Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Топоніми як дзеркало суспільно-географічного ландшафту

Олексій Гнатюк
Олексій Гнатюк
Географія мені подобається завдяки своїй інтегральності знань - це та ознака, як
Блогер наразі offline
- 13 листопада 2010 Статті 2 Коментарів

Для успішного розвитку суспільства вагоме значення має детальне вивчення суспільно-географічних комплексів (далі СГК), як в цілому, так і окремих їх омпонентів, оскільки без розуміння складових частин неможливо повною мірою уяснити характер і властивості цих складних об’єктів. Одним із таких компонентів, який є невід’ємною частиною СГК, є топоніми.

Топонім – окрема назва певного об’єкта географічного. Зрозуміло, що вони є передусім об’єктом вивчення суспільної географії, оскільки виникають у процесі освоєння людиною географічного середовища Землі. Водночас вивчення сукупності топонімів певної изначеної території дозволяє проаналізувати як вплив природного середовища на розвиток суспільства, так і зворотній вплив діяльності людини на природне середовище. Галузь знання, яка займається вивченням походження, розвитку, сучасного стану, смислового значення топонімів, дослідженням їх системності, моделей, структури, ареалів поширення та умов виникнення, називається топонімікою.

Для сукупності топонімів, як і для будь-якого суспільно-географічного явища, характерні як властивості просторової дискретності, оскільки кожна географічна назва має певну територіальну локалізацію, так і континуальності. Ще однією її невід’ємною рисою є територіальність (хорологічність), він неминуче існує у географічному просторі і не може не взаємодіяти з рештою його компонентів. Ойконіми виникають, змінюються та зникають із плином часу – отже, їх сукупностям властива також хронологічність.

Є очевидним твердженням, що сукупність всіх топонімів певної визначеної території є не випадковою, а обумовленою наступними чинниками:

1. Фізико-географічними особливостями території. Людям властиво відображати у географічних назвах найбільш примітні та значимі характеристики території, такі як рельєф, рослинний покрив, тваринний світ, грунти, водозабезпеченість, літологічний склад порід, родовища корисних копалин тощо. Ці ознаки були особливо важливими на етапах первісного суспільства, де орієнтування в просторі було невід’ємною частиною повсякденного життя;

2. Типом господарської діяльності. Із розвитком господарських відносин назви характеристики природних умов втратили своє попереднє значення як фактора орієнтування, головну роль у появі нових топонімів починають відігравати господарські відносини, зокрема майнові (тип землеволодіння, родинні стосунки), виробничі (галузі промисловості та промислові об’єкти, характер сільського господарства), управлінські (тип управління, адміністративно-територіальний устрій);

3. Сукупністю етносів, які мешкають (мешкали) на даній території та причетний до появи топонімів. Відповідно до цього топоніми мають ряд ознак, характерних для певної мови, способів словотвору, а також відображають ряд специфічних культурних, релігійних, ментальних ознак етносу у той чи інший час.

Необхідно розуміти, що протягом історичного часу перелічені чинники не лишалися незмінними. Змінювалися природні умови та етнічна структура населення, постійно розвивались господарські відносини. Ті ознаки, які були актуальні на одних етапах опанування географічного середовища на одному історичному зрізі, стають другорядними на іншому. Тому наявна на сучасний момент топонімія формувалася на протязі різних історичних періодів і комплексно відображає властивості кожного з них. У цьому перевага топонімічних досліджень, але водночас і складність.

Топонімічна структура території - це сукупність якісних та кількісних співвідношень між підмножинами топонімів даної території, виділених за різноманітними об’єктивними критеріями. Відповідно сукупність топонімів певної території, що мала визначені передумови історико-географічного розвитку та характеризується визначеною топонімічною структурою, утворює деяке територіальне топонімічне угрупування (далі ТТУ). У працях фізико-географів аналогічні об’єкти описуються як елементарна географо-топонімічна система. Кожне ТТУ є відкритим для зовнішніх впливів і тому динамічне, має чітку територіальну локалізацію та характеризується єдністю формуючих його компонентів. Ця єдність є результатом взаємодії та взаємозв’язків між ними як в межах одного ТТУ, так і поза ним, тобто між різними їх рангами. Результатом такої взаємодії є неоднакова типологічна та хорологічна структура ТТУ. Кожне конкретне ТТУ відповідає певному суспільно-географічному ландшафту. Тому вслід за крилатою фразою Докучаєва "грунт - дзеркало ландшафту" можна сказати, що топонімічна структура території - це дзеркало її суспільно-географічного ландшафту. Оскільки розвиток топонімії території відбувається діахронічно на ряді історико-географічних зрізів, то ТТУ та відповідні їм елементи географо-топонімічного районування найбільш тісно відповідають одиницям історико-географічного районування території.

Дослідження просторового розташування та відмінностей структури топонімів різних ТТУ  дає можливість виявлення взаємозв’язків між ними та іншими складовими СГК, як то етно-національна структура населення, історико-етнографічні ознаки територій, провідні типи господарювання, культурні та релігійні відносини, політичний устрій. При цьому аналізу піддається не тільки сучасний стан СГК. Через те, що кожний топонімічний пласт фіксує умови, що існували на час його появи, виокремлення його методами топостратиграфії та наступне вивчення дозволяє вченим реконструювати суспільно-географічні умови минулого. У цьому причина широкого застосування даних топоніміки у історико-географічних дослідженнях кін. 20-го - поч.21 століття. Дана наукова тенденція отримала назву "топонімічного Ренесансу".

Ключові слова: топоніміка, Топоніми
Переглядів: 1586

Про автора

Олексій Гнатюк

Географія мені подобається завдяки своїй інтегральності знань - це та ознака, яка обов'язково дозволить їй стати наукою майбутнього.

Зворотні посилання

Зворотнє посилання для цього запису

Коментарі

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 24 лютого 2011 Відповісти

Тема цікава та унікальна. Займався нею більш детально на моїй пам'яті лише Масляк П. О. Але справа навіть не в тому, щоб уникати спотворених топонімів радянської епохи - і повертати історично сформовані. Справа в тому, що майбутні дисертації по допонімам мають виходити на метагеографію поселень: на образи місця (території), що зафіксувались в народній пам'яті в географічних назвах. Це вже не топоніміка, це метагеографія. Читайте про це у Д.М. Замятіна.

Олексій Гнатюк
Олексій Гнатюк
Географія мені подобається завдяки своїй інтегральності знань - це та ознака, як
Блогер наразі offline
Олексій Гнатюк 26 лютого 2011 Відповісти

Із працями Замятіна я поки-що знайомий лише за рецензіями та аннотаціями на його публікації. Але вже зараз можу стверджувати, що опрацювати праці цього вченого буде корисно кожному, хто присвятив себе гуманістичній географії, зокрема і географії сприйняття. Тому намагатимуся ознайомитися сам і також раджу іншим.

Залиште Ваш коментар

Гість
Гість 09 грудня 2018

Географічна наука