Спосіб значків

застосовується для зображення на карті локалізованих на місцевості об'єктів і явищ відповідними умовними позначеннями - різних за формою, розмірами та кольором значків. За формою значки поділяють на геометричні, буквені та наочні.
Геометричні - найчастіше рисунки простих геометричних фігур: коло, прямокутник, квадрат, трикутник, ромб тощо. Різниця між значками за формою сприяє їх кращому запам'ятовуванню, а якщо їх ще й зафарбувати, то вони читатимуться ще краще, що дає змогу подати на карті більшу кількість інформації при меншій кількості геометричних фігур. Геометричні значки займають на карті порівняно мало місця, викреслювати їх легко, особливо з використанням відповідних трафаретів. Буквені значки - переважно одна, дві чи декілька початкових букв назви об'єкта або явища, що зображується на карті (напр., Fe для зображення на карті родовищ заліза). Буквений значок незначною мірою вказує на локалізацію зображуваного об'єкта чи явища, однак, якщо вписати його в якийсь геометричний значок, напр., ромб, то локалізація стане краща. Наочні значки за своїм виглядом подібні до зображуваних на карті об'єктів реальної дійсності. Вони є натуралістичні (напр., рисунки автонавантажувача чи чобота свідчать про наявність у цьому місці заводу автонавантажувачів чи взуттєвої фабрики) і символічні (напр., кубик і чорний рівно-бедрений трикутник, що символізують кристал солі і вежу, вказують на родовище кухонної солі і видобування нафти, а зірочка на топографічній карті — на наявність у цьому місці астрономічного пункту). Зазвичай розмір значка подає кількісну, а колір - якісну характеристику об'єкта. Використовуючи т. зв. зростаючі значки, можна за допомогою цього способу зобразити на карті динаміку явища.

Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.