Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Загальна циркуляція атмосфери, механізми її виникнення

Загальною циркуляцією атмосфери називають систему крупномасштабних повітряних потоків на Землі, тобто таких потоків, які за своїми розмірами відповідають великим областям материків і океанів. від загальної циркуляції атмосфери відрізняють місцеві циркуляції, такі як бризи на узбережжях морів, льодовикові вітри тощо. Різноманіття прояву загальної циркуляції атмосфери в першу чергу залежить від постійно діючих в атмосфері величезних хвиль і вихорів, які переміщуються з різною швидкістю. Такі утворення глобальних атмосферних коливань - циклонів та антициклонів - є найбільш характерною рисою загальної циркуляції атмосфери.

До основних крупномасштабних атмосферних потоків, які входять до загальної циркуляції атмосфери, відносять:
1. Повітряні потоки, викликані різницею між температурою різних широтних зон біля поверхні Землі та на висотах.
2. Струминні потоки.
3. Повітряні потокив циклонах і антициклонах, які забезпечують міжширотний обмін повітря.
4. Пасати.
5. Мусони.

В основному в атмосфері потоки загальної циркуляції майже геострофічні, тобто направлені майже по ізобарам. Тільки в шарі тертя повітряні потоки значно відхиляються від ізобар. Такий характер розподілу течій загальної циркуляції називають квазігеострофічним. Умови квазігеострофічності не виконуються також на екваторі і біля нього, як біля земної поверхні, так і у вільній атмосфері, бо відхиляюча сила обертання Землі тут дорівнює нулю або дуже мала і не може врівноважити силу баричного градієнту.

Найбільш стійка особливість у розподілі як тиску, так і пов'язаного з ним вітру над земною поверхнею - зональність цього розподілу. Причина цієї зональності - в розподілі температури, а також в деяких особливостях самого механізму загальної циркуляції атмосфери. Зональність циркуляції проявляється в переважанні меридіональних баричних градієнтів над широтними, а отже, і в переважанні широтних складових вітру (східної чи західної) над меридіональними складовими. При цьому складова того чи іншого напряму (західного чи східного) переважає одночасно або постійно в значній широтній зоні земної кулі. Ступінь переважання зональних складових над меридіональними може бути різним. Над тропічними океанами переважання східних складових у переносі повітря в нижній тропосфері виражене дуже різко і легко помітне на окремих синоптичних картах, тобто в окремі дні. Добре виражене і переважання західних вітрів у помірній зоні південної півкулі.

Меридіональні складові переносу повітря в загальній циркуляції атмосфери хоча і менші в порівнянні з зональними, але мають дуже велике значення. Саме вони обумовлюють обмін повітря між різними широтами Землі. Тривалий час вважали, що меридіональні складові в нижніх та у більш високих шарах атмосфери протилежні за напрямом. Таким чином, в різних зонах Землі ці протилежно направлені складові разом з вертикальними - висхідними та нисхідними рухами - повинні були б створювати кільця з замкнутою циркуляцією повітря. Але таке уявлення дуже спрощене. Воно ще може бути застосоване в тропіках (пасати). Але у позатропічних широтах з їх сильно розвинутою циклонічною діяльністю повітря переміщується з одних широт до інших не у вигляді таких замкнутих циркуляцій, а за допомогою меридіональних складових, напрям яких чергується на одному й тому самому рівні. В дійсності, в кожному циклоні створюється перенос повітря до високих широт в передній частині і до низьких широт у тиловій частині; в антициклонах навпаки. Звідси випливає, що під одними меридіанами переважають меридіональні складові, направлені на північ, а під сусідніми - направлені на південь.

Слід вказати, що за умови квазігеострофічності меридіональні складові взагалі не можуть мати один і той самий напрям вздовж усього широтного кола. Для цього потрібна зональна складова баричного градієнту, направлена в один бік на всьому широтному колі. Але це неможливо, так як передбачало б наявність розриву в тиску в якійсь точці широтного кола, чого бути не може.

Останні матеріали розділу "Метеорологія та кліматологія"

2012 рік увійшов до десятки найтепліших в історії спостережень

В десятку найтепліших за більш ніж 130 років інструментальних спостережень увійшов 2012 рік. Він так...

Британські синоптики: Землі не загрожує різке потепління

Метеобюро Великобританії пророкує, що клімат в найближчі чотири роки буде змінюватися повільніше, ні...

У Західній Антарктиці зафіксували аномальне зростання температури

Дані, зібрані американською антарктичною станцією Берд, свідчать про стрімке збільшення середньорічн...

Наступний рік буде тепліше 2012-го, прогнозують британські синоптики

Глобальна температура повітря в 2013-му році трохи більше ніж на півградуса перевищить довгострокови...

Вітер, основні характеристики вітру, причини утворення

Вітром називають сукупність горизонтальних рухів повітря відносно земної поверхні. До основних харак...

Сонячне випромінювання та сонячна стала

Промениста енергія Сонця є основним, а практично – єдиним джерелом тепла для поверхні Землі та її ат...

Географічний розподіл сонячної радіації

Розподіл річних та місячних значень сумарної сонячної радіації по Землі є нерівномірним. На географі...

Довгохвильове випромінювання земної поверхні і атмосфери

Природні поверхні суші, води, снігу або рослинності, а також штучно створені людиною поверхні будіве...

Географічна наука