Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Кріогенні форми рельєфу

Кріогенні (або мерзлотні) форми рельєфу приурочені до ареалів поширення вічної мерзлоти, зрідка - на територіях із сезонно промерзаючими грунтами. Вода, що перебуває у грунтах та гірських породах у мерзлому стані, її сезонні та добові агрегатні зміни обумовлюють появу цілого ряду кріогенних процесів: соліфлюкція, пучення, утворення поліїв, морозобійне розтріскування, термокарст, кріогенне вивітрювання, морозобійне сортування тощо. Ці процеси завжди діють поряд, взаємодіючи при цьому з іншими екзогенними процесами. Кріогенні процеси по-різному проявляються у денудаційних, акумулятивних та відносно стабільних районах.

У гірських районах, де домінують денудаційні процеси, формуються останці вивітрювання (кигилляхи) - стовпоподібні скелі неправильної форми, та куруми - кам'яні розсипи щебнистого або глибового матеріалу. На схилах гір утворюються кам'яні тераси та кам'яні смуги. Якщо схили складені пухкими відкладами, ймовірний розвиток соліфлюкційних форм рельєфу, коли поверхневий шар грунту, відтаюючи, сповзає донизу.   

Для горизонтальних та субгоризонтальних поверхонь характерне утворення так званого структурного мікрорельєфу, що проявляється у розбитті території на полігональні співрозмірні одиниці - кам'яні багатокутники, мережі, кільця тощо від 10 сантиметрів до кількох метрів в діаметрі. Такі структури відбуваються завдяки сезонній зміні наступних процесів: восени відбувається різке промерзання поверхневого шару грунту та формування полігональних тріщин, вспучування грунту, взимку завдяки промерзанню уламковий матеріал виморожується і витискується на поверхню, де сортується; навесні цей матеріал скочується і сповзає у полігональні западини. Наступного року цикл повторюється. В результаті центри багатокутників чи комірок звільняються від уламкового матеріалу, а на їх межах цей матеріал накопичується і проникає углиб, відокремлюючи комірки одна від одної ще й у профілі діяльного шару. Якщо даний процес супроводжується інтенсивним морозобійним розтріскуванням, формуються грунтові жили та полігонально-блочний рельєф поверхні з плямами-медальйонами на блоках. У ареалах розвитку соліфлюкції полігональний рельєф поверхні деформується, його поверхневий малюнок витягується за напрямком схилу. На південній межі вічної мерзлоти виникає бугристо-западинний рельєф, коли блоки полігонів набувають куполоподібної форми.

Процеси термокарсту, тобто руйнування мерзлих порід під дією теплих вод, поширені на рівнинних, часто складених алювієм сингенетичних територіях і призводять до появи термокарстових западин, котловин та озер (аласів), що у поперечнику сягають кількох кілометрів, а глибина становить десятки сантиметрів.

На акумулятивних територіях відбувається розвиток льодяних полігональних жил, що у процесі свого розростання догори вижимають у сторони грунт, деформуючи залягання його шарів і формуючи валикові полігони. Звичайні розміри таких полігонів - 15-25 м, але інколи трапляються блоки до 500 - 1000 м. У місцях вторгення підземних вод у пухкі акумулятивні шари виникають гідролаколіти (булгунняхи, пінго) - пагорби висотою 2-8 м, діаметром 5-30 м. Іноді гідролаколіти мають сезонний характер, руйнуючись влітку і наростаючи взимку. Ріст таких утворень відбувається завдяки наростанню мерзлого льоду у приповерхневому шарі, що має результат у спучуванні грунту.

На річках мерзлотних ландшафтів часто виникають полії - масиви льоду у долині річки, що формуються внаслідок перемерзання русла і натікання прибуваючої води зверху на льодовий покрив. Іноді полії досягають значних розмірів (до кількох десятків км.кв.). Як наслідок, річкові долини інтенсивно розширюються. Розширенню гірських долин сприяють також термоабразійні процеси руйнування мерзлих порід під дією текучої води. схожі явища відбуваються і по береговій лінії морів та океанів. В умовах хвилювання води на березі формується ніша витаювання та термоабразійний кліф, берег руйнується і відступає.

Останні матеріали розділу "Геоморфологія"

Антропогенне рельфоутворення

Антропогенним називається рельєф, змінений або створений діяльністю людини. Антропогенні форми рельє...

Зоогенні форми рельєфу

Найбільш добре вивченими є біогенні форми, що утворюються на морських берегах і мілководдях, де вони...

Фітогенні форми рельєфу

З форм рельєфу, утворених рослинами, досить широко поширені фітогенні береги. В жаркому тепловому по...

Біогенне рельєфоутворення

Біогенний рельєф - це сукупність форм земної поверхні, що утворилися внаслідок життєдіяльності орган...

Заплава, її генезис та будова

Заплава - це піднесена над меженним рівнем води в річці частина дна долини, що вкрита рослинністю та...

Гирлові форми рельєфу

Гирла річок при впадінні їх в океан, море чи озеро, мають різну будову у залежності від характеристи...

Морфологічні та генетичні типи річкових долин

Усе різноманіття річкових долин Землі можна типологізувати за формою долини (морфологією) та походже...

Поширення та будова вічної мерзлоти

Під терміном "вічна мерзлота" розуміють гірські породи та шари грунту, що в силу кліматичн...

Карст та умови його розвитку

Карстові форми рельєфу об'єднують низку нерівностей земної поверхні та підземних утворень, які форму...

Поверхневі форми рельєфу карстових областей. Зональні типи карсту

Поверхневі форми карсту є характерними для гірських областей, де залягання гірських порід порушене і...

Географічна наука