їх вирівнювання.

Існує й чимало інших механізмів прямого рельєфотвірного впливу рослин на поверхню Землі. Найбільш помітно фітогенне рельєфоутворення протікає в лісових зонах. Широко розповсюдженими в лісах формами мікро-і нанорельефу є вивороти. Падаючі в результаті вітровалу або внаслідок вікових причин дерева корінням захоплюють поверхневий шар грунту, тому на місці кореневої системи утворюється заглиблення, а захоплений грунт разом з корінням формує пагорб. Найбільш висока щільність таких форм в редколіссях після штормових вітрів, особливо на схилах значної крутизни, а їх розміри і морфологія залежать, в першу чергу, від структури кореневих систем деревних рослин. В деяких випадках глибина ям сягає 3-4 м, діаметр - 7-8 м. Ще одним різновидом фітогенних форм у лісових зонах є заломи (правильніше називати їх флювіально-біогенними формами). Залом - це завал, який виник на мілководних, вузьких або звивистих ділянках русел в результаті скупчення дерев, гілок, кореневищ, що впали в річку. Вище заломів нерідко утворюються загатні озера, довжина яких може досягати 0,5 км, висота деревної греблі до 4 -5 м. Формування заломів призводить до зміни рельєфу в днищах долин: розширення заплави, появи нових прируслових мілин, проток, локальних терас тощо.

Безумовно, прямий рельефотвірний вплив рослин на земну поверхню в безлісих зонах помітно менший, ніж у лісових ареалах, однак і тут зустрічається чимало фітогенних форм рельєфу (крім болотних). Так, в степах (як і на луках в лісовій зоні) на відносно зволожених ділянках нерідко зустрічаються трав'яні купини, складені дерном та живою трав'янистою біомасою. Механізм їх утворення і щільність яких близькі до болотних купин. В аридних умовах поширені еолово-фітогенні форми - фітогенні прикущові або споріднені до них закущові горби. Такі форми виникають при накопиченні дрібного уламкового матеріалу, що переноситься вітром, у вітровій тіні.