головна господарська норма, дотримання якої при проектуванні та експлуатації території природного парку гарантує збереження природних ландшафтів. Залежить від стійкості природних комплексів до рекреаційних навантажень і психологічних факторів, пов'язаних зі сприйняттям природних ландшафтних комплексів; тісно пов'язана з планувальною структурою території, визначає густоту шляхової мережі, місткість обслуговуючих закладів і пропускну здатність природного парку.
Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. – К.: "Палітра", 1997. – 130 с.