Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Промислові агломерації України

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
- 01 грудня 2010 Дискусії та обговорення 4 Коментарів

Шановні колеги!

Хотів би почати дискусію з приводу необхідності формування та розвитку в Україні промислових агломерацій. Під час підготовки та захисту дисертації, присвяченої цим питанням, мені вдалося виявити значний економічний ефект від діяльності агломерацій. Він виявлявся у значному зростанні ефективності функціонування промислових підприємств агломерованих територій, а також у пожвавленні економічного життя.

Для початку, розміщую в блозі коротеньку доповідь на цю тему. Будь ласка, лишайте свої думки та коментарі.

Суспільно-географічне дослідження промислових агломерацій України: теорія, методи, практика

В умовах активізації ринкових відносин в Україні та трансформації функціональної структури господарства актуальними є питання формування та розвитку промислових агломерацій, які характеризуються високим рівнем економічної ефективності виробництва і спрямовані на виготовлення інноваційної конкурентоспроможної продукції.

Саме тому, Об’єктом нашого дослідження є промислові агломерації, як специфічні форми територіальної організації промислового комплексу, що мають складну структуру і характеризуються високим рівнем економічної ефективності функціонування

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні і практичні основи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій у контексті їх впливу на комплексний розвиток промисловості України.

Метою дослідження є розроблення та апробація теоретико-методологічних основ суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій. Для досягнення цієї мети вирішується ряд завдань, теоретичного, методичного, прикладного характеру.

Отже, в онтологічному відношенні, агломерація в трактуванні різних філософських, географічних та економічних шкіл виступає компактною щільно урбанізованою та концентрованою територією, в межах якої знаходиться декілька міст різного рангу та функціонального типу і відбувається перерозподіл господарських функцій між центральними і периферійними територіями, зміна механізмів формування економічної ефективності господарювання.

Таким чином, промислова агломерація є формою територіальної зосередженості промислового виробництва, що сформувалась на основі урбанізованої концентрованої системи розселення і характеризується значною економічною ефективністю розвитку за рахунок використання специфічних соціально-економічних переваг.

Подібне розуміння сутності промислових агломерацій сформувалось упродовж цілого ряду етапів їх суспільно-географічних досліджень, що поділені нами на 2 періоди. В першому, індустріальному періоді відбувалось 1) встановлення сутності агломерацій, 2) емпіричне вивчення розвитку промисловості міст і агломерацій, 3) аналіз основних економічних категорій розвитку агломерації, 4) дослідження впливу урбогенезу на агломераційний ефект виробництва, 5) розвиток вчення про ТВК та ЕВЦ, 6) формування концепції районного і міського планування, 7) дослідження конкурентних переваг розвитку промислового виробництва. В межах постіндустріального періоду промислові агломерації розглядаються як осередки глибокої перетвореності суспільства, 8) розвитку інновацій та ІТ, 9) ринкової і комерційної діяльності.

В межах останнього періоду дослідження вченими було обґрунтовано формування специфічного агломераційного ефекту, що формується за рахунок підвищення рівня забезпеченості агломерованих підприємств земельними і трудовими ресурсами на приядерних периферійних територіях одночасно із утриманням високого рівня інженерного обслуговування та підтримується через близькість підприємств до ліній комунікацій, а також через тісну взаємодію із соціальним комплексом ядра. В результаті скорочуються затрати на виробничий процес, поліпшується обслуговування, ефективно використовуються інформаційні ресурси та інновації.

Аналіз вітчизняного і світового досвіду досліджень промислових агломерацій дозволив виділити 11 закономірностей їх формування та розвитку. Всі вони відображають особливості формування економічної ефективності промислового виробництва в умовах агломерованого середовища. Зокрема, доцільно виділити такі закономірності: 1) приядерної та примагістральної територіальної концентрації виробництва; 2) посилення диверсифікації та спеціалізації виробництва; 3) зростання регіональної конкурентноздатності промислових підприємств; 4) спадної економічної ефективності виробництва від центру до периферії агломерації; 5) зростання модульності промислового виробництва при наближенні до ядра агломерації; 6) закономірність зростання праценасиченості виробництва при наближенні до ядра агломерації і фондонасиченості – при наближенні до периферії; 7) закономірність зростання галузевої різноманітності при наближенні до ядра агломерації.

Основними принципами розвитку промислових агломерацій є: принцип раціонального використання переваг агломераційного ефекту; принцип пріоритетності розвитку науково-спрямованих модульних виробництв; принцип державної підтримки розвитку пріоритетних галузей спеціалізації; принцип активізації ринкових механізмів розвитку; принцип єдності управління центральними і периферійними територіями; принцип поліпшення соціальних умов життя людей та раціонального природокористування і охорони природи.

Для класифікації і типізації промислових агломерацій вихідною точкою було обрано тип суспільної формації, в якій вони розвиваються, а також рівень сформованості агломерацій, переважаючі фактори розвитку та основні галузі спеціалізації. Вони різняться залежно від конкретних особливостей розвитку агломерації.

