Після мексиканської революції (1910-1917) в Мексиці була реалізована земельна реформа на основі статті 27 Конституції, яка включала передачу або вільний розподіл землі між селянам відповідно до концепції селянської громади. Цю програму було розширено під час правління Ласаро Карденаса в 1930-х роках і продовжено до 1960-х років. Ця корпоративна земельна реформа, яка гарантувала фермерам засоби для існування, також викликала фрагментацію землі й відсутність інвестиційного капіталу, так як общинні землі не можуть бути використані в якості застави.
Для підвищення продуктивності сільського господарства та рівня життя, до зазначеної статті Конституції у 1992 році були внесені поправки, що дозволяли передачу права власності на общинні землі до селян, які на них працюють. Завдяки можливості орендувати або продати землю відкрилися можливості створення великих господарств, які могли б скористатися перевагами економії за рахунок масштабу. Сьогодні високо-механізовані ферми зосмереджені в північно-західних штатах (особливо в Сіналоа, який вважається житницею Мексики). Проте приватизація селянських громад були проведена дуже повільно у штатах Центральної та Південної Мексики, які потребують значної фінансової допомоги на придбання техніки.
До початку 1990-х уряд заохочував виробництво основних зернових культур, в основному кукурудзи і квасолі, встановивши фіксовані ціни і контролюючи імпорт через Національну компанія Народного забезпечення (Conasupo). З лібералізацією торгівлі діяльність Conasupo було припинено, у той час як було реалізовано два нові механізми: Procampo і Польовий Альянс. Польовий Альянс - це система перерозподілу доходів для фермерів і стимулів для механізації і монтажу сучасних систем зрошення. Procampo передбачає субсидування фермерів у залежності від кількості посівних гектарів, якому підлягають близько 3,5 млн. фермерів, тобто 64% усіх фермерів країни. Грант був істотно збільшеним адміністрацією Фокса, в основному заради допомоги виробникам білої кукурудзи і скорочення імпорту зі Сполучених Штатів.
Ця програма була відносно успішною, оскільки вже в 2004 році тільки 15% імпорту маїсу належали білій кукурудзі (яка використовується для споживання людиною і найбільш широко виробляється в Мексиці), а решта - жовтій кукурудзі (яка використовується для відгодівлі худоби і майже не виробляється в Мексиці).
Відсоток сільського господарства у складі ВВП постійно знижується і відіграє все меншу роль в економіці. У 2009 році на сільське господарство припадало лише 4% від ВВП, а ще в 1980 році цей показник складав 7%, у 1970 році - 25%. Проте сільське господарство, як і раніше, використовує великий відсоток робочої сили: 13,7% у 2005 році, причому більшість з цих людей займаються сільськогосподарським виробництвом для забезпечення власного існування, в той час як у промислово розвинених країнах частка робочої сили в сільському господарстві становить 2-5%, а праця є високомеханізованою.
Хоча кукурудза (маїс) - головний продукт в раціоні мексиканців, у її виробництві Мексика не має помітних порівняльних переваг; такими є садівництво та виробництво тропічних фруктів і овочів. У ході переговорів в рамках НАФТА очікується, що за рахунок лібералізації та механізації сільського господарства, дві третини виробництва кукурудзи будуть природним чином переведені у овочівництво та виробництво фруктів, овочів, горіхів, кави і цукрового очерету, чи до промислового сектора.
Однак, у той час як рівень садівництва значно виріс після вступу до НАФТА, надлишок працівників у сфері кукурудзяного виробництва (біля 600 тис.осіб) досі залишається. Навіть виробництво кукурудзи залишається постійним і не зменшується, ймовірно, в результаті збільшення субсидій для фермерів. Сьогодні, Мексика, як і раніше є четвертим найбільшим виробником зерна кукурудзи у світі.
До найважливіших сільськогосподарських культур, крім кукурудзи, відносяться пшениця, рис, ячмінь, маїс і сорго. До інших важливих експортних культур - фрукти і овочі, особливо помідори, апельсини, манго й банани, кава. Розведення великої рогатої худоби у Мексиці зосереджене в північно-центральному регіоні, який експортує велику кількість рогатої худоби у США. Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів здебільшого надходять з приморського району Мексиканської затоки, де розводять велику зебу. Велике значення в тваринництві країни мають також коні, мули, осли, вівці, кози й свині. Обсяги випуску продукції тваринництва відповідають внутрішнім потребам країни в яловичині, свинині, свіжому молоці, м'ясі птахів і яйцях, але сухе молоко імпортується.
Виробництво найважливіших сільськогосподарських культур і продуктів в Мексиці та відповідне місце у світі:
кукурудза - 20 млн.тон, 4 місце
авокадо - 1,04 млн.тон, 1 місце
цибуля - 1,14 млн.тон, 1 місце
лимони - 1,84 млн. тон, 1 місце
насіння сафлору - 212 тис.тон, 1 місце
яловичина - 80 тис.тон, 2 місце
сушені фрукти - 95 тис.тон, 2 місце
перець - 1,9 млн.тон, 2 місце
нелущена квасоля - 93 тис.тон, 3 місце
апельсини - 3,9 млн.тон, 3 місце
аніс та фенхель - 32,5 млн.тон, 3 місце
м'ясо птиці - 2,2 млн.тон, 3 місце
манго - 1,5 млн.тон, 4 місце
спаржа - 67 тис.тон, 4 місце