Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Географічний калейдоскоп

Скотт Роберт Фолкон

Роберт Фолкон Скотт (1868-1912) — англійський дослідник Антарктиди. Роберт Скотт народився 6 червня 1868 р. у садибі біля м. Сток-Дамрел (Англія). Крім нього в сім'ї Джона та Ганни Скоттів були три доньки та один син. Почав кар'єру моряка в 13 років, згодом дослужився до чину лейтенанта флоту, працював як інженер на військових кораблях.

Полярні дослідження зацікавили Скотта вже в зрілому віці передусім як шанс для швидкого просування службовими щаблями. У 1908 р. Скотт одружився з Кетлін Брюс, яка народила йому сина Пітера.

 

У 1901 р. завдяки протекції Клементса Маркгема, голови Британського королівського географічного товариства, Скотта призначили керівником антарктичної експедиції на кораблі "Діскавері".

Серед членів екіпажу був зокрема Ернест Шеклтон, який згодом став одним із найвідоміших британських полярних дослідників. Метою виправи було дослідити території на південь від моря Росса. Експедиція відкрила Землю Короля Едварда VII, названу так на честь англійського монарха, та Полярне плато. Крім того, учасникам вдалося зібрати непересічний науковий матеріал про море Росса. 31 грудня 1902 р. Скотт і лікар експедиції Едвард Вілсон досягли 82°17? пд. ш., встановивши новий рекорд. Другий антарктичний похід Скотта почався 1910 р., невдовзі після того, як американці Пірі та Кук оголосили про підкорення Північного полюса.

Корабель "Терра Нова" прибув до берегів Антарктиди приблизно одночасно з "Фрамом" Р. Амундсена, який вважався суперником Скотта в змаганні за відкриття полюса. Незважаючи на передусім наукове призначення англійської експедиції, поведінка Скотта доводила, що норвежці були для нього конкурентами (зокрема, у його щоденнику є постійні згадки про необхідність вирушити якомога швидше і знайти коротший шлях). Скотт отаборився на острові Росса в протоці Мак-Мердо і перезимував там, готуючись до походу, проводячи наукові дослідження та закладаючи продуктові склади на шляху до полюса (за маршрутом, прокладеним у 1909 р. Шеклтоном). На відміну від Амундсена, він вирішив майже відмовитись від використання тяглових собак для перевезення вантажу: першу частину шляху мали подолати ісландські поні та дизельні трактори, а на фінальній стадії люди мали самі впрягтися в сани з харчами та обладнанням і дотягти їх до полюса.У похід пішло 9 людей, в т. ч. полтавчанин Антон Омельченко. Після 85° пд. ш. шлях продовжили п'ятеро: сам Скотт, Генрі Боверс, Едвард Вілсон, Едґар Еванс та Лоуренс Отс. Рішення Скотта узяти не трьох (як передбачалось), а чотирьох напарників згодом не раз критикували, адже продуктові пайки були розраховані на меншу кількість осіб, тому учасники експедиції не раз потерпали від недоїдання.

Дорога до полюса через крижані поля льодовика Бердмора була ускладнена ненадійністю транспортних засобів — ісландські поні були надто важкими для маневрування на порізаному тріщинами терені, а фураж для них займав багато місця, тому ослаблих тварин довелося добивати одну за одною; до того ж дизельні двигуни виявились нетривкими, тому люди мали тягти вантаж самі і швидко стомлювались від холоду та важкої праці. 9 січня 1912 р. вони побили рекорд Шеклтона — 88°23' пд. ш. Одночасно в щоденнику Скотта з'являються записи про "каторжну працю" та надзвичайне виснаження членів команди, але повернутись на зимову базу він не схотів. Проте найгірше розчарування спіткало їх 17 січня, коли за кілька кілометрів до полюса вони побачили залишки табору норвезької експедиції Амундсена, що побувала там на місяць раніше. Тоді ж керівник експедиції записав: "Норвежці випередили нас і досягли полюса першими. Для нас це жахливе розчарування, мені шкода мої вірних товаришів … завтра ми повинні дійти до полюса, а тоді повертатись додому якомога швидше. Зараз уже не час для ілюзій; повернення буде виснажливим".

Вони рушили назад у дуже поганому фізичному та моральному стані. Брак харчів і пального, несприятлива погода, відмороження та депресії вирішили долю експедиції. Першим після фізичного (ймовірно, цинги) та психічного розладу помер Еванс. Згодом Отс відморозив ногу і не міг іти так швидко, як того вимагали обставини, а сповільнення темпу просування на північ загрожувало голодною смертю цілій експедиції. 17 березня, у свій 32-й день народження, Отс вийшов із намету, сказавши товаришам фразу, яка згодом стала в Британії крилатою: "Я вийду і, можливо, трохи затримаюсь". Більше його не бачили. Решта учасників спробувала йти далі, щоб досягти наступного продуктового складу, але за 20 км від нього зупинилась через снігову бурю. Вони були надто слабкими, щоб вийти з намета, і кілька днів пролежали там, втративши усі шанси на порятунок. 29 березня Скотт зробив у щоденнику останній запис: "Треба триматись до кінця, але ми дедалі слабшаємо, і кінець уже близький. Мені дуже шкода, але, здається, я більше не можу писати. Заради Бога, подбайте про наші сім'ї." Він також залишив листа для своєї дружини, де зокрема просив її виховати в синові любов до природничих наук. За шість місяців експедиція Едварда Аткінсона знайшла записи Скотта та його товаришів у наметі поруч із мертвими тілами останніх трьох учасників походу.

У лютому 1913 року корабель Скотта "Терра Нова" прибув до Нової Зеландії, після чого світу стало відомо про те, що трапилося. У Британії Скотт став національним героєм, великий резонанс отримала також звістка про обставини самопожертви Оутса. Вдова капітана Скотта, скульптор Кетлін Брюс, за розпорядженням короля Георга V отримала почесті, якими користується дружина лицаря. Їхній син Пітер Скотт (1909-1989) був різнобічно обдарованою людиною - орнітологом і популяризатором науки, художником, спортсменом, був ректором Абердинського і канцлером Бірмінгемського університетів. У пам'ять про Скотта і його товаришів в Антарктиді, на одній з вершин мису Хатини, стоїть хрест. На ньому написана рядок з віршів знаменитого англійського поета Теннісона: "Боротися і шукати, знайти і не здаватися" (в оригіналі: To strive, to seek, to find, and not to yield). У 1957 році в його честь була названа новозеландська антарктична станція - Станція Скотт (англ. Scott Base). Остання експедиція Скотта та його особиста роль у подіях 1911—1912 рр. досі є предметом незгоди істориків. Одні вбачають у ньому британського національного героя, який сміливо кинув виклик Амундсенові в змаганні за підкорення полюса і знайшов у собі силу дійти до мети. Для інших Скотт є авторитарним кар'єристом, організаційна недбалість якого стала причиною смерті цілої команди. Хвиля патріотизму, що супроводжувала Першу світову війну 1914—1918 рр., сприяла утвердженню першої точки зору в британській історіографії: романтизований образ Скотта-героя до недавнього часу був поширений у шкільних підручниках країни і став символом "англійського духу" у численних публіцистичних і художніх творах.

Додані фото користувачів:

Персоналії географії

Федір Трофимович Матвієнко-Гарнага (1884, Красноградський район, с. Абрамівка - 1937) — український економіко-географ і економіст. Своєю науковою...
elize-reklyu-zhan-zhakЖан Жак Елізе Реклю (15 березня 1830 - 4 липня 1905) - французький географ і історик, член Паризького Географічного товариства, переконаний вегетаріанець...
anuchin-dmitro-mikolajovichАнучин Дмитро Миколайович (27 серпня 1843, Санкт-Петербург — 4 червня 1923, Москва) - російський та радянський антрополог, географ, етнограф і археолог,...
nansen-fritofПро Фрітьофа Нансена говорили, що він великий як арктичний дослідник, більш великий як учений і ще більш великий як людина. Народився Нансен в садибі...
volobuev-mikhajlo-simonovichМихайло Симонович Волобуєв (1903-1972) - географ, економіст, патріот України. Народився 1903 року у місті Миколаєві. Михайло вчився в гімназії, але після...

Планета Земля

Період обертання планети навколо своєї осі 23 год 56 хв 4,1 сек (сидерична...
Генеральна особливість будови земної поверхні полягає в розподілі на...
За сучасними космогонічними уявленнями (гіпотеза Шмідта-Літтлтона) Земля...
Нахил земної осі та обертання планети навколо Сонця зумовлюють зміну пір...

Географічна наука