Вплив органічної речовини на родючість грунтів

Органічна речовина грунту в значній мірі визначає її родючість, оскільки в її складі містяться всі необхідні елементи живлення рослин в найбільш зручних поєднаннях. При розкладанні органічна речовина служить джерелом зольного живлення рослин, особливо азотного. У присутності органічної речовини утворюється грунтова структура, яка забезпечує найкращий водний, повітряний і тепловий режими грунтів. При взаємодії перегнійних кислот з мінеральною частиною грунту звільняється значна кількість елементів живлення. Гумусові кислоти беруть участь у біологічному вивітрюванні, у формуванні грунтового профілю та структури, довго зберігають елементи живлення, стимулюють ріст коренів і сприяють розвитку мікроорганізмів, збільшуючи інтенсивність біологічного кругообігу речовин.

Рослини, що потребують достатньої кількості вологи та елементів живлення, краще ростуть на грунтах з великим вмістом гумусових речовин, багатих різними видами мікроорганізмів. Тому регулювання вмісту органічної речовини в грунтах - найважливіша умова підвищення грунтової родючості та врожаю рослин. Прийоми регулювання процесів накопичення і розкладання органічних речовин пов'язані з господарським впливом людини на грунти. Внаслідок оранки та розпушування грунту поліпшується аерація, розвиваються аеробні типи розкладання органічних речовин, виділяються гумінові кислоти, що сприяють утворенню грунтової структури, і одночасно звільняється значна кількість елементів живлення. Ті ж процеси протікають при осушенні боліт.

Процеси розкладання можна підсилити внесенням азотних, фосфорних, калійних та бактеріальних добрив. Однак частіше необхідно зберегти і навіть збільшити кількість перегною в грунті. Цьому сприяє вапнування кислих грунтів, заорювання 10-20 т/га гною або 20-40 т/га торфу низинних боліт, внесення бактерій. Широке поширення отримали такі меліоративні заходи, як зрошення, снігозатримання і боротьба з водною та вітровою ерозією грунтів. У лісовому господарстві вміст органічної речовини в грунтах регулюють підбором деревних порід. Зазвичай під листяними і змішаними насадженнями гумусу більше, ніж під ялиновими і смерековими, така сама ситуація спостерігається при порівнянні світлолюбних порід з тіньовитривалими.