Відбивання та поглинання радіації земною поверхнею. Альбедо різних типів поверхонь

При надходженні на земну поверхню сонячна радіація здебільшого поглинається поверхнею, а частково відбивається. Відбивання сонячної радіації земною поверхнею залежить від характеру цієї поверхні.

Відношення показника відбитої радіації до загального потоку радіації на дану поверхню називається альбедо поверхні (A= R/Q * 100%). Отже, із загального потоку сумарної радіації (Q) відбивається від земної поверхні його частина AQ. Частина сумарної радіації, що залишається Q(A-1) поглинається земною поверхнею і йде на нагрівання верхніх шарів ґрунту і води.

Переважна більшість природних поверхонь має альбедо в межах від 10% до 30%. Виключення складають піщані пустелі (40%), свіжий і сухий сніг (80-90%), вологий сніг (60-70%). Альбедо гладкої водної поверхні для прямої сонячної радіації змінюється від декількох відсотків при високому сонці до 70% при низькому. Для розсіяної радіації альбедо водних поверхонь складає 5-10%.

Альбедо льоду залежить від температури повітря і змінюється в межах від 30% до 40%. Підвищення температури повітря призводить до зменшення альбедо льоду. Середнє значення альбедо хмар становить 40-50%. Альбедо хмарності змінюється в досить широких межах, залежить від форми хмар, їх потужності. Найбільші значення альбедо притаманні для протяжних шарів альтостратусів. Їх альбедо становить 65-70%.

Водна поверхня поглинає завжди більше сонячної радіації, ніж суходіл при однаковій висоті сонця, тому альбедо водних поверхонь є меншим, ніж альбедо суходолу. Пояснюється це тим, що сонячні промені проникають значно глибше у прозорі верхні шари води, ніж у грунт. У воді вони розсіюються і поглинаються. В зв’язку з цим на альбедо води значно впливає ступінь її мутності (суспензійності): для забрудненої води альбедо значно вищий, ніж для чистої.