Промислові агломерації доцільно розглядати як єдність і протилежність центральних і периферійних компонентів, які проявляються в компонентному, територіальному та управлінському планах. Центральні території агломерацій концентрують значну кількість людей і ресурсів, виступають генераторами інновацій, ринкової і підприємницької активності, формують соціально-розвинене висококомунікативне середовище. Периферійні території агломерації характеризуються значним індустріальним та сельбищно-інфраструктурним розвитком і спрямовані в цих рамках на ефективне використання агломераційного впливу ядра. Їх взаємодія формує специфічний агломераційний ефект території, про який було сказано вище.

В територіальному відношенні, в межах промислових агломерацій також простежуються центральні і периферійні елементи. Сформувались різні типи функціонально-територіальної структури промислових агломерацій: моноцентричні (радіально-кільцева, радіально-напівкільцева, приморська, моно- і полівекторна) та поліцентричні (поліядерні кільцева, напівкільцева, приморська та розосереджена).

В управлінському відношенні, промислові агломерації утримують в собі центральні і периферійні органи влади. На основі поєднання їх функцій, перші мають створити оптимальні умови для функціонування профільних для агломерації видів людської діяльності, а другі орієнтовані на адаптацію, засвоєння і ефективне використання агломераційного впливу ядра. Їх діяльність має бути спрямовані на спільну реалізацію наступних завдань економічного, соціального природоохоронного спрямування.

Сукупність методів суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій можна поділити на методи одиничних та синтетичних досліджень, а також на методи прогнозування. Перша група орієнтована на дослідження окремих структурних елементів промислових агломерацій, друга – на аналіз єдності взаємопов’язаних елементів, третя – на наукове передбачення розвитку агломерацій в майбутньому (ефективним є метод експертних оцінок).

Важливе значення має методика делімітації промислових агломерацій. Серед різних концепцій (районно-планувальної, територіально-виробничої, соціально-інфраструктурної, інтегративної, функціонально-комунікаційної тощо) нами пропонується концепція економічної (агломераційної) ефективності виробництва, що базується на аналізі показників ефективності функціонування підприємств на основі агломераційного ефекту території.

В межах високорозвинених агломерацій (Київська, Харківська) виділяється 5 кластерів різного рівня агломеративності, з яких перші два охоплюють власне території агломерацій, в межах середньорозвинених (Львівська, Одеська) таких кластерів 4, в межах поліцентричних – теж 4. Відповідно, кластеризуються і агломеровані поселення (див. табл.)

Виділені вище агломерації сформувались під впливом цілого ряду розселенських і комунікаційних факторів, що вплинули на формування агломераційного ефекту території. Так, найбільш адаптованими до процесів агломерування виявились Київська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська, меншою мірою Одеська, Львівська, Запорізька і Луганська області, які характеризуються високими показниками 1) урбанізації, 2) рівня комунікативності території, 3) щільності міського населення, 4) територіальної скупченості міст та потенціалу поля розселення одночасно із 5) подрібненням розмірів зони впливу окремих поселень.

Відповідно до дії цих та інших факторів, в Україні сформувались полюси індустріального зростання, в основі яких є виділені нами агломерації: Київський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Донецько-Макіївський, а також, меншою мірою, Харківський, Львівський та Одеський.

Вони мають високі показники економічної ефективності промислового виробництва (особливо в містах периферійної зони агломерацій - Вишгород, Бориспіль, Мерефа, Кам’янка-Бузька, Бібрка, Южне, Авдіївка, Мар’їнка, Іловайськ, Харцизьк, Підгородне), а також високий рівень ефективності використання основних засобів (Вишгород, Люботин, Первомайський, Чугуїв, Бібрка, Городок, Комарно, Дубляни, Новий Розділ, Моспине, Підгородне).

Агломеровані полюси зростання сформувались упродовж цілого ряду історичних етапів розвитку, пов’язаних з специфікою урбаністичних, індустріальних та постіндустріальних процесів в ядрах агломерування. Ми виділяємо 4 етапи: 1) формування та росту центральних ядер агломерування, 2) нарощення промислового потенціалу ядер та розвитку виробничих зв’язків з периферійними поселеннями 3) деконцентрації виробництва ядер та передачі частини його функцій периферії і 4) деіндустріалізації ядер та розвитку інноваційного модульного промислового виробництва периферійних поселень.

За рахунок наведених вище процесів, із віддаленням від приядерних територій знижується ефективність функціонування промислових підприємств агломерації. Самі ядра агломерацій також мають знижені показники ефективності промислового виробництва через сучасні постіндустріальні тенденції.

Насичення ресурсами праці промислових підприємств агломерацій зростає із наближенням до ядра, а насиченість засобами виробництва збільшується на віддалених периферійних територіях. Виняток складають лише серединні поселення через надмірну централізацію виробництва та відтік мобільних ресурсів до приядерних територій.

В межах промислових агломерацій відбувається зростання індексів промислового виробництва на приядерних територіях із стрімким їх зменшенням у віддалених районах, що не наближаються до інших промислових вузлів та агломерацій.

