Колір грунту - найважливіша морфологічна ознака. Нерідко назва грунту дається за кольором верхніх горизонтів: підзоли, сірі лісові, чорноземи, буроземи тощо. За кольором грунту в першу чергу виділяють генетичні горизонти, так як багато реакцій і процесів, що протікають в них, пов'язані зі зміною кольору сполук, які утворюються і переміщуються. Винос заліза, наприклад, супроводжується появою білястого забарвлення горизонту, а вмивання органічних сполук - зафарбовуванням горизонту в сірий або бурий колір. Сполука двовалентного заліза з фосфором (вівіаніт) нерідко надає грунтам блакитнуватого або сизуватого забарвлення, а накопичення карбонатів кальцію надає біляво-палевого відтінку бурим до цього горизонтам. Сполуки заліза забарвлюють горизонти в різні жовтуваті, червонуваті тони й відтінки.
Колір грунту та інтенсивність забарвлення дуже різноманітні. Забарвленість горизонту може бути рівномірною, однорідною або неоднорідною, плямистої, строкатою, язикуватою, глянцюватою тощо, що пов'язано як з неоднаковою інтенсивністю процесів грунтоутворення, так і неоднорідністю розподілу речовини у грунтових горизонтах.
З усього різноманіття виділяють три групи сполук, що визначають колір грунту: а) органічні і перегнійні речовини, які можуть надати горизонтів чорний колір, б) різні оксиди заліза, що фарбують грунт в червоний колір; в) сполуки кальцію, силіцію (кремнезему), а також каолін, що надають грунту білий колір. На основі цих трьох груп сполук С. А. Захаров побудував стандартний трикутник кольору грунту. За поєднанням та інтенсивністю забарвлення у трикутнику С. А. Захарова можна виділити 4 колірних ряди грунтів: перший, в якому змішані чорний і білий кольори, називають сірим, в нього входять чорний, темно-сірий, білястий і білий кольори; другий, де змішані чорний і жовтий кольори, називають бурим, в нього входять чорний, темно-бурий, бурий, світло-бурий і жовтий кольори; третій, в якому змішані чорний і червоний кольори, називають каштановим, до нього входять чорний, темно-каштановий, каштановий, світло-каштановий, коричневий і червоний кольори; четвертий, де змішані червоний і білий кольори, називають жовтим, в нього входять червоний, оранжевий, жовтий, світло-жовтий і білий кольори. Крім того, виділяють палевий колір як суміш світло-бурого і білого.
При описі горизонтів в першу чергу використовують перераховані кольору грунтів. Однак дуже часто одним словом колір охарактеризувати не вдається, і тоді використовують поєднання з двох слів, причому на перше місце ставлять відтінок, а на друге - основний колір, наприклад червоно-бурий, темно-сірий. При описі зустрічаються і оригінальні кольори горизонтів, наприклад блакитні, сизі, зеленуваті (в глейових горизонтах).
Колір грунту, особливо при польовому описі, може змінюватися в залежності від освітленості стінки розрізу, години доби, вологості. Наприклад, колір вологого грунту темніший, ніж сухого. Для відображення основного кольору сухого грунту в бланку грунтового опису роблять замальовку вологого грунту, а деталі підмальовують кольоровими олівцями.
Під родючістю розуміють здатність грунтів задовольняти потребу рослин у воді і поживних речовинах. В...
Механічним складом називають співвідношення часток різного розміру, виражене у відсотках від маси гр...
Включення - це тіла, що механічно втягнуті в товщу грунту, які не беруть участь в активних грунтоутв...
Колір грунту - найважливіша морфологічна ознака. Нерідко назва грунту дається за кольором верхніх го...
Кожному з грунтових горизонтів дається буквенне позначення. Найбільш широко застосовується система б...
Морфологія грунтів - це вчення про зовнішні ознаки грунтів, що визначаються найчастіше за допомогою ...
Водний баланс - це сукупність всіх видів надходження вологи в грунт і її витрачання з певного шару з...
Джерелом тепла в грунті є тепло променистої енергії Сонця. Середня кількість тепла, що надходить на ...