Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Географічні байки та бувальщини

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
- 02 лютого 2011 Студентам 30 Коментарів

Географія, як, певно, й будь-яка класична наука, володіє силою-силенною байок, цікавих оповідань та анекдотів з життя географів. Думаю, вам буде цікаво поділитися тими перлинами географічного світу, які носять неформальний характер, але сприяють усвідомленню географами своєї автентичності, унікальності, неповторності.
Цю процедуру вже розпочали картографи в ряді блогів цього сайту. Чому ж ми маємо пасти задніх?
Прошу вас давати в цих блогах пристойні анекдоти та бувальщини з життя географії та географів усього світу. Для початку, чи для "затравки", декілька таких анекдотів:
1.
Є три стадії деградації географів:
1). Коли вони працюють за фахом.
2) Коли вони викладають географію.
3) Коли вони видають методички про те, як викладати географію.
2.
Мандрівник. Йдемо ми як - то по пустелі. Спекотнооооооо! І. Раптом неподалік здалося, що з'явилися три оголених жінки. 
Аудиторія стрепенулася.
Студент. І що?
Мандрівник. Нічого! Я ж кажу: здалося!
3. 
Викладач. Де знаходиться Америка?
Студент показує на карті.
Викладач. А де Україна? 
Студент знову показує.
Викладач. Три бали.
Студент. Чому? Адже я географію знаю добре!
Викладач. Це перше питання було з географії, друге було з анатомії. 
4.
Викладач. Моя група повністю завалила іспит з орієнтування на місцевості за допомогою плану.
Декан. Ну так нехай перездають!
Викладач. Це само собою. Але чи можна перездачу влаштувати в іншій місцевості. Де немає конопляних полів. 
5.
Дружина. Раніше ти говорив, що я для тебе весь світ. 
Чоловік. Так, але з тих пір я здорово підтягнувся з географії. 
6.
Учитель. Ваш син знає географію гірше всіх!
Тато. Але ж з нашими доходами все одне далеко не виїдеш.

Ключові слова: -
Переглядів: 3889

Про автора

Олександр Гладкий

Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Зворотні посилання

Зворотнє посилання для цього запису

Коментарі

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 03 червня 2013 Відповісти

Все набагато простіше. Екватор - це середина навчання в університеті, це межа, після якої не звернути назад. От і вимірюється ширина екватора оцією межею, оцими точками безповоротності прогресуючого кретинізму тих, хто біжить уздовж екватора.

Гість
Географ-початківець практик в теорії під опікою практичних теоретиків 04 червня 2013 · Редагувати Відповісти

Навіщо бігти ж на Землі, якщо вона й так несеться по просторах космосу, як навіженна? Від нашого бвгти/не бігти ми не станемо ближче до Сонця і зір. Ви маєте рацію у Вашому погляді. Глибоко сказано. Ось Вам історія одна:
"Я прийшла в гості до поета. Хотіла написати статтю про його творчість.
-Чаю,- запропонував він і поставив на плиту чайник.
-Життя - це дитина. І ми в його руках маленькі дзиги, що крутяться довкола своєї осі, - почав казати.
-Що ви маєте на увазі?-здивувалася.
-Я ж думав, що ніколи нічого не напишу. Життя закрутило. І раптом вірші. Ви маєте написати саме про них, - відповів.
Уже вдома я розгорнула рукопис. Добірка мала назву "Іллюзії", проте замість віршів на аркушах хрестики та нулики. Можливо, поет щось наплутав і в моїх руках опинилися зовсім не ті папери?
-Алло, вибачте, що турбую, але ваші рукописи... Тут хрестики та нулики. Ви, мабуть, помилково... - почала казати, зателефонувавши йому.
-Ні, все правильно, - відповів. - А образи ви помітилиЮ, які цікаві?
-Тут лише хрестики і нулики, - заперечила.
-Ви до кінця дочитайте, - сказав поет і кинув слухавку.
-Божевільний, - подумала та поклала його рукопис у довгу шухлядку. У ранці, прокинушись, я вирішила ще раз перечитати вірші поета. Тому почала вдивлятись в кожен рядок. І раптом хрестики і нулики почали складатися в оригінальні римита соковиті образи. Я повинна була зрозуміти ще вчора, що література, закута в іржаві кайдани постмодернізму, вимагала чогось незвичайного, але водночас простого. Тому новий стиль, що складався лише з хрестиків і нуликів, мав сподобатись сучасному читачеві. Я вирішила написати статтю майже - намалювавши на всю сторінку величезний нуль, перекресливши його хрестом. І цим приємно здивувати редактора. Взяля ручку. Але справі завадив телефонний дзвінок.
-Алло, я вчора дав вам не той рукопис. Ви дзвонили, я був сонний. Лише оце второпав, що ви хотіли.
Через годину я сиділа знову на кухні в поета. Він,червоніючи та вибачаючись, забрав у мене папірці з хрестиками і та нулями, а, замість них, дав рукопис із поезією. Вірші були цікаві, хоча і верлібри. Влучні, незвичайні образи. Тому, прийшовши додому, я, нарешті, розпочала писати, статтю".

