Тектоніка і рельєф Канади

Рельєф Канади різноманітний: центральну і східну області займають рівнини, на заході простягається потужна гірська система Кордильєр.

Більша частина Канади - горбиста рівнина, обмежена зі сходу і заходу гірськими підняттями уздовж узбережжя Тихого і Атлантичного океанів. На заході країни уздовж Тихоокеанського узбережжя тягнеться гірська країна Кордильєр (ширина гірського пояса близько 600 км.). Канадські Кордильєри починаються із гірських хребтів на кордоні з Аляскою (Огілві-Рейндж, Макензі, Пеллі, Кассьяр), що досягають висоти в 2000-2700 м.

З басейну річки Лайард в південному напрямку йдуть Скелясті гори, які долинами річок діляться на два меридіонально розташованих хребта; їхні західні схили покриті хвойними лісами, східні оголені й скелясті; окремі вершини перевершують за висотою 4000 м. Західний хребет в північній частині називають горами Карібу, південніше він розділяється на окремі гілки (Золоті гори, Селкерк і Парселл).

На захід від Скелястих гір лежить вулканічне плато річок Фрейзер і Колумбія. Тихоокеанські Берегові гори теж складаються з двох меридіонально витягнутих хребтів, розділених поздовжньою долиною, що у південній частині затоплена морем. Найбільш високі ділянки західного пояса гір на півдні - прибережні острови Ванкувер, Королеви Шарлотти тощо, а на півночі, на кордоні з Аляскою, закінчуються широкими масивами гір Св. Іллі та Логан (5959 м., найвища точка Канади), покритих потужними льодовиками, що спускаються до моря.

Уздовж Атлантичного узбережжя тягнуться невисокі гірські хребти, що продовжують гори Аппалачі у США. Сюди відносяться височини на схід від Квебека, гори Нотр-Дам по правому березі річки Св. Лаврентія, масив Шікшок на півночі півострова Гаспе, гори Кібкід, що йдуть у широтному напрямку від північно-східного кута затоки Фанді, і височини Нью-Брансвік, прорізані долиною річки Сент-Джон. Висота цих гір не перевищує 700 м. Поверхня острова Ньюфаундленд піднесена (висота до 805 м).

На північ від річки Св. Лаврентія й озера Верхнього до берегів Північного Льодовитого океану простирається велика область Канадського щита - невисока країна, складена твердими кристалічними породами (гранітами, гнейсами і сланцями). Її сучасна поверхня носить ясні сліди геологічно недавнього заледеніння - оброблені льодом кучеряві скелі "баранячі лоби"), численні озера, швидкі порожисті ріки, тонкий грунтовий шар. Для півострова Лабрадор характерні голі кам'яні пагорби й скелі. По південному і західному узбережжях Гудзонової затоки висота місцевості не перевищує 200 м, на схід і ближче до озера Верхнього місцевість підвищується, але не вище 500 м, і тільки в східній частині Лабрадору піднімаються гори Торнгат.

Смуга низовин тягнеться й уздовж північного узбережжя Канади, далеко вдаючись у глиб материка за течією річки Макензі. На захід від Канадського щита до меридіонального пояса Скелястих гір розташовується рівнина, яка широка на півдні, але звужується до басейну Макензі. При наближенні до гір вона піднімається ступенево: на першій з них (висота 200-400 м) лежать озера Манітоба, Вінніпег, Вінніпегосіс, висота другої становить 400-700 м., третю утворює плато Кото-де-Міссурі (висота до 1000 м.). Поблизу південного кордону Канади лежать плосковершинні Лісисті та Кипарисові гори висотою в 1000-1100 м.