Велика блакитна дірка

Велика блакитна діра (англ. Great Blue Hole) - велика блакитна дірка, що розташована в центрі Лайтхаус-Рифу, атола у складі Белізського бар'єрного рифа. Формація є карстовою воронкою, майже ідеально круглою, з діаметром 305 метрів і глибиною 120 метрів.

Дане геологічне утворення спочатку було системою вапнякових печер, що сформувалися в ході останнього льодовикового періоду. Рівень моря тоді був значно нижчим, але коли океан піднявся і стеля затопленої печери обвалився, утворилася карстова воронка - досить поширена форма рельєфу вздовж узбережжя Белізу.

Блакитна дірка стала відома завдяки французькому досліднику Жак-Іву Кусто, який включив її в список 10 кращих місць в світі для дайвінгу. У 1972 році на своєму судні Каліпсо він виміряв глибину дірки і підтвердив теорію її утворення. Спустившись на одномісних субмаринах в дірку, учасники експедиції виявили масивні сталактити, деякі з яких розташовувалися під кутом 10° - 13° до вертикалі, що вказувало на геологічний зсув і нахил лежачого нижче плато.

Незважаючи на важкодоступність місця (відстань від міста Беліз становить близько 96 км), Велика блакитна дірка є популярним місцем занурень для рекреаційного дайвінгу. Водолази можуть зустріти кілька цікавих видів риб, включаючи гігантського групера, акул-няньок та кілька видів рифових акул, наприклад карибську рифову акулу. Блакитна діра Белізу вважається найбільшим об'єктом такого типу і тому була внесена ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини.

Інші факти: