Бразилія — найбільша за економічним потенціалом країна Південної Америки та восьме за значенням господарство всього світу. Втім, економіка цієї країни має хронічні проблеми. Серед найголовніших слід назвати високі темпи інфляції, значну зовнішню заборгованість, глибоку майнову поляризацію суспільства.
Ці та інші проблеми стримують економічний розвиток країни, загострюють соціальні проблеми, недостатню інфраструктуру, значну концентрацію прибутку, недостатню якість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти і урядову бюрократію.
Економіка Бразилії має значні міжрегіональні відмінності. Найбільш розвинені підприємства сконцентровані на Півдні і на Південному сході. Характерна територіальна концентрація промисловості: лише штат Сан-Паулу (близько 3% площі Бразилії) виробляє понад 60% усієї продукції країни. Північний схід — найбідніший регіон Бразилії, але зараз він починає залучати нові інвестиції.
Після десятиліть значної інфляції і кількох спроб взяти її під контроль, в липні 1994, під час президентства Ітамара Франку, уряд Бразилії розпочав програму економічної стабілізації, План-реал, названий на честь введеної нової валюти, реалу. Темпи інфляції, які досягли рівня приблизно 5000 % на рік в 1993 році, швидко впали, досягши рівня в 2,5 % в 1998 році. Ухвалення Закону про фінансову відповідальність у 2000 році поліпшило фінансову дисципліну місцевих і федеральних адміністрацій, частково за рахунок інвестицій в інфраструктуру і удосконалення соціальних послуг.
Протягом президенства Фернанду Енріке Кардозу (1995—2002) уряд доклав значних зусиль для перероблення переважно державної економіки на переважно ринкову. Конгрес схвалив кілька законів, що в більшій мірі відкрили економіку для участі приватного сектора і збільшили її привабливість для іноземних інвесторів. В кінці 2003 програма приватизації, яка включала продаж сталеливарних та енергетичних підприємств і компаній телезв'язку, дала прибуток на більш ніж 90 млрд. дол. США.
У січні 1999 бразильський Центральний банк оголосив, що реал більше не буде прив'язаний до долару США, що призвело до деякої девальвації бразильської валюти. Ріст економіки склав 4,4 % в 2000 році та 1,3 % в 2001. У 2002 році чутки, що кандидат у президенти Луїз Інасіу Лула да Сілва, у випадку перемоги, проголосить дефолт щодо державного боргу, призвели до уповільнення зросту економіки. Проте, будучи обраним, Лула продовжив економічну політику свого попередника.
Він здійснював суворий підхід до економіки, зумів стримати інфляцію, знаходячи гроші не тільки для виплат за бразильськими борговими зобов'язаннями, а навіть і для дострокової сплати боргу перед МВФ. В результаті у рік обрання Лули (2003) ВВП зріс на 0,5 %, але вже в 2004 — на 5,2 %, та в 2005 — на 2,3 %, хоча слід врахувати, що цьому допоміг також зріст світової економіки у цей період.
На даний момент сільське господарство Бразилії забезпечує 6,1% ВВП, промисловість - 26,4%, сфера послуг - 67,5%.
Завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, також як і великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, будучи основною економікою у Меркосур. Зараз країна розширює свою присутність на світових ринках.
Бразилія має найрозвиненіший промисловий сектор в Латинській Америці, який складає третину її ВВП, і виробляє дуже різноманітну продукцію, від автомобілів, сталі та нафтопродуктів до комп'ютерів, літаків і споживчих товарів. Після підвищення економічної стабільності, забезпеченою Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують в нове обладнання і технології, велика частка яких закупається у північно-американських підприємств. Бразилія також має розвинений і різноманітний сектор послуг. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значній консолідації.
Бразильські міста значно відрізняються одне від одного за ступенем простоти ведення бізнесу. В Бразилії досить легко реєструвати майно та підприємства, але загалом, незважаючи на ідентичні правила по всій Бразилії, передача майна займає багато часу.