Поверхневі форми карсту є характерними для гірських областей, де залягання гірських порід порушене і вони швидше піддаються денудації. Якщо вапнякові гірські породи виходять на денну поверхню, то з часом під дією кислотності дощових або талих вод вони вкриваються мережею каррів - гребенів та борозн. Якщо тріщинуватість порід гарно виражена, система каррів має чітку просторову направленість, а окремі борозни розташовуються паралельно одна одній. В іншому випадку мережа каррів може набувати хаотичного вигляду. Глибина борозн сягає десятків сантиметрів, іноді - 2-3 метрів. Вкриті каррами ландшафти носять назву каррових полів. З часом гребені починають механічно руйнуватися, перетворюючись на окремі вапнякові виступи серед вапнякових уламків різного розміру. Глинистий залишок, що завжди присутній у вапнякових породах, накопичується на карстованій поверхні, формуючи характерну червону кору вивітрювання - так звану терра-росса.
Якщо ж водні потоки діють з розвитком вертикальної циркуляції, вапнякові породи шляхом проникнення води у мікротріщини роз'їдаються у вертикальному напрямі, внаслідок чого з часом розвивається мережа вертикальних каналів - понорів, що на поверхні проявляються тріщинами чи проваллями. Розширення таких провалль внаслідок подальшого розчинення вапняків (карстування) та вимивання мінералів, що не карстуються (процес суфозії), призводить до формування обширних карстово-суфозійних воронок (лійок). Якщо стінки достатньо глибокого понора продовжують руйнуватися, утворюються карстові шахти, що у гірській місцевості іноді досягають глибини 1000-1300 м (провалля Сніжне на Кавказі має глибину 1370 м). Особливо часто цей процес характерний для точок перетину різних систем тріщин. Як правило, шахти мають вертикальний або наближений до нього напрямок простягання і часто дають початок печерам. Глибокі обвали, що наче маркують проходження підземного карстового тунелю, називаються карстовими колодязями.
Ще більшими за розміром формами відктритого карсту є карстові улоговини - обширні пониження у рельєфі з урвистими стінками, що мають діаметр до десятків кілометрів. Рівним дном улоговин часто протікає водотік, що з'являється із одного схилу і щезає підземних порожнинах іншого схилу. Найчастіше улоговини утворюються за рахунок вимивання масиву вапнякових порід, що залагали серед нерозчинних порід, схили таких улоговин являють собою відпрепаровані межі контакту нерозчинних порід з вапняками; внаслідок геометричного розростання вшир та злиття великої кількості карстових лійок, такі улоговини мають вкрай нерівні, порізані межі; через провал порід, розташованих над колишньою формою прихованого карсту. Проте улоговини не завжди є проявом карсту у чистому вигляді. Часто у їх утворенні беруть участь тектонічні процеси.
Поверхневий карст часто назвиають карстом середземноморського типу, так як найбільше представлені такі форми саме в країнах Середземномор'я (країни Балканського півострова, Туреччина, Мальта тощо).
Для карстових процесів характерна зональність проявів. Найсприятливіші умови для розвитку відкритого карсту склалися в субтропіках, де періоди зливових дощів узимку чергуються з посушливими літніми сезонами, що сприяє розмиванню вапнякових порід та унеможливлює накопичення елювію (який перешкоджає подальшому розвитку карсту). Також у спекотному кліматі агресивність розчинених у воді мінеральних та органічних кислот багатократно зростає. В помірних широтах породи, що карстуються, зазвичай покриті значним шаром грунту, елювію та розвиненим рослинним покривом. Завдяки цьому тут більш характерний підземний карст, що на поверхні проявляється у вигляді провалль, лійок, колодязів. Тропічний карст та карст помірних широт являють неначе оберено-дзеркальні взаємні відображення: якщо у помірних широтах на рівній поверхні з'являються окремі від'ємні форми рельєфу, то у тропіках вапнякові останці розташовуються над рівною базальною поверхнею карсту, що розширюється не так вглиб, а вшир за рахунок зменшення площі останців. За формою цих останців розрізняють куполовидний, башенний, котловинний та конічний тропічний карст.
Антропогенним називається рельєф, змінений або створений діяльністю людини. Антропогенні форми рельє...
Найбільш добре вивченими є біогенні форми, що утворюються на морських берегах і мілководдях, де вони...
З форм рельєфу, утворених рослинами, досить широко поширені фітогенні береги. В жаркому тепловому по...
Біогенний рельєф - це сукупність форм земної поверхні, що утворилися внаслідок життєдіяльності орган...
Заплава - це піднесена над меженним рівнем води в річці частина дна долини, що вкрита рослинністю та...
Гирла річок при впадінні їх в океан, море чи озеро, мають різну будову у залежності від характеристи...
Усе різноманіття річкових долин Землі можна типологізувати за формою долини (морфологією) та походже...
Під терміном "вічна мерзлота" розуміють гірські породи та шари грунту, що в силу кліматичн...
Карстові форми рельєфу об'єднують низку нерівностей земної поверхні та підземних утворень, які форму...
Поверхневі форми карсту є характерними для гірських областей, де залягання гірських порід порушене і...