Це робота моєї знайомої.Не всі знають про екватор. Комусь - хрестики та нулики. Але географія, як і література - без образів - ніщо... Лише пустий пил... Тому, якщо ви свою думку справді з глибини дістали, а не тому, що я її глибоко сприймаю, то майбутнє географії буде щасливим. Ви почнете, а ми допроможем. Головне ж - люди. І на екваторі, і на полюсах.

Гість
Географ-початківець практик в теорії під опікою практичних теоретиків 04 червня 2013 · Редагувати Відповісти

Овва! Та згідно Вашої теорії і моїх поглядів - екватор в ширину - то є нескінченність! Нам не повірять, але це справді так...

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 06 червня 2013 Відповісти

Екватор сам по собі образ. Він живе лише в людській уяві. Як і хрестики-нулики. Ми всі оточені образами. Якісь з них приємні. Якісь ні. Але всі несправжні, всі ефемерні. Як у фільмі "Матриця". А що буде справжнім в цьому світі, то ми зрозуміємо і здогадаємось лише тоді, коли виміряємо таки ширину екватора. Тобто, коли здійснимо нездійсненне і побачимо незбагненне.

Гість
Географ-початківець практик в теорії під опікою практичних теоретиків 06 червня 2013 · Редагувати Відповісти

Чудово, дорогий мій вчителю. Тепер є над чим працювати)))

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 07 червня 2013 Відповісти

Ніколи не відчував себе у ролі вчителя. В науці, в тій безодні ідеального знання і абстрактних ідей, я все ще теж учень. Ні, певне, спраглий мандрівник, як в другому анекдоті на капелюшку цього блогу, якому все щось "здається" і "мариться". Тільки таке ставлення, тільки такий шлях дозволить побачити межу, побачити світло й уникнути перетворення на бездушного бронзового боввана...

Мне наплевать
на бронзы многопудье,
мне наплевать
на мраморную слизь.
Сочтемся славою —
ведь мы свои же люди,—
пускай нам
общим памятником будет
построенный
в боях....
"Якійсь там ... ізм" (припис мій - О. В.).
(В. Маяковський)

Гість
Географ-початківець практик в теорії під опікою практичних теоретиків 07 червня 2013 · Редагувати Відповісти

Ясно! Успішного Вам навчання і вірних тернистих стежинок!

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 07 червня 2013 Відповісти

Per aspera ad astra! - Через тернії - до зірок!

Олександр Гладкий
Олександр Гладкий
Олександр Віталійович Гладкий - доктор географічних наук, доцент кафедри економі
Блогер наразі offline
Олександр Гладкий 12 червня 2013 Відповісти

Цікавий опус про Ти-ж-Географа запропонувала студ. Тетяна Романченко:

"Тижгеограф" - це незвичайна міфічна істота.

У тижгеографа обов'язково є улюблені питання і прохання, які кожен вважає своїм обов'язком пред'явити йому за будь-яких обставин:

1. Тижгеограф зобов'язаний знати всі країни, річки, міста, їх побратими, села колишнього СРСР, будь-який пагорб в Південній Америці. І, якщо ти не знаєш де знаходиться якийсь там Кукуштан, то ганьба тобі, Тижгеограф!

2. Тижгеограф повинен телефоном пояснити як пройти до будь-якого дому, хай навіть в іншому місті, на околиці. І абсолютно плювати, коли знайомі не можуть пояснити тижгеографу навіть де вони знаходяться, що б надалі направити його на потрібний шлях.

3. Ще тижгеограф повинен знати кожен мінерал і камінчик, нехай навіть він не "тижгеолог"

4. Кожен вважає своїм обов'язком похвалитися перед тижгеографом, що знає де знаходитися Караганда і що там поставили перший пам'ятник крилатій фразі.

5. Безглузде питання: "Учителем у школі працювати будеш?" думаю, заколихало кожного тижгеографа! Звичайно, ти закінчив геофак і просто зобов'язаний працювати в школі, Тижгеограф!

6. І якщо ти вже встав на настільки тернистий шлях тижгеографів - пам'ятай, що якщо тебе піднімуть вночі, ти повинен негайно відповісти: яка висота у гори Меру? Скільки озер в Австралії? Яка площа Іркутська? І щоб остаточно підкорити серця допитливих та страждаючих безсонням, намалювати їм по пам'яті карту Барселони. Ти не знаєш?! ГАНЬБА ТОБІ!! Тижгеограф!

7. Запам'ятай, ти завжди повинен за одним лише поглядом на небо визначити погоду на найближчий місяць.
Ось така вона, професія ТИЖГЕОГРАФ!

Гість
Романченко Таня 19 травня 2014 · Редагувати Відповісти

Чого тільки не збреде в голову, коли починаєш вчити щось нове? Вибачте за ті непристойні питання, що писала Вам вище... А в тім, ніякого сенсу писати чи не писати немає. Все минає, все проходить. Спочатку є захват, а потім з'являється усвідомлення того, які ми насправді обмежені, як в нас всього мало. Ми такі нікчемні в цьому світі, коли намагаємось його пояснити з "наукової точки зору", коли хочемо навчити собіподібних юних пришельців у науку мислити "по-нашому". Ми змінюємо парадигми (не моє слово), ми ділимо окремі теми на "правильні і неправильні". Ми, як ті жуки в своїй кучі.

Залиште Ваш коментар

Гість
Гість 13 грудня 2019

Географічна наука