Географічний розподіл сонячної радіації

Розподіл річних та місячних значень сумарної сонячної радіації по Землі є нерівномірним. На географічний розподіл радіації по земній кулі впливає широта місцевості через відміни кута падіння сонячних променів, а також прозорість атмосфери та хмарність.

Річні значення сумарної радіації складають у тропіках та субтропіках понад 59∙10² МДж/м². Вони особливо значні у малохмарних субтропічних пустелях, а в Північній Африці досягають значень 84∙10² - 92∙10² МДж/м². Проте над приекваторіальними лісовими областями з їх значною хмарністю значення сумарної радіації знижуються до 42∙10² - 50∙10² МДж/м².

У більш високих широтах обох півкуль річні значення сумарної радіації зменшуються, досягаючи на 60° широти 25∙10² - 34∙10² МДж/м². Але потім вони знову ростуть: менше у північній півкулі, але значно більше над малохмарною Антарктидою, де в глибині материка досягають значень 50∙10² - 54∙10² МДж/м², тобто значень, близьких до тропічних, але більших за екваторіальні.

Над океанами річні значення сонячної сумарної радіації нижчі, ніж над суходолом. Це пов’язано з тим, що в повітрі над океанами завжди більше вологи, тому атмосфера має меншу прозорість.

У грудні найбільші значення радіації до 80∙10² - 90∙10² МДж/м² і навіть вище спостерігаються в пустелях південної півкулі. Але в хмарних районах над екватором вони знижуються до 30∙10² - 50∙10² МДж/м².

В зимовій північній півкулі значення сумарної радіації швидко зменшуються з півдня на північ. На північ від 50-ї паралелі північної широти значення сонячної радіації менші 8∙10² МДж/м² і трохи північніше північного полярного кола радіація дорівнює нулю. Але у південній півкулі її суми зростають до 80∙10² МДж/м² біля берегів Антарктиди, і до 130∙10²МДж/м² в глибині Антарктиди, де радіація таким чином більша, ніж влітку у тропіках.

У червні найбільші значення радіації (90∙10² МДж/м²) спостерігаються над Північно-Східною Африкою, Аравією, Іранським нагір’ям. До 80∙10² МДж/м² і вище вони в цей час в Середній Азії, значно менші, до 60∙10² МДж/м², у тропічних частинах материків південної півкулі. У хмарних приекваторіальних районах радіація, як і в грудні, знижується до 30∙10² - 50∙10² МДж/м². У літній північній півкулі значення раліації зменшуються від субтропіків на північ повільно, а північніше 50° пн.ш. зростають, досягаючи 80∙10² МДж/м² і більше в Арктичному басейні. У зимовій південній півкулі ці значенні швидко зменшуються при русі на південь, до нуля за полярним колом.

Не вся сумарна радіація поглинається земною поверхнею. Певна її частина відбивається. Внаслідок відбивання втрачається від 5% до 20% сумарної радіації. В пустелях, і особливо в районах зі сніговим або льодяним покривом втрати шляхом відбивання більші.