Добовий та річний хід характеристик вологості повітря

Добовий та річний хід пружності водяної пари

В приземному шарі атмосфери спостерігається добре виражений добовий хід пружності водяної пари. Він виникає під впливом змін температури діяльної поверхні та інтенсивності турбулентного перемішування, що виносить пару з нижніх в більш високі шари атмосфери.

Над морями та їх узбережжями пружність водяної пари має простий добовий хід з одним мінімумом перед сходом Сонця і максимумом о 14-15 годині. Мінімум обумовлений незначною швидкістю випаровування в цей період доби. Вдень по мірі збільшення випаровування пружність водяної пари в повітрі росте, а турбулентний перенос його догори компенсується інтенсивним випаровуванням водойми. Такий самий хід пружності водяної пари і над материками взимку.

В теплу пору року у внутрішніх частинах материків добовий хід пружності водяної пари має вигляд подвійної хвилі з мінімумами перед сходом Сонця і о 15-16 годині та максимумами о 8-10 та о 20-22 годинами.

В річному ході пужності водяної пари в північній півкулі мінімум наступає у січні, а максимум - у липні.

Добовий та річний хід відносної вологості

Добовий хід відносної вологості залежить від добового ходу пружності водяної пари е та пружності насичення Е. Із підвищенням температури випаровуючої поверхні збільшується швидкість випаровування і, відповідно, збільшується е. Але Е росте значно швидше, ніж е, тому з підвищенням температури поверхні, а з нею і температури повітря, відносна вологість зменшується і добовий хід її біля земної поверхні є оберненим добовому ходу температури поверхні і повітря. Максимум відносної вологості настає перед сходом Сонця, а мінімум - о 15-16 годині. Денне її зниження особливо різко виражене над континентами в літню пору року, коли в результаті турбулентної дифузії пари вверх е знизу зменшується, а внаслідок росту температури повітря Е збільшується. Тому амплітуда добових коливань відносної вологості над материками значно більша, ніж над водними басейнами.

В річному ході відносної вологості максимум середньомісячних її значень відзначається в самому холодному місяці, а мінімум - у найтеплішому. В місцевостях з мусонним кліматом, де вітри дмуть влітку з моря, а взимку - із суходолу, річний хід вологості обернений континентальному, тобто максимум настає влітку, а мінімум - узимку.