Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Живлення річок. Класифікація річок

Живлення річок - складне явище. Головна роль у живленні рік належить кліматичним умовам. Широке визнання одержало твердження відомого радянського вченого А.І. Воєйкова: "ріки можна розглядати як продукт клімату". Це твердження залишається вірним і по сьогодні, так як всі інші фактори, об'єднані під загальною назвою ландшафту, можуть лише частково впливати на умови живлення річки, не видозмінюючи основного його характеру.

Види живлення річок

Всі види живлення річок можуть бути представлені наступною схемою:

Грунтове живлення

- живлення грунтовими водами
- живлення підземними водами

Поверхневе живлення

- Дощове живлення
- Снігове живлення
- Льодовикове живлення

Дощове живлення, особливо зливове, відрізняється значними коливаннями. Звичайні дощі можуть охоплювати великі площі в декілька тисяч і навіть кілька десятків тисяч квадратних кілометрів і забезпечують стік в річки протягом більш-менш тривалого часу. Зливи ж, які поширюються на невеликі площі і є короткочасними, викликають швидкі, іноді досить значні паводки, які для малих басейнів можуть перевищити весняну повінь.

Порівняно регулярне дощове живлення річок можна спостерігати в районах з періодичними дощами.

Снігове живлення найбільш виражене в районах зі стійким сніговим покривом. Залежно від запасів води в снігу і умов сніготанення, повені протікають досить інтенсивно. Для більшості рівнинних річок України стік весняного водопілля становить понад 50% від сумарного річного обсягу стоку. Можливі зимові відлиги, які викликають паводки, які іноді перевищують весняне водопілля.

Льодовикове живлення являє собою стік від талих льодів і вічних снігів у високогірних районах. Воно залежить від температури. Цим пояснюються особливості водоносності річок цього виду живлення. Повінь проходить на них влітку; протягом доби спостерігаються добре виражені підйоми рівнів води вдень і зниження їх уночі. Льодовикове живлення зустрічається на багатьох річках Росії - на Кавказі, в Середній Азії і в Сибіру.

Живлення грунтовими водами відбувається за рахунок неглибоко залягаючих грунтових вод (верховодки). У період сніготанення та повені, а також у період дощів атмосферні води просочуються в грунт, накопичуються там і потім поступово втікають в річки, забезпечуючи, щоправда, не дуже рясне, але надійне джерело їх живлення взимку і в періоди бездощів'я в теплу пору року.

Рівнинні річки України влітку і восени живляться одночасно за рахунок грунтових вод і дощів, а взимку майже виключно за рахунок грунтових вод. Грунтове живлення має сезонні коливання, запізніле в порівнянні з поверхневим стоком внаслідок більш повільного руху води в грунтах, ніж по поверхні землі.

Живлення підземними водами має своїм джерелом води порівняно глибоко залягаючі водоносні горизонти. Цей вид живлення не схильний до сезонних коливаннь, стійкий і рівномірний протягом всього року. Він також незначно змінюється з року в рік.

Ґрунтові та підземні води займають другорядне місце в загальному балансі живлення. Так, для Дніпра загальне грунтове і підземне живлення становить близько 33% від усього живлення, а по річках Сибіру, - ще менше.

Зазвичай в живленні кожної річки беруть участь два-три його види. Таке живлення річок називається змішаним і має найбільше поширення. Рівнинні ріки мають дощове, снігове і грунтове живлення, причому дощове і снігове живлення в них переважає, а грунтове займає другорядне значення. Є ріки, у формуванні стоку яких беруть участь всі відомі види живлення. Найчастіше це стосується дуже великих річок, які протікають в різних фізико-географічних умовах.

Так, річка Дунай має льодовикове, дощове, снігове і ґрунтове живлення. Можна назвати й менш великі річки з подібним змішаним характером живлення.

Басейн річки Кубані (Північний Кавказ) має дещо інші умови. Лівобережна його частина - гірська, правобережна - рівнинна, степова. Перший паводок на річці Кубані проходить в лютому; він зумовлюється сніготаненням в рівнинній частині басейну. Приблизно з квітня спостерігається загальний підйом води в річці від танення снігів у передгір'ях; в червні і липні, з інтенсивним таненням льодовиків в горах Кавказу, настає річний паводок; нарешті, осінні дощі та зливи можуть викликати найвищі за рік паводки, які спостерігаються у вересні-листопаді і навіть пізніше. Річка Кубань має ще й грунтове живлення. Умови такого різноманітного та змішаного живлення річки Кубані викликають дуже різкі паводки, які не приурочені до певного періоду року.

Випадки, коли приплив води в річку обумовлюється тільки одним видом живлення, досить рідкісні. До річок такого типу живлення належать періодичні водотоки, які несуть воду тільки навесні в результаті сніготанення і потім швидко пересихають.

Класифікація річок

Російський учений А. І. Воєйков, виходячи з положення про те, що річки - суть продукту клімату, і враховуючи, що майже всі вони отримують в тому чи іншому вигляді грунтове живлення, розробив кліматичну класифікацію річок за типами їх живлення.

