Населення Великої Британії: система розселення, урбанізація, міграції, трудові ресурси

Основна частина населення Великобританії сконцентрована на південному сході країни, де розташований центр системи розселення - Лондон. Навколо Лондона сформувалась група міст-супутників: Слау, Уотфорд, Епсом, Уокінг, Чатем тощо. Окрім Лондона, решта великих міст більш-менш рівномірно роззосереджені по території (Оксфорд, Кембридж, Лутон, Редінг, Норідж), частина з них розміщується вздовж берегів Північного моря та Ла-Манша (Брістоль, Плімут, Пул, Борнмут, Саутгемптон, Брайтон, Саутенд-он-Сі, Іпсвіч).

Далі на північ, у Мідленді, на невеликій відстані одна від одної розміщені потужні агломерації (конурбації) Манчестера, Лідса, Шеффілда, Ліверпуля, Бірмінгема. Разом із системою розселення Великого Лондона ці агломерації є крайньою північною частиною так званого "Європейського банана" - густозаселеного урбанізованого пояса, який складає кістяк системи розселення Європи. На півночі Англії розселенським центром є агломерація Ньюкасл-апон-Тайн - Саут-Шилдс - Сандерленд. Розселенською віссю Шотландії виступає Шотландська низовина з містами Глазго та Едінбург. Система розселення Уельсу інтегрована з системою розселення Англії: південь із містами Кардіффом, Суонсі та Ньюпортом тяжіє до Брістоля та Великого Лондона, північ - до Мідленда. Центром Північної Ірландії є її столиця - Белфаст.

Урбанізація

Великобританія – одна з найбільш високо урбанізованих країн світу. В містах проживає близько 90 % населення, з них майже половина – у великих агломераціях, а 1/8 – у столиці з околицями (Великому Лондоні). Найбільш урбанізованою є південно-східна і центральна частини країни - між містами Лондон, Бірмінгем, Ліверпуль, Манчестер і Лідс. Поза цими агломераціями знаходяться ще три великі центри розселення: Ньюкасл, Глазго і Белфаст.

Найбільшими конурбаціями є: Великий Лондон – 8,5 млн.осіб, Західний Мідленд – 2,3 млн.осіб, Великий Манчестер – 2,2 млн.осіб, Західний Йоркшир – 1,5 млн. осіб.

Найбільшими містами Великобританії у їх адміністративних межах є: Лондон (7,2 млн.осіб), Бірмінгем (970 тис.осіб), Глазго (630 тис.осіб), Ліверпуль (469 тис.осіб), Лідс (443 тис.осіб), Шеффілд (440 тис.осіб), Едінбург (430 тис.осіб), Брістоль (420 тис.осіб), Манчестер (394 тис.осіб), Лейчестер (331 тис.осіб), Ковентрі (303 тис.осіб), Кінгстон-апон-Халл (301 тис.осіб), Бредфорд (293 тис.осіб), Кардіфф (292 тис.осіб), Белфаст (276 тис.осіб), Сток-он-Трент (259 тис.осіб), Вулвергемптон (251 тис.осіб), Ноттінгем (250 тис.осіб), Плімут (243 тис.осіб), Саутгемптон (234 тис.осіб).

Міграційні процеси

Частка іммігрантів у Великобританії є меншою, ніж у деяких інших європейських країнах, але імміграційні процеси все ж існують і призводять до зростання кількості населення країни (майже половина приросту населення за 1991 - 2001 роки зумовлена міграційним фактором).

Кожен шостий іммігрант прибув до Великобританії із країн Східної Європи - нових членів ЄС (головно з Польщі - кожен третій). Понад 60% іммігрантів прибули із країн Південної та Південно-Східної Азії (переважно з Індії, Філіппін, Пакистану). Зростають міграційні потоки із Румунії та Болгарії. Загалом з 1991 по 2006 рік прибуло 2,3 млн.осіб, з яких 84% не були європейцями. Прогнозується, що завдяки імміграції до 2031 року населення Сполученого Королівства зросте на 7 млн.осіб. У 2006 році 21,9% новонароджених у Англії та Уельсі належали до сімей іммігрантів.

Щонайменше 5,5 млн.осіб, народжених в Британії, проживають за кордоном. До першої четвірки найбільш популярних країн серед емігрантів увійшли Австралія, Іспанія, США та Канада.
Для внутрішніх міграцій характерний рух населення до міст із розвинутим промисловим та сервісним секторами. Проте, зважаючи на ранню індустріалізацію країни та слабку диференціацію рівня життя між сільською та міською місцевістю, на даний час цей процес є слабко вираженим, а у деяких депресивних старопромислових регіонах спостерігається зворотній відтік населення. Донором внутрішніх мігрантів досі залишається Північна Ірландія.

Трудові ресурси

До потенційних трудових ресурсів належать понад 50% населення (31 млн.осіб), економічно активне населення складає 45%, тобто 29 млн.осіб. Понад 7% від економічно активного населення є безробітними, що ускладнює соціальну ситуацію в країні. Найманою працею охоплено 93% працюючих. Галузева структура зайнятості є типовою для економічно розвинутої країни: 80% зайняті у сфері послуг, 18% у промисловості і лише 1,4% - у сільському господарстві. Що ж до соціальної структури, то найманою працею охоплено 93 % працюючих, з-поміж яких дрібні підприємці становлять близько 17%. Майже 14% населення знаходяться за межею бідності.