Поверхневі форми рельєфу карстових областей. Зональні типи карсту

Поверхневі форми карсту є характерними для гірських областей, де залягання гірських порід порушене і вони швидше піддаються денудації. Якщо вапнякові гірські породи виходять на денну поверхню, то з часом під дією кислотності дощових або талих вод вони вкриваються мережею каррів - гребенів та борозн. Якщо тріщинуватість порід гарно виражена, система каррів має чітку просторову направленість, а окремі борозни розташовуються паралельно одна одній. В іншому випадку мережа каррів може набувати хаотичного вигляду. Глибина борозн сягає десятків сантиметрів, іноді - 2-3 метрів. Вкриті каррами ландшафти носять назву каррових полів. З часом гребені починають механічно руйнуватися, перетворюючись на окремі вапнякові виступи серед вапнякових уламків різного розміру. Глинистий залишок, що завжди присутній у вапнякових породах, накопичується на карстованій поверхні, формуючи характерну червону кору вивітрювання - так звану терра-росса.

Якщо ж водні потоки діють з розвитком вертикальної циркуляції, вапнякові породи шляхом проникнення води у мікротріщини роз'їдаються у вертикальному напрямі, внаслідок чого з часом розвивається мережа вертикальних каналів - понорів, що на поверхні проявляються тріщинами чи проваллями. Розширення таких провалль внаслідок подальшого розчинення вапняків (карстування) та вимивання мінералів, що не карстуються (процес суфозії), призводить до формування обширних карстово-суфозійних воронок (лійок). Якщо стінки достатньо глибокого понора продовжують руйнуватися, утворюються карстові шахти, що у гірській місцевості іноді досягають глибини 1000-1300 м (провалля Сніжне на Кавказі має глибину 1370 м). Особливо часто цей процес характерний для точок перетину різних систем тріщин. Як правило, шахти мають вертикальний або наближений до нього напрямок простягання і часто дають початок печерам. Глибокі обвали, що наче маркують проходження підземного карстового тунелю, називаються карстовими колодязями.

Ще більшими за розміром формами відктритого карсту є карстові улоговини - обширні пониження у рельєфі з урвистими стінками, що мають діаметр до десятків кілометрів. Рівним дном улоговин часто протікає водотік, що з'являється із одного схилу і щезає підземних порожнинах іншого схилу. Найчастіше улоговини утворюються за рахунок вимивання масиву вапнякових порід, що залагали серед нерозчинних порід, схили таких улоговин являють собою відпрепаровані межі контакту нерозчинних порід з вапняками; внаслідок геометричного розростання вшир та злиття великої кількості карстових лійок, такі улоговини мають вкрай нерівні, порізані межі; через провал порід, розташованих над колишньою формою прихованого карсту. Проте улоговини не завжди є проявом карсту у чистому вигляді. Часто у їх утворенні беруть участь тектонічні процеси.

Поверхневий карст часто назвиають карстом середземноморського типу, так як найбільше представлені такі форми саме в країнах Середземномор'я (країни Балканського півострова, Туреччина, Мальта тощо).

Для карстових процесів характерна зональність проявів. Найсприятливіші умови для розвитку відкритого карсту склалися в субтропіках, де періоди зливових дощів узимку чергуються з посушливими літніми сезонами, що сприяє розмиванню вапнякових порід та унеможливлює накопичення елювію (який перешкоджає подальшому розвитку карсту). Також у спекотному кліматі агресивність розчинених у воді мінеральних та органічних кислот багатократно зростає. В помірних широтах породи, що карстуються, зазвичай покриті значним шаром грунту, елювію та розвиненим рослинним покривом. Завдяки цьому тут більш характерний підземний карст, що на поверхні проявляється у вигляді провалль, лійок, колодязів. Тропічний карст та карст помірних широт являють неначе оберено-дзеркальні взаємні відображення: якщо у помірних широтах на рівній поверхні з'являються окремі від'ємні форми рельєфу, то у тропіках вапнякові останці розташовуються над рівною базальною поверхнею карсту, що розширюється не так вглиб, а вшир за рахунок зменшення площі останців. За формою цих останців розрізняють куполовидний, башенний, котловинний та конічний тропічний карст.