Загальна характеристика господарства Мексики

Мексика входить у трійку найбільш розвинених латиноамериканських країн разом з Бразилією та Аргентиною, далеко випереджаючи інших. Визначальними чинниками розвитку Мексики є близькість до США, звідки йде основний приплив інвестицій, та різноманіття природних ресурсів.

Мексика разом з Канадою і США утворює північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА). Мексика – індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, тютюнова, хімічна, сталеплавильна, нафтова, гірнича, текстильна та легка промисловість, моторобудівна, туризм. Паливно-енергетичний баланс М. характеризується переважанням нафти і газу.

З 2002 по 2005 рік мексиканський ВВП на душу населення в номінальному виразі був найвищим у Латинській Америці. На 2006 рік номінальний ВВП на душу населення був другим у Латинській Америці після Чилі. За даними Світового банку, мексиканський валовий національний дохід, виміряний за ринковими обмінними курсами у 2005 році, був найбільшим в Латинській Америці.

Після уповільнення господарського розвитку в 2001 році, країна відновила приріст ВВП: 4,2%, 3,0; і 4,8% в 2004, 2005 і 2006 роках відповідно.

Мексиканська валюта - песо,  поділяється на 100 центів. Обмінний курс залишається стабільним з 1998 року, в діапазоні між 9,20 і 11,50 песо за 1 долар США. Міжбанківські відсоткові ставки в лютому 2007 року були близько 7%. Темпи інфляції перебувають також на історично низькому рівні: у 2006 році інфляція склала 4,05%; рівень безробіття становить біля 5%, дуже низький у порівнянні з іншими країнами ОЕСР. Однак, неповна зайнятість становить 25%.

Грошові перекази, що надсилають мексиканці, що працюють за кордоном (переважно у Сполучених Штатах), до своїх сімей в Мексиці, є істотним і зростаючим джерелом мексиканської економіки. Їх обсяг оцінюється в 18000 млн. доларів США у 2005 році. Це третя країна за обсягом зарубіжних грошових переказів, після Індії і Китаю. У 2004 році грошові перекази стали другим найбільшим джерелом зовнішніх доходів після експорту нафти, що еквівалентно сумі, що надійшли у якості прямих іноземних інвестицій, і вищі за доходи від туризму, на які припадає 2,5% від ВВП.

Регіональна нерівність та диспропорції у розподілі національних багатств залишається серйозною проблемою в Мексиці. Хоча у всіх штатах ІРЛП вище, ніж 0,70 Північні, Центральні і Південно-Східні штати мають більш високий рівень розвитку: Халіско, Коліма, Коауїла, Нуево- Леон, Нижня Каліфорнія і Федеральний округ за рівнем ІРЛП схожі на європейські країни, у той час як Оахака і Чіапас на у Бурунді та Кенію. В більшості штатів з високим розвитком (ІЛРП більше 0,80) розташовані у північному регіоні. До них приєднуються Халіско, Агуаскальєнтес, Мехіко, Керетаро та східні штати Кінтана-Роо і Кампече.

Менш розвинені штати (із середнім рівнем розвитку, ІЛРП більше, ніж 0,70), розташовані вздовж узбережжя Тихого океану, за винятком Веракрус, який розташований в Мексиканській затоці. На загальнонаціональному рівні нерівність між розвитком територій разюча: Колонія-дель-Валье та Поланко в Мехіко мають ІЛР такий самий, як Німеччина, а Метлатонос в штаті Герреро має ІРЛП аналогічний до Бурунді.

З точки зору секторального участі штатів у економіці (у відсотках від ВРП), найбільший внесок в сільське господарство роблять Халіско (9,7%), Сіналоа (7,7%) і Веракрус (7,6%) найбільший внесок у промислове виробництво здійснюють федеральний округ (15,8%), Мексика (11,8%), Халіско (8,1%) і Нуево-Леон (7,9%), а в секторі послуг попереду також були федеральний округ (25,3%), Мексика (8,9%), Нуево-Леон (7,5%) і Халіско (6,9%). Мексика займає одне з перших місць у світі за надконцентрацією виробництва: велика частина підприємств (2/3) обробної промисловості розміщена в столичному окрузі.

Це пояснюється добре розвиненою інфраструктурою, наявністю великого ринку робочої сили. Тут розташовані заводи сільськогосподарського машинобудування, автоскладальні заводи, підприємства електронної промисловості, металургії. З 1980-их років економіка поступово децентралізується. Так, щорічні темпи зростання ВВП у Федеральному окрузі з 2003 по 2004 рік були найменшими серед усіх штатів - 0,23%, при цьому різке скорочення спостерігалось в сільському господарстві та промисловості.

Однак, як і раніше Федеральний округ створює 21,8% ВВП. Штати з вищими за середні темпами зростання ВВП - Кінтана-Роо (9,04%), Нижня Каліфорнія (8,89%) і Сан-Луїс-Потосі (8,18%). У 2000 році штатами з найбільш високим ВВП на душу населення були: Федеральному окрузі (17696 дол.США), Кампече (13153 дол.США) і Халіско (13033 дол.США), штати з найнижчими рівнями ВВП на душу населення були Чьяпас (3302 дол.США), Оахака (3489 дол.США) і Герреро (4112 дол.США).