Випаровування та випаровуваність. Географічний розподіл цих величин

Випаровування – це відрив молекул води, що мають більшу внутрішню енергію, від поверхні суші або водної поверхні. Швидкість процесу випаровування оцінюється за формулою Дальтона:

V = c (E₁-e)p

де V – швидкість випаровування поверхні, кг/с*м², тобто маса води, що випаровується за одиницю часу з одиниці площі; с – коефіцієнт пропорційності, що залежить від швидкості вітру, E₁ – пружність насичення при температурі випаровування поверхні, е – фактичний парціальний тиск, р – атмосферний тиск.

На практиці швидкість випаровування прийнято визначати у мм шару води, що випаровується за одиницю часу з одиниці площі. Шар води, висотою в 1 мм, що випарувався з площі в 1 м2, дорівнює масі води 1 кг. Для різних практичних і наукових потреб на основі формули Дальтона записують емпіричні співвідношення, що дозволяють розраховувати швидкості випаровування з різних природних поверхонь або визначати величину випаровування в межах крупного географічного регіону.

Для визначення швидкості випаровування з крупних водойм використовують формулу Шулейкіна:

V = cu(E₁-e)

де c – коефіцієнт пропорційності, що залежить від висоти вимірювання швидкості вітру і парціального тиску е, u – швидкість вітру, е – фактичний парціальний тиск.

Випаровуваність – це величина, яка показує, скільки води випарувалося б з одиниці площі відповідної території (або товщина цього шару) при необмежених запасах вологи. Ця величина є оцінкою потенційних можливостей регіону щодо випаровування.

Величини випаровуваності в полярних широтах близько 60-80 мм з максимальними значенням 100-120 мм обумовлені низькими температурами повітря і, як наслідок, близькими значеннями E₁ (фактичної пружності водяної пари) та е (максимальної пружності).

В помірних широтах значення випаровуваності зростають з півночі на південь і з заходу на схід. На західних узбережжях материків – 400-500 мм, у центрі – 750-1000 мм, у внутрішньоконтинентальних районах – 1400-1800 мм.

В тропічних широтах на узбережжях морів і океанів випаровуваність становить 500-600 мм і значно зростає у внутрішніх районах континентів. У тропічних пустелях – максимальні на планеті значення випаровуваності – 3000 мм.

В екваторіальних широтах величина випаровуваності зменшується до 800-1200 мм за рахунок збільшення абсолютної вологості повітря.

Географічний розподіл фактичного випаровування за широтами наступний:

На широті 0-10° випаровування на суші становить 112 см, океані – 110 см.

На широті 20-30° випаровування на суші становить 37 см, океані – 130 см.

На широті 40-50° випаровування на суші становить 37 см, океані – 70 см.

На широті 60-90° випаровування на суші становить 8 см, океані – 15 см.