Геоінформаційна система

людино-комп'ютерний з апаратно-програмним забезпеченням комплекс, який інтегрує просторово-координовані дані про територію для їх ефективного використання під час розв'язання багатьох задач, пов'язаних з обліком та плануванням територій, аналізом та моделюванням ситуацій, керуванням різними галузями господарства, які функціонально залежать від просторового розташування і територіальної організації суспільства. Головні компоненти ГІС: вихідні дані, технічні та програмні засоби, бази даних і користувач. Основними джерелами вихідних даних є карти, аерофото- та космічні знімки, статистичні матеріали, спеціалізовані тематичні відомості про об'єкт. Технічні засоби - комп'ютери, пристрої введення-виведення зображень, графіки, тексти тощо. За функціональними ознаками ГІС поділяються на універсальні та тематичні (спеціалізовані). Поняття ГІС уперше було введене 1963 Р. Ф. Толмінсоном (Канада) під час впровадження в практику обчислювальної системи, яка оперувала географічними даними. Проблемами ГІС займаються науковці та практики всіх континентів, близько ста унтів і фірм. Щорічний обсяг ГІС-індустрії досягає 10-12 млрд доларів США.

Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.