Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Карст та умови його розвитку

Карстові форми рельєфу об'єднують низку нерівностей земної поверхні та підземних утворень, які формуються шляхов розчинення низки гірських порід підземними, атмосферними, талими, морськими водами. Найпоширенішими є карстові форми у вапнякових та доломітових породах, зважаючи на їх велкиу розповсюдженість на поверхні земної кори. Крім того, ці породи слабко розчинні у дистильованій воді, але гарно розчиняються завдяки підвищеній кислотності природних вод за сприятливих кліматичних та гідрогеологічних умов, і так само швидко перевідкладаються на новому місці, що проявляється, зокрема, в утворенні натічних форм. Галіти, сильвініти, гіпси розповсюджені набагато менше, тому відповідні форми карсту також менше поширені та менше вивчені.

Карбонати, якими складені вапняки та доломіти, практично нерозчинні у чистій воді. Однак із зростанням у воді вмісту вуглекислого газу контактуючі з такою водою карбонати переходять у розчинні гідрокарбонати внаслідок надлишку карбонатних груп СО3. Зворотній процес переходу кислих солей (гідрокарбонатів) у середні солі (карбонати) призводить до перевідкладення вапняків.

Наявність СО2 у воді та карбонатних порід є необхідними умовами для розвитку класичного карсту. Проте на його розвиток впливає ще ряд факторів:

1. Рельєф. Розвиненість карсту залежить від тривалості дії води на породу, тому на пласких та слабконахилених поверхнях карстові процеси набувають кращого розвитку, ніж на сильно нахилених.
2. Клімат. Найбільш інтенсивно карстові процеси розвиваються в умовах достатньої кількості вологи при її періодичному надходженні, за відстутності появів вічної мерзлоти, шар якої зупиняє процес карстування вапняків. Таким чином, найкращі умови для розвитку карсту склалися у субтропічному, тропічному та помірному кліматичних поясах Землі.  
3. Рослинність. Інтенсивний рослинний покрив забезпечує надходження до внутрішніх вод значної кількості гумінових кислот та вуглекислоти, що сприяє розвитку карсту.
4. Потужність шару вапняків: чим більша товщина шару, тим потужніший розвиток отримують карстові процеси, тим масштабніші карстові форми утворюються і тим характернішими є специфічні гідрогеологічні умови карстових областей.
5. Структура вапняків та їх цілісність. Однорідні вапнякові породи карстуються набагато краще, ніж крупноуламкові, наявність нерозчинних домішок у вигляді прошарків та лінз ускладнює розвиток карсту, а наявність розломів, тріщин та пор у породі сприяють проникненню води усередину вапнякового масиву та прискорюють карстування.

Вапнякові породи із розвинутими формами карстового рельєфу мають специфічний гідрогеологічний режим. Верхній "мертвий" горизонт аерації таких порід перебуває у сухому стані і зволожується лише під час випадання опадів. Волога у ньому під дією сили гравітації швидко просочується по карстовим лійкам, тріщинам, порожнинам тощо до нижніх горизонтів. Тому області суцільного розвинутого карстового рельєфу часто мають розріджений рослинний покрив, для розвитку якого не вистачає вологи, джерела підземних вод тут проявляються лише під час надходження вологи на денну поверхню (талі або дощові води).

У наступному шарі насиченість вологою коливається від практично повної до нульової в залежності від надходжень води зверху. Межі даного горизонту - верхнє та нижнє положення дзеркала грунтових вод. Джерела тут носять тимчасовий характер, але у періоди під'йому грунтових вод - достатньо витратні за дебітом.

Найнижчий шар характеризується постйним повним насиченням вологою і приурочений до водонепроникних порід (наприклад, глинистих). Його води мають переважно горизонтальну циркуляцію і дають початок потужним джерелам, які звуться воклюзами за однойменним джерелом у Франції, а також річкам, що розвантажують водоносний горизонт і виносять вологу із карстової області.

Останні матеріали розділу "Геоморфологія"

Антропогенне рельфоутворення

Антропогенним називається рельєф, змінений або створений діяльністю людини. Антропогенні форми рельє...

Зоогенні форми рельєфу

Найбільш добре вивченими є біогенні форми, що утворюються на морських берегах і мілководдях, де вони...

Фітогенні форми рельєфу

З форм рельєфу, утворених рослинами, досить широко поширені фітогенні береги. В жаркому тепловому по...

Біогенне рельєфоутворення

Біогенний рельєф - це сукупність форм земної поверхні, що утворилися внаслідок життєдіяльності орган...

Заплава, її генезис та будова

Заплава - це піднесена над меженним рівнем води в річці частина дна долини, що вкрита рослинністю та...

Гирлові форми рельєфу

Гирла річок при впадінні їх в океан, море чи озеро, мають різну будову у залежності від характеристи...

Морфологічні та генетичні типи річкових долин

Усе різноманіття річкових долин Землі можна типологізувати за формою долини (морфологією) та походже...

Поширення та будова вічної мерзлоти

Під терміном "вічна мерзлота" розуміють гірські породи та шари грунту, що в силу кліматичн...

Карст та умови його розвитку

Карстові форми рельєфу об'єднують низку нерівностей земної поверхні та підземних утворень, які форму...

Поверхневі форми рельєфу карстових областей. Зональні типи карсту

Поверхневі форми карсту є характерними для гірських областей, де залягання гірських порід порушене і...

Географічна наука