За кліматичної класифікації (в сучасному її вигляді) всі ріки діляться на три групи і вісім типів.

Група I. Річки паводки яких обумовлені дощами, і річки, які живляться переважно дощовими водами

Тип 1. Річки, які живляться дощами; паводки в квітні-травні; сюди відносяться річки Західної Європи: Луара, Маас, Сена та ін.
Тип 2. Річки субтропічних країн, які живляться дощами; паводки бувають взимку; до цього типу належать деякі ріки Криму та східного Закавказзя, а також річки Іспанії та Італії, які не мають льодовикового живлення.
Тип 3. Річки, які живляться мусонними дощами: Амур і його притоки Зея, Бурея, Уссурі і ін. в Росії, Ніл в Африці, Амазонка в Південній Америці.

Група II. Річки, паводки яких обумовлені таненням льоду, і річки, які живляться переважно талими водами

Тип 4. Річки рівнин і невисоких гір Арктики.
Тип 5. Річки, які отримують воду від танення снігу і льоду в горах. Яскравими представниками цього типу служать річки Аму-Дар'я і Сир-Дар'я, які живляться виключно водами іншого кліматичного району - льодовиків Тянь-Шаню. У нижній течії ці річки проходять по пустельних районах, майже позбавлених дощів, і не тільки не отримують тут додаткового живлення, але навіть, навпаки, втрачають частину принесених вод на випаровування, а частину віддають на зрошення.

Група III. Річки зі змішаним живленням, паводки яких обумовлені як талими, так і дощовими водами

Тип 6. Рівнинні річки помірних широт, які характеризуються щорічною весняною повінню, викликаною сніготаненням, і літньо-осінніми паводками, зумовленими дощами. До нього відноситься переважна частина рівнинних річок європейської частини Росії та Сибіру, а також річки східної Німеччини та Сполучених Штатів Америки.

Тип 7. Гірські річки з переважаючим льодовиковим живленням (Терек в Росії, Рейн у Західній Європі). Цей тип річок називається альпійським.
Тип 8. Інші річки зі змішаним живленням, які не відповідають жодному іншому типу. Сюди можуть бути віднесені річки Кубань, Дунай.

 

Класифікація річок за орографічної ознакою

Заслуговує на увагу класифікація річок за ознакою орографії басейну, тобто його висотного положення і рельєфу, з урахуванням ухилів течії річки. За цим фактором річки можуть бути поділені на рівнинні, гірські та змішані. Деякі з цих груп можуть бути розбиті на підгрупи.

До суто рівнинних відносять річки рівнин та річки з порожистими ділянками. До перших відносяться річки Волга, Дон, Сож та ін. Сюди ж слід додати річки із заболоченими басейнами. До другої підгрупи рівнинних річок входять такі, басейни яких позбавлені якихось помітних підвищень або знижень, але на яких зустрічаються пороги іноді з досить значними ухилами. Такі, наприклад, річки Дніпро, Волхов, Свір, Південний Буг та інші. На річці Дніпро в даний час залишилися лише пороги в його верхній течії; в нижній течії пороги перекриті водою в результаті підпору від греблі Дніпрогесу.

До гірських річок відносяться зазвичай не дуже великі річки, які цілком або майже цілком проходять по гірських районах. До них належать більшість річок Кавказу, Ангару та інші.

Річки, які мають гірський витік з подальшою рівнинною течією, можна назвати гірсько-рівнинними (ріки Єнісей, Кубань, Кура, Лена, Амур та інші). До підгрупи гірсько-рівнинних річок належать також ті, які течуть уздовж гірського хребта (Іртиш, Сунгарі). Різновидом гірсько-рівнинних річок вважаються гірсько-степові (Аму-Дар'я, Сулак) або гірсько-тайгові річки (лісові річки гірських районів тайги).

До групи змішаних входять також річки, басейни яких розташовані в районах невисоких гірських хребтів. Сюди, наприклад, відносяться невеликі річки в басейні Селенги.

Останні матеріали розділу "Загальна гідрологія"

Живлення річок. Класифікація річок

Живлення річок - складне явище. Головна роль у живленні рік належить кліматичним умовам. Широке визн...

Характеристика води як речовини

Молекула води несиметрична: три ядра утворюють рівнобедрений трикутник з двома ядрами водню в основі...

Практичне значення гідрології

Незалежно від того, чи йде мова про водоспоживачів або водокористувачів, експлуатація водних ресурсі...

Використання природних вод

Природні води давно й інтенсивно використовуються людиною. Розвиток людського суспільства нерозривно...

Методи гідрологічних досліджень

Сучасна гідрологія володіє великим арсеналом взаємодоповнюючих методів пізнання гідрологічних процес...

Зв'язки гідрології з іншими науками

Загальна гідрологія як частина комплексної науки - гідрології - насамперед тісно пов'язана з іншими ...

Науки про гідросферу

Природні води на Землі і гідрологічні процеси вивчає комплекс наук, що об'єднуються загальним понятт...

Географічна наука