ПРП Великої Британії: тектоніка, рельєф, геологічна будова, корисні копалини

Тектонічно сучасна територія Великої Британії належить до молодої Західно-Європейської платформи, і сформована як композит епікаледонських та епігерцинських ділянок орогенезу. Каледоніди займають північ (де вони підняті новітніми тектонічними рухами) та центр острова Велика Британія і всю Північну Ірландію. Тепер їм відповідають брилові гори (Грампіанські, Камберлендські, Кембрійські, Пеннінські, Шотландське нагір'я). Півострів Корнуолл є районом виходу герцинської складчатості на денну поверхню. На південному сході епігерцинський фундамент занурюється під осадовий чохол. Сучасні тектонічні рухи направлені вверх на півночі країни та вниз на півдні, що є проявом ізостазії земної кори у післяльодовикову епоху. Такі тенденції являють собою загрозу для господарства і безпеки населення південно-східної Англії, зокрема Лондона.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини.

На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона. В цілому гірські райони займають близько половини площі країни і мають досить складну геологічну будову.

Рельєф центральної і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний, переважно низовинний (рівнини Мідленд, Лондонський басейн, Хемпширська, Північно-Східна), із кам'яними грядами - куестами (Котсволд-Хілл, Мендіп-Хілл, Чілтерн-Хілл, Лінкольн) та вапняковими пагорбами (Норт-Даунс, Саут-Даунс). Середні висоти становлять 50 - 100 м над рівнем моря, тут же розташована найнижча точка країни - Фенланд (-4 м). Загальний похил території спрямований з північного заходу на схід та південний схід. На крайньому півдні розташовані Дартмурська височина висотою до 610 м.

Територію Уельсу займають височини та низьковисотні Кембрійські гори з найвищою вершиною 1085 м (масив Сноудон). Гори мають пласкі вершини у формі окремих плато та пологі, вкриті рослинністю схили. Західне узбережжя Англії розчленоване широкими затоками (Ліверпульською, Брістольською, Кардіган), східне - затокою Уош та естуарієм Темзи. Північна Англія розділена на дві частини Пеннінськими горами меридіонального простягання із найвищими точками понад 800 м (г. Кросс-Фелл, 893 м). На захід від них виступає масив Камберлендських гір (г. Скафелл-Пайк, 978 м), основу яких становлять давні породи вулканічного походження, на схід трапляються локальні підняття (Клівленд-Хіллс, Йоркшир-Волдс).

На межі Англії та Шотландії Пеннінські гори замикає Південношотландська височина (800-900 м), на північ від якої розташована Шотландська низовина. Північ Шотландії являє собою найбільш орографічно-підняту частину Великої Британії: тут знаходяться Грампіанські гори з найвищою точкою Великобританії - гора Бен-Невіс (1343 м) та Північно-Шотландське нагір'я (понад 1200 м).

Грампіанські гори відокремлені від решти Північно-Шотландського нагір'я депресією Глен-Мор. Для Шотландії характерна надзвичайна розчленованість берегової лінії та безліч островів. Територія Північної Ірландії носить рівнинний характер, на поверхні якої виділяються окремі височини (Морн, Сперрін, Антрім із г. Тростан - 534 м). Гебрідські острови мають висоти до 700 м, Оркнейські та Шетландські - до 500 м.

Геологічна будова

На півночі островів Велика Британія та Ірландія в межах області каледонської складчатості на поверхню виходять кристалічні породи архею та протерозою із гранітними та базальтовими інтрузіями. Кристалічні комплекси у зниженнях поверхні перекриті фрагментарними кембрійськими та девонськими відкладами. Прикладом базальтових відслонень може слугувати "Шлях Велетнів" у Північній Ірландії. Далі на південь кристалічний фундамент занурюється, виходячи на поверхню лише в районі Кембрійських гір та острова Мен.

Відклади фанерозою послідовно змінюються із північного заходу на південний схід від ордовику, силуру та девону у Шотландії, Уельсі та Корнуоллі через відклади карбону, пермі, тріасу, у Мідленді до крейдових і палеогенових на крайньому південному сході. Тут розповсюджені крейда, вапняк, глини та пісковики. У карбонових відкладах Мідленду утворились багаті поклади кам'яного вугілля, у відкладах пермі - соляні куполи. Відклади неогену зосереджені на крайньому сході Англії.

Корисні копалини

В ході складної геологічної історії островів в їх надрах сформувались різноманітні корисні копалини. Там знайдено майже всі відомі мінерали, крім діамантів. Надра Великобританії багаті на кам'яне вугілля (в Пеннінах та передгір’ях південного Уельсу, промислові запаси якого становлять 45 млрд тон), каолін, флюорит, є родовища залізних руд (до 60 % залізної руди зосереджено в Східному Мідленді, всього запаси становлять 4 млрд. тон), свинцево-цинкових та олов'яних руд (Корнуолл), кам'яної і калійної солей (в Чеширі та Даремі), целестину, вогнетривких глин, нерудних будматеріалів, горючих сланців і невеликих родовища руд міді, свинцю, цинку, бариту і вітериту. На шельфі Північного моря видобувають нафту і природний газ (запаси нафти близько 1,8 млрд тонн і газу близько 71,1 млрд м³).