морські навігаційні карти (інша назва компасні карти), що застосовувались у мореплаванні, яке інтенсивно почало розвиватись XII—XVI ст., у зв'язку з появою бусолі. На П. детально зображувалась берегова лінія з нас. пунктами вздовж узбережжя, гирла річок, порти, пристані. Замість меридіанів і паралелей на П. показували компасну сітку у вигляді прямих ліній, що перетинаються між собою, для прокладання курсу під час плавання судна на морі за допомогою компаса. При укладанні П. на пергаменті використовували грецькі перипли. На П. були нанесені також масштаби лінійні. Крім П. окремих морів, відомі їх збірки - атласи. П. спочатку укладали у містах Італії, а з середини XIV ст. їх стали виготовляти каталонські, а ще пізніше португальські картографи.
Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.