В моноцентричних агломераціях збільшуються показники розвитку низькотехнологічних комерційно спрямованих галузей виробництва (харчової промисловості, лісопромислового комплексу, добування та виробництва мінеральної продукції та будівельних матеріалів, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, виробництва товарів легкої промисловості тощо).

В поліцентричних агломераціях України зростають показники розвитку виробництва металів та металевих виробів, добування енергоресурсів та виробництва електроенергії, газу і води, продуктів харчування, хімії і нафтохімії.

Для всіх агломерацій України характерне зменшення показників розвитку  інноваційних галузей промисловості. Проте, в моноцентричних агломераціях (міста Вишгород, Васильків, Бородянка, Бориспіль, Дергачі, Люботин, Чугуїв, Жовква, Городок, Южне, смт Нова Водолага) вже помітні поступові тенденції зростання їх прибутковості.

Найвищі показники економічної ефективності функціонування промислових підприємств в межах моноцентричних агломерацій України склались в галузях харчової промисловості, лісопереробного комплексу, добування і обробки неенергетичної мінеральної сировини, виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, а на Донбасі та в Придніпров’ї – в металургії і гірничій справі, харчовій промисловості, добуванні і обробці мінеральної сировини тощо. Інноваційні галузі промисловості все ще розвинені осередково.

Для оптимізації функціональної структури агломерацій та формування висхідних тенденцій розвитку їх промислового виробництва слід вжити ряд регулятивних заходів стимулюючого і заборонного характеру. Їх реалізація, за рейтинговим прогнозом цілого ряду вчених-експертів географів, економістів та практиків-управлінців, сприятиме:

в Київській і Харківській агломераціях: розвитку інноваційного машинобудування (електроніка, електротехніка, приладобудування, літакобудування, верстатобудування) та інноваційних технологій (електрозварювання),  виробництва військової техніки, інноваційної хімії, легкої і харчової промисловості, виробництву будівельної сировини та матеріалів.

в Львівській та Одеській агломераціях: розвитку легкої і харчової промисловості, інноваційного машинобудування (електроніка, верстатобудування, приладобудування, суднобудування), хімії і нафтохімії, лісопереробного комплексу, харчової промисловості, виробництва будівельної сировини і матеріалів.

і нарешті в поліцентричних агломераціях України: розвитку чорної і кольорової металургії та виробництва палива і енергії, металоємного машинобудування, приладо- і верстатобудування, виробництва будівельної сировини.

Ключові слова: -
Переглядів: 2461

Про автора

Олександр Гладкий

Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Зворотні посилання

Зворотнє посилання для цього запису

Коментарі

Гість
Микола Олексійович 10 березня 2012 · Редагувати Відповісти

Олександр Віталійович! Ваша робота має велике значення для подальших наукових розробок.
Наукові дослідження, які Вами були проведені можна використати більш ширше і глобальніше.
А саме:
- при формуванні регіональних соціально-економічних вузлів (кущів, зон), тобто агломерацій уже для конкретних міських і сільских поселень у визначеному регіоні (області) України. Поєднання поселень з їх соціально-економічним розвитком і природними ресурсами виявить, порівняно с соціально-економічним розвитком на 1990 рік, їх недоліки та дасть можливість накреслити шляхи подальшого розвитку у соціальній, виробничій (економічній) та природоохоронній сферах, які постійно нерозривно повязані між собою;
- після формування регіональних агломерацій маємо можливість виявити їх рівневий статус (місце між собою) за наступними напрямками розвитку діяльності: соціальною; виробничо-господарською; житлово-комунальною; фінансово-кредитною; територіально-будівною; зовнішньо-економічною і природоохоронною. Це дасть можливість розробки заходів на регіональному рівні щодо подальшого розвитку регіональних агломерацій, тобто додатково направлення бюджетних коштів на їх розвиток, додаткових інвестицій у галузі господарства, які раніше мали розвиток на даній території, що дозволить раціонально використовувати трудові ресурси, які ще може залишилися у даному районі регіону.

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 28 березня 2012 Відповісти

Повністю з Вами погоджуюсь. І до того ж ці матеріали можна використати для оцінки регіональної економічної ефективності розміщення та розвитку різних ринково-орієнтованих комерційно спрямованих підприємств, чим я зараз і займаюся.

Гість
Микола Олексійович 21 квітня 2012 · Редагувати Відповісти

Олександр Віталійович! Спасибі за відповідь.
Маю намір співробітничати з Вами у вище відмічених наукових напрямках.
Якщо не заперечуєте у спільній науковій співпраці, то дайте відповідь на електронну адресу.
З повагою Овсій Микола Олексійович.

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 05 липня 2012 Відповісти

Я ніколи не проти співпраці. Я завжди погоджуюсь. Це цікаво і конструктивно - мати багато бумок й багато точок зору. Але, де ваша електронна адреса? Не бачу, на жаль. ось мій е-мейл: gladkey_alex@univ.kiev.ua

Залиште Ваш коментар

Гість
Гість 20 травня 2019

Географічна наука