Закон співвідношення частини і цілого

відношення між сукупністю предметів або їх сторін чи елементів і зв'язком, що їх об'єднує; зумовлює появу в цій сукупності нових властивостей, нехарактерних частинам, що становлять ціле. Цей закон застосовний під час створення карт. Напр., читаність карти залежить від зображених на ній елементів. Водночас загальний стиль оформлення карти визначає різновид умовних знаків.

Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.