Робота тимчасових водотоків. Форми рельєфу, утворені тимчасовими водотоками

Як і будь-які водотоки, тимчасові водотоки здійснюють роботу із розмивання гірських порід, перенесення їх частинок із вищих гіпсометричних рівнів на нижчі та перевідкладення цих частинок. Відповідні форми рельєфу мають ряд особливостей, обумовлених тимчасовістю дії водного потоку та чергуванням активних і пасивних періодів рельєфоутворення. Генетичний ряд форм рельєфу, приурочених до тимчасових водотоків, включає: ерозійні борозни, промоїни, яри, балки та балково-яружні системи.

Ерозійні борозни виникають на делювіальних схилах (тобто схилах, вкритих шарами порід площинного змиву - делювієм). Глибина коливається від кількох сантиметрів до півметра. Стінки борізд дуже круті, форма поперечного профілю V-подібна. Борозни звичайно утворюють розгалужені системи, а щільність їх розташування та розвинутість (глибина) зростає вниз по схилу.

На схилах із розрідженою рослиністю, зокрема зораних, борозни з часом перетворюються в ерозійні промоїни. Для їх утворення необхідна достатня пухкість породи та наявність значного водотоку. Глибини їх досягають вже кількох метрів, ширина - 2,0-2,5 м. Стінки промоїн круті, поперечний профіль найчастіше V-подібний. Промоїни переносять набагато більшу кількість води, ніж борозни, тому розташовуються по схилу не так щільно одна від одної (відстані становлять десятки метрів).

У випадку значного водного потоку (що буває при наявності достатнього водозбірного басейну) промоїни поглиблюються, розростаються вшир і перетворюються в яри. Вони також мають круті схили та V-подібний профіль, але набагато більшу глибину (5-20 м) і ширину (понад 50 м між брівками схилів),часто - пласке днище, повздовжній профіль якого відрізняється від профілю схилу, що нехарактерно для борозн та промоїн. Яр здатен активно рости уздовж (до кількох кілометрів) за рахунок регресивної (задкуючої) ерозії, при цьому його вершина просувається все вище і вище по схилу і може навіть вийти за його межі.

Внутрішня будова яру змінюється від вершини донизу. У самій вершині знаходиться водобійна ніша (яма), де і відбувається процес задкуючої ерозії, руйнування схилу та наростання довжини яру. Водобійна ніша має практично вертикальні схили і оточена западиною округлої чи лопатевидної форми. Вище від вершини яру іноді помітні повздовжні пониження рельєфу без виразної бровки схилу - так звані потяжини, які відіграють свою роль при формуванні яру, направляючи до нього водні потоки. Вниз по схилу швидкість водного потоку в ярі зменшується, днище розширюється, з'являється яружний алювій, стінки яру відступають, пологішають, заростають рослинністю.  

З часом яри ще більше виположуються у своїй нижній частині і перетворюються в балку - широке пониження рельєфу з пологими, вкритими рослинністю схилами та пологим профілем днища. Швидкість ерозії зменшується. У випадку зниження базиса ерозії у днище балки може знову почати врізатися яр. Такі яри називаються донними, вкладенними або вторинними, на відміну від берегових (первинних) ярів. Якщо у ході розвитку яр або балка перетинають водоносні шари гірських порід, тимчасовий водоток перетворюється у постійний, і дана форма рельєфу починає розвиватися як річкова долина.

Слід зазначити, що у процесі розвитку одна із перерахованих форм рельєфу не обов'язково розвивається з іншої: не всяка ерозійна борозна перетворюється на яр чи балку, і не всяка балка є наслідком розвитку яру.  

Як зазначалось, на днищі ярів та балок формується алювій, однак в силу періодичності водотоку він характеризується незначним ступенем сортованості, часто містить погано окатаний матеріал, захоплений водотоком у верхів'ях яру. Однак грубість (розміри) алювіального матеріалу певною мірою зростає донизу. Винесений матеріал відкладається у гирлі яру чи балки, формуючи конус виносу, складений пролювієм. У випадку злиття конусів виносу кількох суміжних ярів у долині річки, утворюються обширні пролювіальні рівнини та псевдотераси. Бувають також випадки, коли матеріал конуса виносу яру повністю захоплюється річкою і уноситься вниз по течії.